Івано-Франківська духовна Семінарія (УГКЦ) молитвою долучилась до всесвітньої акції «Година землі». В суботу, 31 березня, о 20.30 в семінарійному храмі був відслужений молебень до Бога Творця. Цим молебнем семінарійна спільнота, на чолі з ректором прот. Олександром Левицьким, вимкнувши електричне освітлення, при свічках, об’єдналась у молитві зі всіма людьми, яким не байдужа доля нашої планети, оскільки в цей час проходила всесвітня акція «Година землі», започаткована Всесвітнім Фондом Охорони Природи.

Після молебню, д-р Володимир Шеремета, керівник Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з питань екології, розповів про історію виникнення даної акції, її мету та значення, а зокрема, що вона покликана звернути суспільну увагу на актуальні екологічні проблеми та пробудити почуття відповідальності кожної людини за природне довкілля.

Час Великого Посту є нагодою до «екологічного навернення» заради порятунку навколишнього світу. Багато людей з вірою та надією прийняли запрошення Христа взяти активну участь у відродженні Божого довкілля, яке Він сам сьогодні очолює.

Завдяки літургійному життю Церкви можемо переживати ті події, які невидимо відбуваються в її утаєній природі. Вся повнота Божественного промислу спасіння осягається в Таїнствах Церкви. З цього потенціалу Церква відновлюється і зростає. Оскільки довкілля є невід’ємною частиною Церкви, то процес відродження відповідно стосується також його. Саме людині Господь доручив бути відповідальною за довкілля та його захист. Для цього вона наділена відповідними відчуттями, чеснотами та владою, які покликана відновлювати у великопосному часі.

Четверта неділя посту була присвячена відновленню та актуалізації чеснот нової людини під духовним наставництвом Івана Ліствичника. Це є новий спосіб життя, завдяки якому християнин може зростати й увійти в Царство Небесного Отця.

Христова Церква у П’яту неділю Великого посту повчає нас через святу Євангелію про наше величне покликання у Христі. Шлях до воскресіння – це шлях послідовника Ісуса Христа. При цьому Господь подає нам ключовий критерій осягнення мети нашого земного шляху, яким є служіння: «… хто з-поміж вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мк 10, 43).

У служінні здійснюється найбільша заповідь – заповідь любові до Бога та ближнього. Служити Богу і ближньому – означає також ставитись з Божою любов’ю та мудрістю до всього створеного Ним світу. Зокрема, це означає, з вдячністю приймати те, що Господь дарує нам у природі, помірковано використовувати і примножувати ці дари, щоб також майбутні покоління могли ними втішатися.

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник 31 березня о 20.30 на одну годину відмовиться від електричного освітлення, замінивши його свічками. Таким чином музейна установа разом із Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, установами та громадськими організаціями різних країн світу приєднається до екологічної кампанії Всесвітнього фонду дикої природи «Година Землі-2012», котра є символічним актом міжнародної солідарності спрямованої на захист навколишнього середовища та збереження нашої планети.

Як повідомляє сайт заповідника, протягом години центральну площу біля Успенського собору замість ліхтарів будуть освітлювати п’ятсот свічок-лампадок.

29 березня, в Інституті природничих наук  Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника відбулись лекції на тему «Еколого-етичне вчення Церкви», які провів керівник Бюро УГКЦ з питань екології, проф. д-р Володимир Шеремета.

Доповідач ознайомив зведені курси екологів Прикарпатського університету з основоположними аспектами християнського соціально-екологічного вчення. Зокрема, очільник екологічного бюро пояснив cутність вчення про екологічне покликання християн та екологічне завдання Церкви в контексті сучасної екологічної кризи. Слухачі дізналися, що обов’язок бережливого ставлення до природи безпосередньо випливає з християнської віри і є її свідченням, а завдання природі шкоди Церква трактує як порушення заповідей «не вкради» та «не вбий» і зараховує до важких гріхів.

В рамках освітнього заходу відбулась також презентація ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння», яка проводиться Українською Греко-Католицькою Церквою в часі Великого посту.

Чи “видужає” наша планета? Зараз ми знаємо, що за останні кілька років значно зменшилась інтенсивність ультрафіолетового випромінювання: озоновий прошарок над Європою збільшився, а сонячне випромінювання стало менш агресивним. Але що саме це означає? 

Гарна новина

Вже понад 20 років так звані вуглеводневі сполуки фтору та хлору заборонено, і це має певні позитивні результати, які підтверджують науковці. Група вчених провела дослідження у Європі, Канаді та Японії, під час якого було виміряно інтенсивність ультрафіолетового випромінювання, і довела, що за останні кілька років воно значно зменшилося. Під час дослідів фахівці намагалися враховувати інші фактори, котрі впливають на випромінювання. Вони довели, що людська діяльність не лише впливає на озоновий шар, але й що цей вплив — найбільший. Окрім того, такі природні катаклізми, як, наприклад, виверження вулкану Пінатубо на Філіппінах в 1990-х рр., завдали значної шкоди озоновому шару.

Російські експерти прогнозують, що через 13 років людство зіткнеться з "водною кризою", передає "Інтерфакс".

"Згідно з прогнозом російських вчених, до 2025-2030 років обсяг прісної води, що споживає людство, зрівняється з її ресурсами. Тобто людство вперше серйозно зіткнеться з водною кризою", - сказав засновник об'єднання "Екокластер" Олександр Коновалов.

"Уже зараз наша планета з населенням 7 млрд. чоловік відчуває водний дефіцит.

Четверта Неділя Великого посту, в яку згадується подія вигнання Ісусом німого духа, допомагає нам зрозуміти фундаментальну річ, показуючи, що необхідно для того, щоб відбулось «Екологічне навернення». Щоб воно могло здійснитись, повинна бути виконана основна передумова, без якої це преображення не може бути ніяк здійснене. Ця передумова – це віра, що «спонукає» Бога дарувати нам повне зцілення та звільнення від гріховних тенет.

Як можна побачити зі сцени оздоровлення юнака опанованого німим духом, – передумовою його звільнення стала віра його батька. Цим євангельським епізодом свята Церква заохочує нас до безперестанного прохання Подателя Життя дару живої та дієвої віри, без якої всі наші благі наміри залишаються нереалізованими і мертвими, штовхаючи нас на «викладену добрими намірами дорогу до пекла».