Флп. 247 зач., 4, 4-9

Слава Ісусу Христу!

Любі брати і сестри в Христі, у цей святковий день Квітної (Вербної) неділі, коли ми згадуємо в’їзд Ісуса Христа до Єрусалима, хочу нагадати про значення християнського світогляду в контексті нашої екологічної відповідальності.

Послання апостола Павла до Филип'ян має для нас велике значення, оскільки закликає до радості, ввічливості й виявлення Богові наших прохань через молитву та дії з подякою.

Сьогодні я б хотів звернути увагу на глибокий зв’язок між духовністю і нашими обов’язками щодо збереження Божого створіння та управління дарами Творця  в дусі любові та справедливості. Послання апостола Павла до Филип'ян містить важливі інструкції, які є особливо актуальними для нашого розуміння екологічної відповідальності. Зокрема, хочу зосередитись на словах: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся» (Флп 4, 4).

Мр. 47 зач.; 10, 32-45

«Одного разу Ісус, взявши дванадцятьох,

почав їм говорити, що має з ним статися» (Мр 10, 32)

Слава Ісусу Христу!

Щодень ближче до вершини гори Голгофи, на якій Син Божий, жертвуючи собою, приб’є до хреста гріхи людства заради того, щоб нас звільнити від неволі гріха і рабства. Ми крокуємо разом з Його учнями до Небесного Єрусалиму, але й надалі уподібнюємось до синів Заведея, кажучи: «Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросимо…, щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч Тебе у Твоїй славі» (пор. Мр 47, 35-37), прагнемо вигідного місця в цьому світі, земних благ чи якогось комфорту для себе.

Євр. 321 зач., 9, 11-14

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

В апостольському читанні сьогоднішньої неділі чуємо послання до євреїв, у якому основне місце посідає постать Ісуса Христа як Божого Сина, Який, ставши людиною, приніс себе в жертву.

Сьогодні важливо застановитись на змісті та значенні жертви Спасителя. Це потрібно для того, щоб якнайкраще підготуватися до події Воскресіння Христового, до якого всі наближаємося. Щоб відкупити та спасти людину, Ісус іде на страждання та добровільну смерть, і Його жертва, яка відбулася один раз, триває та має вплив на наших сучасників і на прийдешні покоління. Уприсутнення її відбувається кожного разу на Божественній Літургії та є центром життя в Христі усіх поколінь. Христова хресна жертва дає кожному з нас можливість «очистити наше сумління від мертвих діл» (Євр 9, 14), щоби служити живому Богові. Очистивши власне сумління, яке є «центром людини, святилищем, у якому вона є сама з Богом і де Його голос промовляє» (Радість і надія, 16) та приступивши до Сповіді, станемо здатними розрізняти, що добре, а що погане, що корисне, а що шкідливе. Саме стан сумління в результаті визначає наші вчинки перед Богом, людьми та всім сотвореним світом. Абсолютною є істина, що неможливо чинити лихі вчинки й одночасно служити Творцеві.

Мр. 40 зач.; 9, 17-31

О роде невірний!

Доки я буду з вами?

Доки вас терпітиму? (Мр 9,19)

Слава Ісусу Христу!

Возлюблені в Христі браття і сестри, радий вас вітати по-християнськи «Христос посеред нас». Але чи Ви справді вірите, що Він є серед нас? Що ми є в Ньому, а Він є в нас? Нещодавно, їдучи дорогою до храму, я не побачив нічого святого в спаленій на полі сухій траві, у засміченому узбіччі та висипаному на березі річки смітті. Зате наші подвір’я чисті, бо ми ж порядки до Паски робимо! Ми з вами вже подолали екватор Великого посту, подорожуючи святою Чотиридесятницею, але ніяк не можемо перетнути межу й увійти в русло екологічної свідомості та відповідальності за Боже створіння. Ми радше знаємо, як природне русло забруднити, бо навіщо мити авто своєї мрії на автомийці, це ж можна зробити і в річці чи озері, та ще й безкоштовно! Ми знаємо, як «розділяти і владарювати», а не бути співтворцями в сопричасті з нашим Творцем.

Євр. 314 зач.; 6, 13-20

«Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми»
(Євр 6, 14)

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі браття та сестри! Великопосна мандрівка до зустрічі з воскреслим Христом є для християн чудовою нагодою для ревізії та зміни на краще свого життя – це час для перевірки обраних життєвих пріоритетів і повсякденних рішень та вчинків щодо їх відповідності волі нашого Творця  і Спасителя.

Бог Творець дарує людині цей світ, робить його управителем, бажаючи, щоб вона в гармонії з Творцем й усім створінням щасливо проводила дні цього земного життя. Підтвердженням цього є сьогоднішнє читання Апостола: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми» (Євр 6, 14).

Мр. 37 зач.; 8, 34 – 9, 1. 

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішня неділя називається Хрестопоклоною, а це означає, що ми вже пройшли половину Великого посту. Для зміцнення наших сил на середині шляху Господь дає нам дві важливі речі.

Першою є сьогоднішнє Євангеліє, а другою – вияв пошани перед хрестом, на якому наш Спаситель відкупив увесь світ.

Євангелист Марко передає вражаючі слова Ісуса Христа про те, що ми маємо йти слідом за Ним. На цій дорозі починаємо розуміти, що є добре для кожного з нас, нашої душі й веде до спасіння, а що, навпаки, ранить її, завдає великої шкоди й веде до погибелі.

Євр. 311 зач.; 4, 14 – 5, 6.

Слава Ісусу Христу!

У третю неділю Великого посту – Хрестопоклонну – в особливий спосіб вдивляємося в Христовий хрест – дерево, яке стало престолом благодаті й невимовної Божої любові до нас. Справді, ми живемо в непростий час. Війна в Україні спричинила не лише людські страждання, але й серйозні екологічні та енергетичні виклики. Знищення екосистем, забруднення довкілля, дефіцит енергоресурсів через ракетні удари по енергетичній інфраструктурі – усе це ставить перед нами нові питання про те, як мудро використовувати Божі дари.

Уривок з Послання до євреїв, який ми щойно чули, дає нам цінні настанови з цього приводу.

Мр. 7 зач., 2, 1-12.

Слава Ісусу Христу!

У Божому Слові Христової Євангелії, яку ми чуємо в ІІ неділю Великого посту, євангелист Марко розповідає нам про чудесну подію оздоровлення розслабленого чоловіка.

Напевно, нам, сучасним людям, досить важко уявити стан цього бідолашного чоловіка. Адже в нашому світі, зокрема і в нашій державі, особи, які нездужають, мають хоч якісь соціальні гарантії, виплати, а, отже, надію, що можуть якось прожити цей день. Але в стародавньому світі людина, яка була лежачою, яка тяжко хворіла, не мала жодних соціальних гарантій, була нікому не потрібною, бо вважалася неповноцінним членом суспільства. Важко уявити, напевно, стан цього недужого чоловіка, важко осягнути, що він насправді відчував.