Богослужінням м’ясопусної неділі Церква запрошує нас вже тут і зараз відчути і пережити всю реальність сцени «страшного суду» як генерального звіту про реалізацію загальнолюдського покликання «порати і доглядати» (Бут 2, 15) Боже створіння.

Сьогоднішня недільна Євангелія дозволяє реально відчути наближення кінця історії спасіння та часу справедливого суду Творця, на порозі якого ми знаходимося і про який вже попереджав Христовий Предтеча: «Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву? Чиніть плоди достойні покаяння… Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь» (Лк 3,7). Саме наближення цих майбутніх подій, присутність яких вже сьогодні явно переживаємо, стимулює нас задуматись над нашим сьогоднішнім духовним та морально-етичним станом.

Для того, щоб належно підготуватись до Загального звіту на кінцевому суді та змогти дати відповіді на перелічені у сьогоднішньому Євангелії запитання, нам необхідно відновити у нас самих життя Бога. Побачимо ми, чи не побачимо в потребуючих ближніх та оточуючому них страждаючому світі самого Христа, безпосередньо залежатиме від Його присутності у нас самих.

Наближаючись до Великого посту, генерального відродження Божого створіння та приготування до його нового, вічного етапу життя – обіцяного Великого дня – Боже створіння, органічно об’єднане, очолене та ведене людиною, переживає терапію Божественного промислу спасіння. Тому так важливо пробудити свідомість тих, які несуть екологічну відповідальність за успішний розвиток та спасіння довіреного їм Богом створеного світу «…пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі» (Бут 1, 28).

Притчею про блудного сина Господь літургійно вводить нас в процес відродження. Ця неділя є синтезом Великого посту та передсмаком успішного повернення до нового життя в домі Отця. В ній ми бачимо гріхопадіння та преображення блудного сина. Це нагадує нам Таворське преображення Христа, яке відбувається напередодні його Страстей, щоб сповнити вірою та надією тих, які повинні увійти в болючий процес животворящого відродження, пережити разом зі створінням у Христі справжнє вигнання, смерть та воскресіння до нового життя з Отцем.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри, є щось досить незвичайне в цьому святі, Богоявленні Господнім, адже саме свято завтра, сьогодні лише його навечір’я. Більше того, сьогодні день суворого посту, який в народі називали голодною кутею, бо не прийнято було їсти взагалі нічого, крім вареного зерна ввечері. І тим не менше, саме сьогодні, не завтра, а власне сьогодні у православних церквах відправляється велике освячення води. А завтра, вже ніби продовження сьогоднішнього дня, де раніше ішла процесія на Йордан, над річки й озера, щоби там, поза церквою, освятити води.

Чому так? Кожне свято не просто ставить перед нами загадку, а найчастіше закликає нас замислитися, дошукатися прихованого символічного змісту. І коли ми навчимося це робити, то раптом церковний календар, так само як і Євангеліє, розкриваються нам у незрівнянно більш багатому вимірі. Відкриваються ті приховані нюанси, які не лежать на поверхні, а вимагають від нас реалізації тих талантів споглядання Бога, які закладені в кожному з нас.