Меню

Конкурс до дня Творця

День Творця

Календар 2018

Login Form

Увійти

Лічильник

За підтримки

Реновабіс

Катехиза про гріх заздрості

Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! (Як 3, 16)

Заздрість – це один з головних гріхів, який загрожує вічному життю людини та всій створеній Богом дійсності, а також лежить в основі багатьох інших гріхів. Святий Іван Дамаскин визначає заздрість як «незадоволення добром ближнього». Народна мудрість наступним чином образно характеризує цей гріх: «заздрість плаче з приводу того, що хтось радіє, і радіє з приводу того, що хтось плаче».

Як і кожен з інших головних гріхів, заздрість стосується передусім екзистенційної постави людини перед Богом – поневолена гріхом людина зачиняє своє серце від життєдайної любові Бога – від найвищого та найбільшого Добра. Однак, створена на «Божий образ» (Бут 1, 27) і «дуже доброю» (пор. Бут 1, 31) вона відчуває гострий голод за Абсолютним Добром та нестримну спрагу за Божою доброчинною любов’ю. Суть гріха заздрості полягає у тому, що він деформує природний потяг людини до добра.

Поневолена заздрістю свідомість втрачає розуміння своєї гідності «Божого образу», а також  гідності всіх інших людей, які мають однакову з нею  Божественну природу і спільне покликання до Вічного життя (Добра) у спільноті Любові Пресвятої Трійці. Втрачається розуміння того, що правдиво щасливим можна бути лиш з Богом і, по-божому ставлячись до ближніх, радіючи з тих доброчинств, які вони отримують від свого Творця та Спасителя. У свою чергу, опанована заздрістю воля тягнеться до дібр, якими володіють ближні і, замість того, щоб брати участь у їх примноженні, робить різні диверсії.

Причиною заздрості може бути як завищена, так і занижена самооцінка своєї Божественної гідності. В першому випадку це виявляється у гордині, коли людина вважає себе більш ніж інші достойною любові та різних земних благ. В другому – через недовіру до власної гідності, людина шукає самоствердження через потяг хворої на заздрість волі за любов’ю, авторитетом та благами, якими володіють інші.

Кожен гріх є проти Божої заповіді любові. Особливо це стосується гріха заздрості, який в основі порушує заповідь любові до ближнього. Замість того, щоб радіти з певного матеріального, духовного чи морального добра, яким володіє ближній, заздрість спричинює внутрішній дискомфорт і незадоволення. Більше того, заздрість часто веде до ненависті і чисельних загроз для соціального оточення.

Заздрість веде до наклепу й обмови, які руйнують добре ім’я людини і спричинюють до її соціальної дезінтеграції. Заздрість зумовлює зазіхання та відчуження матеріальних благ, якими володіють ближні. Заздрість може призвести і до знищення найбільшого земного блага – життя (пор. Бут 4, 3-8).

Заздрість спричинює втрату душевного спокою через добро, яким володіє інший і веде до розвитку жадібності та непоміркованості. Цей гріх точить людину зсередини, позбавляючи її радості і пробуджуючи ненависть, що веде до згубних наслідків не лише для соціального, але й природного середовища.

Як правило заздрісна людина починає бажати собі певного добра чи речі, якими володіє ближній, не ставлячи при цьому раціонального питання, наскільки це в дійсності їй необхідно. В свою чергу, осягнення непотрібного та зайвого завдає додаткової шкоди довкіллю, оскільки кожна річ має свій екологічний вимір та вплив на природне довкілля. Кожна річ, їжа та послуги, кожен кіловат, а навіть і ват електричної чи теплової енергії є тісно пов’язані з добробутом навколишнього середовища, всього створеного Богом світу, а відповідно і добром людей, які зараз живуть у ньому чи прийдуть після нас. Таким чином, заздрість, як і інші головні гріхи, знищує самі передумови життя людей на планеті Земля і загрожує усьому Божому створінню – природі.

Що можна зробити? Як протиставитись цьому гріху. Чи існують якісь ліки? Оскільки заздрість – це важка форма гріховного захворювання, спричинена дистанціюванням людини від свого найбільшого Добра – Бога і намаганням надолужити дефіцит життя з Богом і Його доброчинною любов’ю в гонитві за земними благами, при тому часто ціною добра ближніх та всього створіння Божого, то, відповідно, єдиним лікарством є повернення людини до Бога.

Завдяки усвідомленню своєї Божественної гідності та покликання, а отже Божественної гідності ближніх, а також цінності природи як Божого створіння, людина внутрішньо відроджується і починає зичливо ділитися та уприсутнювати Божу доброчинну і спасаючу любов навколо себе, стає її посередником і будівничим Божого Царства вже «тут і зараз».

Д-р Володимир Шеремета

Дана катехиза була підготована в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2014

Прокоментуйте: