Меню

Екологічна проповідь на неділю про Закхея

неділя закхея

«Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19, 10). Цими словами Христос запрошує кожного з нас взяти участь у божественному промислі спасіння людини та усього створіння.

Вже з перших сторінок Святого Письма дізнаємось про створення Богом світу як цілісного організму, невід’ємною складовою якого є сама людина, котра покликана піклуватись про нього і оберігати як зіницю власного ока. Однак людина дозволила себе обманути дияволу і стала невільницею нової руйнівної «логіки життя», яка загрожує не тільки суспільству, але й всьому створінню, яке вона покликана оберігати. Але незважаючи на те, що людина відкинула Бога і забула про своє первинне покликання, Господь залишається вірним своїм обітницям.

Детальніше...

Екологічна проповідь на 15 Неділю від Зіслання Святого Духа

Євангеліє 15 неділі по Зісланні Святого Духа представляє нам розмову Ісуса Христа із законовчителем. Питання, яке задав законовчитель Ісусові, щоб його випробувати, стосувалося найголовнішого – спасіння людини. Для спасіння Господь дає людині заповіді Божі, які є дороговказом до Царства Небесного. Так як дорожні знаки є дуже важливі і другорядні, так і заповіді Господь дає людині різноманітні. Законовчитель захотів почути від Христа ту одну, яка є ключовою для людського спасіння. Але Ісус називає не одну, а дві, на яких тримаються закон і пророки. Зі слів: "Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю", – розпочинається кожна юдейська молитва. Через її дотримання людина перебуває у зв’язку зі своїм Творцем. Друга заповідь має не вертикальний, а горизонтальний вимір і взята Ісусом із Книги Чисел: "Люби ближнього твого, як себе самого". Тут ключовим словом також є любов. Той, хто дав ці заповіді, сам їх і виконав. Дивлячись на хрест, у якому перетинаються вертикаль і горизонталь, пізнаємо ці два виміри Бога і ближнього. Ближнім виявився розбійник, який розкаявся. Відтоді знак хреста є найкращим виявом любові: синівської – до Отця, Божої – до людини. Кожна любов випробовується готовністю померти за того, кого любиш.

Детальніше...

Пасхальна (еко) проповідь

«Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай святкує увесь видимий світ і невидимий, Христос бо воскрес – радість вічна!»

Сьогодні Свята Церква виявляє невимовну радість усього Божого створіння. Це є плід навернення людини заради порятунку Господнього довкілля (створіння), до якого закликала Церква. Беручи активну участь у літургійному житті Церкви та здійснюючи заповідь любові до ближнього, ми переживали наше навернення – зміну способу мислення та поведінки. Прийнявши стан каянника, ми уподібнились до Марії Магдалини, яка, цілуючи, обмила ноги Ісуса своїми слізьми і намастила їх пахощами своєї нової свідомості. «Прихились до моїх сердечних зітхань ти, що прихилив небеса твоїм невимовним приниженням, нехай поцілую і знову обітру волоссям моєї голови твої пречисті ноги, яких луну, в раю, по полудні, почула Єва своїми ушима і настрахалася.» (Стихира Великої Середи). Так Божественний світ приступав до свого Творця, приймаючи Його служіння задля порятунку людини і її довкілля.

Детальніше...

Екологічна проповідь на Квітну неділю

Завершився благодатний час Великого Посту - час відродження усього Божественного створіння. Старому життю без Бога настав кінець, натомість прийшов Ісус Христос, щоб започаткувати нову еру для порятунку та обожествлення довкілля. Іван Хреститель, усвідомивши цю новизну, закликає до навернення: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне» (Мт 3,2). Кожен із нас, увірувавши у благовість Христа, став активним учасником великопосного відродження Церкви.

Не лише людина зраділа приходу Спасителя – уся природа, яка потерпає та гине від прокляття (пор. Бут 3,17), «...нетерпляче очікує виявлення синів Божих» (Рим 8,19). Чим більше ми стаємо подібними до Архетипу Христа, тим ріднішим для нас стає навколишній світ. Існує багато ініціатив та проектів для порятунку гинучого довкілля, але вони залишаться неефективними, якщо їх не довершить Христос власною посвятою.

Детальніше...

