Євр. 314 зач.; 6, 13-20

Слава Ісусу Христу!

«Поблагословлю тебе щедро і розмножу тебе вельми»

(Євр 6, 14)

Слова апостола Павла, вибрані за епіграф, уміщені в апостольському читанні на четверту неділю Великого посту. Господь дає нам, людям, ще одну можливість стати кращими, змінити своє життя, наблизитися до Нього. І цією можливістю, доброю нагодою та сприятливим моментом є час святого великого посту. Саме цей період дається нам для  роздумів над власним життям: що маю зробити для Бога, ближнього та всього навколишнього світу, адже бережливе ставлення до довкілля є частиною самооцінки й самовираження кожної людини.

Папа Бенедикт XVI пояснював катастрофічний стан довкілля перш за все внутрішнім станом окремої людини та якістю ставлення людства до Бога. Саме спротив Божій волі та гріховність людини, на його думку, лежать в основі різноманітних суспільних проблем і є засадничими причинами руйнування природного довкілля.

Піст, у якому живемо сьогодні, є особливим, бо проходимо його в час, коли триває війна. Так багато невпевненості, розчарувань, сліз та болю. Страждає людина та все створіння довкола. Але, попри це, маємо пам’ятати про наш обов’язок – бути дбайливими управителями природних дарів Творця, раціонально й помірковано використовувати електроенергію, тепло, воду та інші речі та блага, які стали невід’ємними елементами нашого побуту.

Творець не забуває про нас і в ці найважчі хвилини нашого буття тут, на землі. Важливо, щоб людина пам’ятала про це і повсякчас зверталася до Нього по допомогу.

Не можемо дозволити собі сьогодні, у дні випробувань, уподібнитися до ворога: проклинати, нарікати, бути у відчаї, бо, як говорить святий Іван Золотоустий, «сам Христос подвигом стриманості переміг ворога і дав нам у ньому зброю поконувати його».

Отож, маємо сьогодні зовнішнього і внутрішнього ворога, якого повинні перемогти. У цій боротьбі ми не самі – Господь бажає нам допомогти, і цієї допомоги маємо постійно благати в Нього, бо чуємо зі слів сьогоднішнього апостола: «Поблагословлю тебе щедро і розмножу тебе вельми» (Євр 6, 14).

Творець опікується своїм творінням, дає все необхідне для нашого земного життя. Як прикро буває, що людина цього не зауважує! На жаль, ми не вміємо радіти багатьом речам, що є навколо нас, а багато чого сприймаємо як належне. І така наша поведінка призводить до того, що віддаляємося від Бога Творця, стаємо егоїстами, котрі вже не здатні співтворити, але й руйнуємо те, що є.

Час святого великого посту є тим пунктом навернення та усвідомлення, що багато залежить від кожного з нас і від того, що ми багато можемо зробити. Саме тому не варто втрачати час і не дозволяти дияволові переконувати нас, що нічого не вдасться або що ми є слабкими та нам це не під силу. Так ворог роду людського зупинив багатьох на шляху до добрих справ, що могли подобатися Богові та людям. Ця боротьба з темною силою триватиме впродовж всього нашого життя, і ми повинні бути до цього готові.

Пройти гідно шлях свого земного життя – це завдання кожної людини. Може виникнути запитання: «А як має виглядати гідне життя людини тут, на землі?». Відповідь нам дає Ісус прикладом свого земного життя – життя Боголюдини. Любов, милосердя, співчуття – це те, що уподібнює нас до нашого Спасителя; це саме те, чого так на сьогодні бракує  багатьом.

Наявність цих ознак у житті людини могла б зупинити зло та подолати дисгармонію, що сьогодні панують у світі, руйнують його та людину зокрема. Час посту – це можливість для кожного зупинити цю лавину зла, що суне на нас з диявольською силою. Тому свята тайна сповіді дає нам велику надію, що можемо відновити спотворений гріхом образ та подобу, дану нам Творцем всього видимого й невидимого. Не втратити цей шанс, не змарнувати часу, чинити як справжня дитина Божа – це наше завдання на час святого Великого посту в 2023 році Божому.

«Ті, що приступають до таїнства Покаяння, приймають від Божого милосердя прощення образи, яку вони Йому вчинили, а заодно примиряються з Церквою, яку поранили своїми гріхами і яка своєю любов’ю, прикладом, молитвами працює над їхнім наверненням», – зазначено в догматичній конституції «Lumen gentium». Саме через тайну Сповіді кожен християнин має виявити щирий жаль щодо своєї поведінки до створіння, яка не відповідає гідності Божого образу, покаятися, навернутися, по-іншому побачити світ у світлі Божого об‘явлення та власного покликання бути добрим та вірним Богу управителем природних дарів, через покуту змінити своє ставлення до довкілля, пізнати любов Бога-Творця  й засвідчити її у ставленні до навколишнього світу.

Справжній християнин – це людина, котра любить Бога понад усе, нічого не боїться, бо знає, що має великого Помічника – Небесного Отця, який завжди є поруч. Тому Творець завжди очікує нашої ініціативи, нашого бажання змінювати Ним створений світ на краще. Не можемо дозволити собі, щоб наше лінивство, байдужість та легковажність спричинили непоправні наслідки.

У цей нелегкий для України час кожен по-своєму повинен старатися бути її добрими дітьми. Щиро молімося, щоби прогнати ворога зі своєї душі та Батьківщини. Бо той та інший чинять велику шкоду для нас та довкілля, дарованого Творцем. Піклуймось про чистоту власної душі й шукаймо найменшої можливості, щоби не лише прикрасити цей Божий світ, посадивши дерево, розчистивши джерело чи висадивши гарні клумби біля власних осель, а щоб усім своїм життям 24/7 нести добро довкіллю, більш мудро та помірковано використовуючи даровані Творцем природні ресурси. З великою покорою та надією благаймо, щоб Господь оберігав нас та все Його творіння! Амінь.

Підготував о. Микола Пришляк, референт Бюро УГКЦ з питань екології Львівської архієпархії.

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2023 р.