Фил 4, 4-9

Христос і апостоли закликають християн не прив`язувати свого серця до земних турбот, а довірити власні потреби нашому Творцеві

«Ні про що не журіться, але в усьому являйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (Фил 4, 6). Ці слова апостола Павла в сьогоднішньому читанні співзучні з закликом Христа: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам докладеться” (Мт. 6, 31). Вони для нас є закликом до досконалості в духовному житті і водночас пересторогою перед такими екологічними гріхами, як споживацтво та нераціональне використання Божих дарів.

(Євр. 9, 11-14)

11 Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - 12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. 13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, 14 то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

( Еф. 5, 9-19)

У минулу Хрестопоклонну неділю ми мали чудову нагоду нашими духовними очима по-особливому поглянути на хрест. І не лише подивитись, а й ушанувати, уклонитись і навіть поцілувати. Ми вшановували знаряддя тортур і страждань нашого Господа і Спасителя, які він витерпів з любові до людства. Це ціна нашого спасіння – визволення від вічної смерті, причиною якої є гріх. Пригадування про любов Христа і Його страждання заради нас додало сили не знеохочуватися, не падати духом у боротьбі з гріхом у часі Великого Посту, а вести її далі.

Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 14 – 5, 10.

14. Браття, маючи великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі.

1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.

5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив: Син мій єси, я сьогодні родив тебе. 6. Як і на іншому місці каже: Ти священик навіки по чину Мелхиседека.

«Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх. Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.» До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули».

«Світ – ікона Божої любові»

Євангелія від Івана 1, 43-51 (5 зач.).

Дорогі в Христі браття і сестри! Сьогодні настала Перша неділя Великого посту, благодатного часу, який мав би змінити наше життя і піднести його на щабель ближче до святості.

Ця Перша неділя у календарі зветься ще неділею православ’я. Тут  мається на увазі не конфесійне значення цього слова, а радше богословське.

«Сьогодні все наповнилося світлом:
Небо, земля і глибини підземні.
Нехай же празнує вся вселенна
Христове воскресіння,–
В якому ми утверджуємось»
(стихира 3-ї пісні восресного канону)

Свято Христового Восресіння є святом відродження людини до її первозданного образу, який був даний їй Богом Творцем у Раю. Гріх приніс втрату цього образу, гріх приніс смерть, гріх зробив із людини вбивцю. Людина почала вбивати людину і крок за кроком нищити весь Божий світ. Тільки смерть Христова здатна відкупити найвище Боже створіння від загибелі, тільки через відродження у Христі ми здатні глянути на світ очима Творця і жити у гармонії з Ним та з усім Його творінням.

Радуйся, вельми дочко Сіону!
Викрикуй, о дочко Єрусалиму!
Ось цар твій іде до тебе,
справедливий і переможний,
смиренний і верхи на ослі їде.
Зах. 9, 9

Тріумфальний в'їзд Ісуса в Єрусалим спонукає нас до роздумів про шлях Великого посту, який ми пройшли, адже ж він вже на своєму закінченні. На початку подорожі ми ставили перед собою амбітні завдання для самовдосконалення та здобування чеснот, а головне – це очищення нашого серця та думок від бруду гріха. Тільки оновлена, очищена людина може з'єднатися із Воскреслим Христом та стати спадкоємцем Царства. І сьогодні ми, як на екзамені, можемо поставити собі оцінку за виконані чи не виконані постанови.