Зелені Свята…

Бог колись нам дав життя.

І про нас не забуває.

Ми Його руки, ноги, очі – все.

Через це нам світ Бог відкриває.

Ми бачимо світ, що від віку існує.

Ми бачимо в світі нерукотворну красу.

Світ для нас лише існує.
Світ для нас Бог сотворив.
І нема у нім такого,
Чого би Бог в нім не любив.

Ми ніхто не є забуті.
Ми не самі є по собі.
Але всім нам Бог задумав.
Любов відкрити у житті.

Любов таку, яку Бог має.
На цілий світ і всі часи.
На кожну хвилю і зокрема,
Щоби життям втішались ми.

На світ дивімось Божими очима. Щоб нам відкрилась божественна краса. І цю красу ми так сприймали. Як Бог, що дав її нам для життя.

Краса самою не буває. Людина адресатом є її. Щоб теж людина красою відкривалась. І храм краси творила на Землі.

Для нашого життя в красі Бог нам відкрився. Усе премудрістю Він сотворив. Коли у квітах таку красу Бог відкриває. То для людини свою божественну вложив.

Для чого було Христові у жертвенних терпіннях умирати? Для чого Він воскрес і мир нам дав? Для того, щоб в людині красу у мирі відкривати. І до людини, її життя та гідності пошану кожен мав.

Світ, який Бог сотворив. Він для нас, щоб кожен жив. Але сповнились люди зла. І знецінили життя.

Не пізнали в світі Бога. Що це Він в життя дорога. І засліплені від зла. Розп’яли святе життя.

І на Бога гріх натрапив. А Христос цей гріх пробачив. Те, що Він нам гріх простив. Його Бог з смерті воскресив.

Наша Пасха – це прощення. Бог дає нам це знамення. Те, що Бог нам гріх простив. Це Він ласку нам зробив.

Вічний Бог людину у Собі задумав. Цей задум Бог в Собі народив. Ось є і світ, все творіння, є і людина. І Бог нам цей образ у світі відкрив.

Створіння у світі – це Божа ікона. І слід його людям усім шанувати. Не є одне більше, не є жодне менше. До всього сотворіння нам любов треба мати.

Від Бога створіння з любові повстало. І вона завжди у Бога триває. Цей дар створіння і нам слід любити. Бо життя і здоров'я вона в собі має.

Бог і створіння заодно є у світі. Через створіння любов відкриває людина до Бога. Коли людина не має її. Тоді сотворіння для нас є загроза.

На свій образ Бог світ сотворив. Наш катехизм так навчає. Бог Отець споглядає цей світ. І в ньому лик Сина Свого відкриває.

Ми в цьому образі маємо місце. Разом з усім створінням земним. Любов'ю своєю Бог світ так уладив. Що лиш тільки любов його робить живим.

Буття Бога є в Тройці Єдиній. Бог Отець, Бог Син і Дух Бог святий. Боже буття, любов наповняє. І Бог у любові світ творить живий.

Реальний світ, в якому ми живемо. Це не лишень те, що бачимо ми в нім. В ньому живе Слово є і вічно діє. І благодать Його нам відкривається усім.

Свого часу Живе Слово входить у творіння /воплочення/. Щоб все творіння піднести до Отця. Це не спроста Бог дав себе для світу. Але щоб Його ласка світ і нас вела.

Без Бога в світі нічого не існує. А все, що є, має підставу в Бога для життя. Наше покликання тепер, з життям признати Бога. Щоб Його ласка успішною була.

Людина і все творіння захищені авторитетом Бога. Призначення і ціль творіння є свята. В творінні теж для нас є ласка Божа. Його нам шанувати треба як життя /катехизм/.

Ми віруємо в Триєдиного Бога і світу Творця. Що Його ласка у світ цей прийшла. Його ласкою світ цей існує і ми. І так маємо Бога сприймати завжди.

Свого часу Бог світ весь довірив людині. Це поручення триває від тоді по нині. Він в Його світі нам велів панувати. І це означало, щоб достаток в нім мати.

Від того часу Бог не змінився. Нам лишень світ цей перемінився. Від коли ми Бога в житті забуваєм, відтоді ми на цей світ нарікаєм.

Ми тепер в Бога шукаєм Покрову. Він, щоб вказав нам безпечну дорогу. Щоби мир і достаток ми у світі знайшли. І Богові вдячні були завжди.