Всесвітня Рада Церков (ВРЦ) приєдналася до екуменічно-екологічної ініціативи відзначення дня створіння та часу створіння з 1 вересня до 4 жовтня, як часу молитви, переосмислення свого ставлення до природного довкілля, екологічного навернення та більш відповідального використання Божих дарів природи.

День створіння був започаткований у 1989 році Константинопольським патріархом Димитрієм І. З цього часу все більше і більше християн по всьому світі в „часі створіння” в особливий спосіб дякують Богу за створений світ, моляться і об’єднують свої зусилля на благо довкілля.

2011 рік проголошений Організацією Об’єднаних Націй як міжнародний рік лісів. З огляду на це Всесвітня Рада Церков закликає “до молитов та розважань присвячених лісам та пов’язаних із ними темам”.

Екологічно-духовний декалог туриста

Карпатський національний природний парк, основними завданнями якого є збереження типових і унікальних природних комплексів, визначних об’єктів живої і неживої природи, забезпечення раціонального використання і розширеного використання природних ресурсів,  уклав оригінальний духовний кодекс туриста під назвою noli nocere! (не нашкодь!). Екологічно-духовний декалог туриста містить наступні заповіді:

1. Єднайся з Богом і природою в молитві. Навколишній світ є тайна божественної присутності, засіб з'єднання з Богом. Пам'ятаймо про свою спорідненість з природою, будучи сотворіннями Божими. Відкриваймо кожне творіння та єднаймося з ним через духовну молитву. Переображуймо світ і підносімо із вдячністю до Творця.

2. Тиша - це мова, з якою говорить з людиною Бог. Уникай крику, голосного співу і к музики і зайвого галасу, що шкодять птахам та диким звірам. Нехай непотрібні речі не перешкоджають нам спогляданню справжньої краси природи і не порушують гармонію довкілля.

В процесі своєї життєдіяльності, людина навіть не бажа­ючи, та все ж є причиною того, що кількість сміття збільшу­ється. Згідно із статистикою, на 1 люте 2011 року кількість на­селення України становила 45 мільйонів 760,1 тисячі жителів. Якщо розділити 35 мільярдів тонн сміття (яке знаходиться лише на полігонах) на приблизно 46 мільйонів — вийде по 760 тонн на одного українця, включно із людьми похилого віку  та немовлятами.

Та все ж людина може вплинути на подальшу «долю» тих відходів, які вона викидає. За будь-яких умов у боротьбі зі сміттям вирішальну роль відіграє особисте ставлення кожного з нас до цієї проблеми. Найперше, це сортування, за словами фахівців, розділення сміття, зменшить до 40% кількість відходів, що йдуть на сміттєзвалища.

Інше, що робити з тим сміттям, що вже є на полігонах?

«… Сьогодні ми славимо святе ім'я Бога, Який дав людству дар природи, яку він оберігає і підтримує як найбільш підходяще середовище для розвитку людського  тіла і духу. Водночас, ми не можемо мовчати про те, що людство неправильно використовує цей божественний дар – руйнує навколишнє середовище внаслідок жадібності та інших корисливих амбіцій», –  йдеться у посланні Константинопольського патріарха Варфоломея І з нагоди всесвітнього дня молитви за природне навколишнє середовище, яке численні християнські церкви відмічають 1 вересня (14 вересня за юліанським календарем).

Зелений патріарх пригадав, що «людство може використовувати природу у своїх цілях, однак тільки до певної точки», так, щоб вона могла процвітати і так, щоб вона могла мати можливість відновлювати необхідні для споживання енергетичні ресурси та тваринний світ.

З настанням осені, намагаючись впорядкувати свої присадибні ділянки після збору урожаю, люди масово спалюють бур’яни, залишки сільськогосподарських рослин, а дещо згодом і опале листя, під час горіння яких у повітря вивільняються шкідливі хімічні сполуки, які негативно впливають на здоров’я людини і є причиною розвитку різноманітних захворювань. Часто, внаслідок такого „господарювання” населені пункти покриті суцільною димовою завісою, а жертвами стають не тільки безпосередні винуватці підпалів та їх сусіди, але й усі хто вдихає цей дим, а зокрема діти.

У наш час суцільної пластмасової імітації вірні несуть в храм і на могили рідних та близьких штучні квіти, вінки, оздоблення.

На перший погляд воно все «красиве», ідентичне натуральному, та що там - краще натурального! Штучні квіти ні поливати, ні обробляти не треба, народжуються відразу в витончено підібраних букетах, яскраво волають світу в своїй привабливості…

Храм – повинен бути зразком у всьому, для кожної сім’ї та оселі, адже це дім Господній, місце зустрічі Бога і людини. Храм є домом живого Бога, тому в ньому немає місця для штучних (мертвих) квітів, пластмасових образів які світяться у різні кольори веселки, що так часто можна зустріти в наших церквах. Господь привів до життя дерева, квіти та різного роду рослини, для добра людей і на прославу Свого імені, а ми в Його дім заносимо мертву подобу квітів – вироби з пластмаси, при продукуванні яких використовуються невідновні ресурси і завдається значна шкода довкіллю. Найкраще є прикрасити храм довкола живими насадженими квітами, які кожного року будуть своїм цвітом і красою прославляти Творця та милувати очі вірних. В середині храму живі квіти посаджені в горщиках, можуть протягом цілого року бути чудовою оздобою дому Господнього.

Людино! Я є теплом твоєї домівки

в холодні зимові ночі,

Захищаючою тінню під палючими променями

літнього сонця.

Я є дахом твого дому,

ліжком в якому ти спиш

і деревиною, з якої ти будуєш свої кораблі.

Я є ручкою твоєї мотики і дверима твоєї хати.

Я є деревом твоєї колиски і твоєї труни.

Я є хлібом доброти, квіткою краси.

Почуй мою молитву: не знищ мене!

Митрополита Андрея по праву можна назвати «Мойсеєм українського народу», мужем, чиї праці є актуальними і сьогодні. Коли Іван Павло II відвідав Україну в 2001р., то охарактеризував  Митрополита Андрея, як далекоглядного слугу Божого, котрий дбаючи про дочасне багатство свого народу, ніколи не ставив його єдиним пріоритетом, а слід відмітити - це часи першої еміграції, економічної.

Говорячи про «вищість» людини, між усім іншим сотворінням, не робив її узурпатором природи. Маючи особливий дар відчуття Божого Слова, митрополит застерігав від нерозумного використання природних ресурсів, і дбав про досягнення гармонії між світом і людиною, між економічним ростом і безпекою довкілля. А бачив це, як досягнення спільне, усіх разом, а не поодиноко взятих людей:

«А надто єсть наука Ісуса Христа і великою помочію до осягнення доброго биту, бо освящає і скріпляє то, що, після гадки всіх розумних людей, єсть єдиною чесною дорогою до осягнення маєтку... І так справді, ліпше працює сей, для котрого праця не є лиш средством до осягнення уживання, але і обов’язком, наложеним від Бога, і (праця) не лиш дочасне добро приносить, але і вічну нагороду. Ліпше уміє ощадним бути, хто свою працю уважає не за свою лишень власність, але також за власність дітей і будучого покоління, а по части за власність цілої суспільности; хто знає, що з дарів Божих має колись здати строгий рахунок перед Богом. І взаїмна поміч успішна і ліпша, коли стоїть на взаємнім ушануванню свого добра, на правдивій любові до ближнього, опертій на спільних пересвідченнях віри.»