Йо. 1 зач.; 1, 1-17

Христос Воскрес!

Дорогі брати та сестри в Христі!

Сьогодні, у неділю Воскресіння, ми згадуємо про те, як Ісус Христос, Син Божий, воскрес із мертвих, даруючи нам надію на вічне життя та спасіння. З цього приводу я хотів би поділитися з вами думками про те, як ми можемо зберегти дарований нам Богом світ, адже, ми, люди, маємо велику відповідальність за те, що робимо з цим світом.

Україна зараз переживає складні часи: війна забирає життя найкращих дочок і синів нашої нації й завдає серйозної руйнівної шкоди довкіллю. Природа страждає від забруднення та знищення, спричиненого війною.

Ді. 1 зач.; 1, 1-8

Христос Воскрес!

«Господи, чи цього часу

відбудуєш царство Ізраїля?» (Ді 1,6)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі в Христі!

Напевно, сьогодні, коли на українських землях триває широкомасштабна війна з росією, ми по-різному відчуваємо одну і ту ж саму дійсність.

Ми не вибирали цієї війни, але багато хто з нас став пліч-о-пліч з тими, для кого Україна як Держава є великою цінністю. Сьогодні багато чоловіків і жінок, об’єднаних християнськими цінностями, віддають найкращі роки, навіть здоров’я та життя в ім’я Любові до свого ближнього, рідних та української землі.

Йо. 41 зач.; 12, 1-18.

Слава Ісусу Христу!

Осанна! Благословен грядий в ім’я Господнє…

Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні свята Церква празнує величне свято – Вхід Господній у Єрусалим. Це місто вважалося святим, бо тут був храм Божий. У передпасхальні дні воно наповнювалося прочанами з усіх околиць Палестини, бо тільки тут можна було відчути особливу присутність Бога в Його храмі. Люди йшли, щоб перепросити за свої гріхи, принести жертву, очиститись, зрештою, відсвяткувати з Богом. Звісно, не всім вдавалося зробити це так, як вони уявляли, бо навколо було багато метушні, у якій часом забувалося про справжню мету паломництва. Раптом пішла чутка, що Ісус також прибуває на свято. Тоді безліч людей узяли пальмове гілля й вийшли Йому назустріч з радісними окликами: «Осанна!»

Флп. 247 зач., 4, 4-9

Слава Ісусу Христу!

«І мир Божий, що вищий від  усякого розуму, 

хай береже серця ваші та ваші думки

у Христі Ісусі» (Флп 4,7)

Дорогі в Христі! Сьогодні, в останню неділю перед Світлим празником Воскресіння Христового, Мати Церква відзначає подію торжественного в’їзду нашого Спасителя в місто Єрусалим. Саме словосполучення «торжественний в’їзд», звісно, уже вказує на важливість події, яка відбувається, і на плоди особливої радості всього світу й кожного Божого творіння, як і людини зокрема. Слухаючи сьогоднішнє апостольське читання в посланні до филипян, чуємо, як апостол Павло розпочинає рядками: «Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте!», а на завершення пише: «І Бог миру буде з вами», тими словами немов промовляючи до кожного з нас «Мир Вам», щоб і ми через радість у Господі знаходили мир у всьому, що Бог сотворив.

Лк. 4 зач.; 1, 39-49; 56.

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішнє Євангеліє свята Благовіщення розповідає про розмову двох осіб, одна з яких була людиною, а інша – ангелом.

В історії людства було два поворотних моменти, коли ангел промовляв до жінки. Уперше це сталося в Едемському саду. Розмова Єви зі злим ангелом у вигляді змія закінчилася трагічно для людства й усього створіння, бо діалог розпочався з брехні. Гріх зруйнував гармонію стосунків між Богом, людиною і створінням. Розмова Марії з Гавриїлом була іншим поворотним моментом в історії людства, бо діалог розпочався з правди: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою». Диявол, спокушаючи Єву, звістив «новину», що стати Богом легко: вистачить щось скуштувати. Гавриїл пропонує стати матір'ю Бога, але не власними зусиллями, а завдяки дії Духа Святого.

Мр. 47 зач.; 10, 32-45

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі, застановляючись над Євангелієм 5 неділі Великого посту, ми бачимо дві кардинально протилежні дійсності: Христос звіщає покірне прийняття волі Отця, анонсуючи свою смерть і воскресіння; натомість Іван та Яків, пропускаючи повз вуха слова Спасителя, прагнуть здобути земну славу. Христос говорить про хрест, а Яків з Іваном мріють про почесті й трони.

Дорога, якою йшов Христос, вела на Голгофу, де замість трону Його очікував смертельний вирок. Для апостолів були місця як справа, так і зліва. Біда в тому, що коли їх треба було займати, Яків з Іваном (як, зрештою, й інші учні) десь зникли, розчинилися у юрбі.

Євр. 321 зач., 9, 11-14

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі! Сьогодні ми маємо вже 5 неділю Великого Посту. Ще зовсім трішки – і будемо відзначати велике світле свято Христового Воскресіння. Через всі неділі Великого Посту наша Церква готує нас до цієї зустрічі з Воскреслим Христом. Сьогодні для роздумів над духовним життям дається послання апостола Павла до євреїв. З одного боку, цей уривок є дуже коротким, і, здавалось би, що нам може сказати такий лаконічний текст? Пропоную сьогодні разом заглибитись в це послання апостола Павла й роздумати над ним.

Мр. 40 зач.; 9, 17-31

Слава Ісусу Христу!

«Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа…»

(Мр 9, 17)

Роздумуючи над Євангелієм у четверту неділю посту, ставимо питання: «Чому Ісус зцілює німого…?» Бо Він любить, оздоровлює, щоби цей син зміг увірувати і бути вільним. Подивившись на всю історію Ісуса, бачимо, що кожний Його вчинок був сповнений любов’ю до людини, до творіння. Ісус творить, зцілює, любить, дає і сповнює людей новим сенсом у житті.