Біблійні розважання 1-го тижня великопосної ініціативи Всесвітньої Ради Церков та Екуменічної мережі охорони водних ресурсів на тему «Сім тижнів з турботою про воду»

Біблійні писання Старого Завіту відображають умови життя країни, в якій води було мало і через це вона була цінною та вважалась основним засобом для виживання. Люди залежали від вод з джерел та криниць, чи від дощової води, яка збиралась в цистерни. Для напів-кочівних народів і їх стад, доступ до криниць або цистерн мав особливе значення. Конфлікт між Авраамом і його сином Ісаком з Авімелехом показує, що володіння однією криницею легко може стати предметом конфліктів з власниками великих стад (Бут 21, 22 і далі; 26,15 і далі).

Вода в Біблії, є одним із символів Божої щедрості і Його благословення, бо Бог дає людям все те, що вони потребують у житті.

«Покайтеся, бо Небесне Царство близько» (Мт 4, 17)

Дорогі брати та сестри!

У часі Великого посту Церква запрошує нас здійснити кардинальне навернення: споглядаючи Таїнство Хреста – вмерти для гріха, беззастережно відкритись дії Святого Духа та милосердній любові Небесного Отця. Таке навернення передбачає визволення від власного егоїзму та хворобливого бажання «мати та володіти» і цілковиту орієнтацію нашого життя на Бога.

Опанована гріхом та поневолена споживацькою ментальністю людина не тільки деградує на особистому рівні і згубно впливає на своє соціальне довкілля, але й сіє руйнування та смерть у всьому створеному Богом світі. Сьогодні помічаємо все більше і більше «ознак смерті» в нашому довкіллі, які науковці називають симптомами екологічної кризи: забруднена вода, отруєне повітря, виснажена земля, вирубані ліси, переповнені сміттєзвалища, безповоротно вичерпані природні ресурси… Цей сумний перелік можна було б ще довго продовжувати. Планета не витримує, її лихоманить, починають давати збій її ключові системи, про що зокрема свідчать прогресуючі кліматичні зміни і зростання кількості та руйнівної сили природних катаклізмів з катастрофічними наслідками для сотень мільйонів людей.

«Постити – це насамперед стримуватися від гріха, від злих звичок і пристрастей. Це також відкинення байдужості, злих помислів та егоїзму», - про це наголосив блаженніший Святослав у своєму пастирськокому посланні на Великий піст, роз’яснючи глибинну суть цього благодатного часу.

Глава і Батько УГКЦ акцентувавши на тому, що Великий піст є особливим часом покаяння та покути, назвав його, в дусі духовних вчителів Церкви, духовною весною, часом пробудження і оновлення людини. Блаженніший Святослав проводить паралель між весною – пробудженням всього створіння до нового життя і весною людської душі, яка через покуту та покаяння теж оживає до нового життя у Бозі.

Сиропусна неділя вводить нас у Великий піст – благодатний час покаяння і навернення до Бога. Метою передвеликоднього посту є наше очищення від гріхів, щоб належним чином взяти участь у Пасхальній події.

Призначенням посту є повернення людини, яка через гріхи віддаляється від Бога, назад до свого Творця та Спасителя. Гріх не тільки спричиняє дисгармонію в душі людини і є смертельно небезпечним для її життя, але й ж загрожує нашим ближнім. Більше того, наша гріховна поведінка становить велику небезпеку для всього створеного Богом світу. Втрачаючи зв'язок з Богом, своїм Творцем та Спасителем, людина перетворюється з мудрого, люблячого та відповідального управителя довірених скарбів оточуючої природи, в жорстокого поневолювача, експлуататора та руйнівника.

В цьому контексті Великий піст є прекрасною нагодою для того, щоб, через повернення до повноти життя у Бозі і з Його підтримкою, почати процес порятунку волаючого про допомогу створіння, яке «стогне і страждає в тяжких муках» (Рим 8, 22).

Чого стосується моя віра? Таке примітивно-провокативне питання. Звісно, що всього. Або, принаймні, має цього «всього» стосуватися. Спершу, як кажуть історики, християнство не сприймалося як віра – воно було філософією. Способом жити. Певною мірою, переінакшуючи слова Апостола, можна сказати: християнство як спосіб жити – те ж саме сьогодні, вчора і повіки. 

А стосуватися цей спосіб життя може – і повинен – будь-якої дрібниці цього життя. (Тільки не натужно: «Я слідкуватиму за кожною дрібницею» – бо такий підхід закінчиться у кращому разі розчаруванням, а в гіршому – немалим неврозом.) Щодо дрібниць, то моя сьогоднішня пошта принесла таку нібито нехристиянську новинку, як місця утилізації відпрацьованих батарейок.

Вступаючи в період Великого посту, ми стаємо співучасниками відродження Божого створіння – нас самих та навколишнього середовища. Очолює та звершує цей процес невидимий Голова Божого створіння – Ісус Христос. Він, будучи Взірцем уособлення Божого Плану спасіння світу, робить кожного з нас спроможним до участі в порятунку Божого створіння.

В часі м’ясопусної неділі, споживаючи м'ясо, ми в такий спосіб визнали наш сьогоднішній статус як руйнівника і насильника Божого створіння. Замість того, щоб створіння бачило в нас його захисників та господарів (Бут 1, 28), воно має перед нами «страх і ляк» (Бут 9, 2). Ця утаєна правда повністю стається явною тоді, коли приходить Суддя. Саме тому дійсність м’ясопусної неділі розгортається у світлі та реальності Страшного Суду. Особливість м’ясопусної неділі полягає в тому, що не ми своїми мудруваннями об’являємо правду про себе як насильників, але це відкривається нам у літургійному пережитті Божого суду, якого ніхто не може уникнути.

На конгресі Всесвітньої Ради Церков (ВРЦ), який відбудеться в березні 2012 р., в Манілі (Філіппіни), буде розглянуто проект нової декларації «Про місію та євангелізацію». На сьогодні у своїй місійній діяльності ВРЦ керується декларацією прийнятою 1982 р.

Нова декларація буде розпочинатися з констатації того, що місія Церкви не може базуватися на звуженій антропоцентричній концепції, так як її вихідним пунктом є все Створіння Боже.

Проект документу містить також положення про те, що до місії Церкви належать екологічні питання, оскільки місія Церкви здійснюється у світі Божого створіння, яке довірене нам на відповідальне управління.

Паперові товари відіграють велику роль в більшості аспектів нашого життя, від книг та журналів, до картонних коробок та рахунків, які присилаються нам поштою. При цьому папір - один з небагатьох матеріалів, який найбільш легко і часто використовується повторно.

Частка паперу в загальній кількості відходів залишається постійною

Незважаючи на збільшення кількості нових матеріалів, частка паперу в загальному обсязі муніципальних відходів з 1960 по 2007 роки коливалась в районі 33%. Фактичний обсяг збільшується, але відсоток залишається постійним.