Кожен з нас прагне справедливості, зокрема, щоб інші не порушували вимог справедливості у ставленні до нього.

Та чи ми самі в рівній мірі реалізуємо справедливість у своєму житті, у ставленні до наших ближніх і створінь Божих, які нас оточують?

Справедливість – це одна з кардинальних моральних чеснот, що дозволяє нам реалізувати свою божественну природу і уприсутнювати Боже Царство тут і зараз. Зрештою, справедливість це одна із форм та інструментів уприсутнення Божої Любові.

Чи не найбільший дефіцит справедливості нині має місце у відношенні до світу створеної Богом природи, яка безмовно волає про допомогу, занечищена, виснажена, сплюндрована, зґвалтована…

«Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами» – такими словами звернулись понад 2 тисячі діячів науки та культури з 23 країн світу до генерального секретаря ООН, що стало приводом для заснування на Стокгольмській конференції (1972) Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища, який щорічно відзначається 5 червня міжнародним співтовариством.

Цей день є одним з основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, а також стимулювати відповідальних у владі до прийняття рішень, необхідних для покращення екологічної ситуації.

«Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами» – ці слова є нині ще більше актуальні, як майже пів століття тому назад.  Сьогодні виснаження і забруднення природного навколишнього середовища спричинює вимирання тисяч видів живих істот, руйнування цілих екологічних систем, багатомільярдні збитки, а також загрожує здоров’ю та життю мільйонів людей.

Минулої середи у християн східного обряду, а від неділі також і в римо-католиків розпочався передріздвяний піст. І хоча сьогодні в окремих Церквах актуальними є дещо відмінні приписи щодо постування – його мета залишається однією і тою ж самою, й полягає у належній підготовці людини до зустрічі з Богом. Це, у римо-католицькій Церкві, виражає вже сама назва «адвент», що означає – прихід, або час підготовки до Різдва Господнього.

Піст. У чому він полягає? Виключно в обмеженні від певної їжі? Чи в обмеженні розваг або певних насолод? Однозначно що ні. Навпаки, будь-які обмеження мають стояти у службі внутрішнього очищення і глибокого та цілісного навернення до Господа Бога – Творця і Спасителя всього світу. Піст не має за мету забрати щось від нас чи певним чином обмежити нашу свободу. Навпаки, його мета – повернення нам правдивої свободи дітей Божих і життя у Бозі та по Божому.

В суботу, 24 листопада, в Європі і напередодні, в п’ятницю, у США відзначали міжнародний день протесту проти культури споживацтва – День без покупок (Buy Nothing Day).

Мета Дня без покупок – звернути увагу на соціальні, економічні, екологічні та етичні наслідки сучасної культури споживацтва і дати зрозуміти людству, що крім різних товарів та матеріальних речей, у світі існує багато важливіших цінностей.

Хоча народилась ідея даної ініціативи на американському континенті як знак протесту проти надспоживання в розвинених країнах, однак, не менш важливою та актуальною є вона сьогодні і для України. Інфекція споживацтва дуже швидко поширюється, не зважаючи на жодні кордони, і є дуже небезпечною як для окремої людини, так і цілих народів, і всієї нашої планети. Орієнтована виключно на споживання, людина перетворюється з мудрого доглядача створеного Богом світу, на бездумного експлуататора, виснажувача та руйнівника. Необмежене споживання знищує природні ресурси, а рівно ж і самі передумови існування людини.

Вчора прийшлось повертатись автом пізно ввечері зі Львова до Івано-Франківська. Дорогу підсвічували палаючі обочини. Горіла минулорічна суха трава, а з нею напевно також кущі та дерева. В одному місці на обочині стояв протипожежний автомобіль – мабуть була наявною небезпека поширення вогню на ліс, чи можливо і на село.

В одному з місць, де вогонь наближався до самої дороги в авто стало важко дихати. Згадав, що можна зачинити шторку поступу повітря із зовні. Та було вже пізно, авто наповнилося їдким димом і єдиним виходом було тільки прибавити газу, щоб якнайшвидше залишити позаду  цю велетенську газову камеру і вхопити ковток свіжого повітря.

Святий апостол Павло констатує, що через гріхопадіння людини «все створіння стогне і страждає у тяжких муках» (Рим 8, 22), очікуючи остаточного визволення у Христі. Сьогодні, стогін Божого створіння шириться по всій планеті, а його страждання апелює до сумління кожної людини, адже всі ми своїм життям та діяльністю впливаємо на екологічний стан планети.

Вичерпані природні ресурси; забруднене повітря; отруєна вода; земля – виснажена, нафарширована отрутохімікатами, вкрита ранами завданими атомною енергетикою та хімічною промисловістю; вирубані ліси; переповнені сміттєзвалища, які загрожують заполонити все довкола… Фахівці констатують, що внаслідок згубного впливу людини на довкілля щоденно зникають з лиця Землі цілі біологічні види, імунітет планети дуже ослаблений, організм тотально виснажений, життєзабезпечуючі системи починають давати збої, що, зокрема, виражається у зростаючих кліматичних змінах (зима без звичних снігу та морозів, літо з затяжними хвилями спеки та посухи) та чим раз більшому числу стихійних лих і природних катаклізмів. Завдана довкіллю шкода, рано чи пізно, повертається до самої людини й починає загрожувати її добробуту, здоров’ю, і навіть життю…

Покликані до мудрого та відповідального управління природою – поводимось як нерозумні господарі чи орендатори, які мають за мету максимально можливе збагачення, не думаючи про ціну свого «господарювання» для природи та інших людей. Покликані бути спасінням для створіння – сіємо навкруги руйнування та смерть…