Екологічна проповідь на П’яту неділю Великого посту

Час Великого Посту є нагодою до «екологічного навернення» заради порятунку навколишнього світу. Багато людей з вірою та надією прийняли запрошення Христа взяти активну участь у відродженні Божого довкілля, яке Він сам сьогодні очолює.

Завдяки літургійному життю Церкви можемо переживати ті події, які невидимо відбуваються в її утаєній природі. Вся повнота Божественного промислу спасіння осягається в Таїнствах Церкви. З цього потенціалу Церква відновлюється і зростає. Оскільки довкілля є невід’ємною частиною Церкви, то процес відродження відповідно стосується також його. Саме людині Господь доручив бути відповідальною за довкілля та його захист. Для цього вона наділена відповідними відчуттями, чеснотами та владою, які покликана відновлювати у великопосному часі.

Четверта неділя посту була присвячена відновленню та актуалізації чеснот нової людини під духовним наставництвом Івана Ліствичника. Це є новий спосіб життя, завдяки якому християнин може зростати й увійти в Царство Небесного Отця.

Детальніше...

Екологічна проповідь на Четверту неділю Великого Посту

В екологічних проповідях хочемо звернути увагу віруючих на те, що великопосне відродження та поступове наближення до нового етапу життя – Великого Дня – стосується також Божественного довкілля. Адже саме через гріх Адама, втрату сопричастя з Богом, природа зазнала згубної руйнації. Людина втратила відчуття спорідненості з Божественним світом, обравши для себе автономний споживацький спосіб життя. Сьогодні природа змушена терпіти людину, сприймаючи її як свого господаря. Тому, як говорить ап. Павло, «… створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих» (Рим 8, 19). Божественний План визволення людини з пут споживацького життя стосується також беззахисного довкілля, яке Бог довірив людині. Вона стала його розумом і устами.

У таїнстві Хрестопоклонної неділі ми літургійно перейшли основоположний етап відродження Божого створіння. Творячи пам’ять животворящої самопосвяти Ісуса Христа на Голготі, ми віднайшли та заново прийняли безцінний Дар – єство досконалої та непорочної Людини. В Євангелії ми отримали також настанови для збереження та розвитку нового буття: «Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже» (Мк 8, 35).

Детальніше...

Екологічна проповідь на Третю неділю (Хрестопоклонну) Великого посту

У часі Великого Посту Церква прагне заохотити вірних переживати час цілісного відродження, адже часто забуваємо про довкілля як про невід’ємну складову людського буття. Через провину Адама земля стала проклятою (Бут 3, 17). З того часу ми хворіємо на «амнезію», тобто забуваємо, що ми є органічною часткою Божого світу, котрий нас оточує. Довкілля було нашим тілом, але сьогодні, на жаль, почало сприйматись як щось не рідне, котре можна бездумно по-споживацьки використовувати як матерію та ресурс. Єдиний, хто не забув істинне обличчя нашої природи, – це Ісус Христос – Первородний усього буття. Він прийшов, щоб об’єднати  в собі Бога – людей – довкілля.

Щоразу, коли творимо літургійну процесію – Церкву – це таїнство відновлення цілісності Божого світу стає очевидним. Тепер ми, будучи Церквою – Христовим Тілом, на противагу «амнезії» – повному забуттю, літургійно звершуємо «анамнезіс» – пригадування, щоб людина могла стати такою, якою має бути згідно Божественного плану Отця.

Детальніше...

Екологічна проповідь на Другу неділю Великого посту

Звершуючи своє великопосне служіння, Церква закликає Божий народ до екологічного навернення. Причиною та стимулом до цього навернення стає об’явлення справжньої Ікони Божого створіння, яка стосується як єства людини, так і безпосередньо її життєдіяльності. Адже саме людина, згідно з Божим проектом, поставлена головою Божого створіння. Через неї природа може висловити благодарення та хвалу своєму Творцеві та бути  Ним приведеною до гармонії та досконалості. "Ми знайшли того, про кого говорив Мойсей та пророки". Неділя Православ’я випромінює радість з віднайденого Скарбу, який дає надію та спроможність змінити все наше життя та оточуючу дійсність.

В літургійному богослужінні Другої неділі Великого посту силою віри ми покликані досвідчити таїнственне внутрішнє оздоровлення нашого паралізованого буття.

Детальніше...