Екологічна проповідь на V неділю Великого посту по Євангельському читанню
Мр. 47 зач.; 10, 32-45
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі, застановляючись над Євангелієм 5 неділі Великого посту, ми бачимо дві кардинально протилежні дійсності: Христос звіщає покірне прийняття волі Отця, анонсуючи свою смерть і воскресіння; натомість Іван та Яків, пропускаючи повз вуха слова Спасителя, прагнуть здобути земну славу. Христос говорить про хрест, а Яків з Іваном мріють про почесті й трони.
Дорога, якою йшов Христос, вела на Голгофу, де замість трону Його очікував смертельний вирок. Для апостолів були місця як справа, так і зліва. Біда в тому, що коли їх треба було займати, Яків з Іваном (як, зрештою, й інші учні) десь зникли, розчинилися у юрбі.
Екологічна проповідь на V неділю Великого посту по Апостольському читанню
Євр. 321 зач., 9, 11-14
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі! Сьогодні ми маємо вже 5 неділю Великого Посту. Ще зовсім трішки – і будемо відзначати велике світле свято Христового Воскресіння. Через всі неділі Великого Посту наша Церква готує нас до цієї зустрічі з Воскреслим Христом. Сьогодні для роздумів над духовним життям дається послання апостола Павла до євреїв. З одного боку, цей уривок є дуже коротким, і, здавалось би, що нам може сказати такий лаконічний текст? Пропоную сьогодні разом заглибитись в це послання апостола Павла й роздумати над ним.
Екологічна проповідь на ІV неділю Великого посту по Євангельському читанню
Мр. 40 зач.; 9, 17-31
Слава Ісусу Христу!
«Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа…»
(Мр 9, 17)
Роздумуючи над Євангелієм у четверту неділю посту, ставимо питання: «Чому Ісус зцілює німого…?» Бо Він любить, оздоровлює, щоби цей син зміг увірувати і бути вільним. Подивившись на всю історію Ісуса, бачимо, що кожний Його вчинок був сповнений любов’ю до людини, до творіння. Ісус творить, зцілює, любить, дає і сповнює людей новим сенсом у житті.
Екологічна проповідь на ІV неділю Великого посту по Апостольському читанню
Євр. 314 зач.; 6, 13-20
Слава Ісусу Христу!
«Поблагословлю тебе щедро і розмножу тебе вельми»
(Євр 6, 14)
Слова апостола Павла, вибрані за епіграф, уміщені в апостольському читанні на четверту неділю Великого посту. Господь дає нам, людям, ще одну можливість стати кращими, змінити своє життя, наблизитися до Нього. І цією можливістю, доброю нагодою та сприятливим моментом є час святого великого посту. Саме цей період дається нам для роздумів над власним життям: що маю зробити для Бога, ближнього та всього навколишнього світу, адже бережливе ставлення до довкілля є частиною самооцінки й самовираження кожної людини.
Екологічна проповідь на ІІІ неділю Великого посту по Євангельському читанню
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття та сестри, сьогодні, у третю неділю Великого посту, ми поклоняємось Господньому Хресту. Чому саме в цю неділю Церква Христова віддає урочисту шану Хресту Господньому? Тому що для кожного з нас сорокаденна великопосна духовна подорож є виснажливою, для кожного по- своєму важкою, і багато хто вже встиг вибитися з сил – духовних і фізичних. Саме тому Церква Христова дає нам можливість посеред посту, вдивляючись у хресне знамено, усвідомити той факт, що взяти Хрест Господній означає прийняти обставини свого життя такими, якими вони є. Нелегко їх прийняти, змиритися з чимось, бо завжди нас хтось дратує, чогось бракує, щось не так, особливо тепер – у час війни, яка докорінно змінила наше життя, життя наших родин й усього українського народу.
Так склалося, що ми виношуємо свої плани, маємо власне бачення, яким би мало бути життя навколо нас, знаємо, хто й що мав би зробити в цьому земному житті, але як християни не усвідомлюємо, що все, що маємо, – це дар від Бога Творця. Те, що нас оточує: ріки, гори, лани, ліси, озера – усе, що з гордістю називаємо Батьківщиною, – ми отримали задарма, тож маємо зробити все можливе, щоб краса Божого творіння, якою так щедро Господь нагородив нас з вами, перейшла такою ж нашим майбутнім поколінням.
Екологічна проповідь на ІІІ неділю Великого посту по Апостольському читанню
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у неділю хрестопоклонну, ми з вами чуємо в посланні апостола Павла до євреїв слова про провід, що все людство отримує в особі найвищого Архиєрея – Ісуса Христа, який не тільки може співстраждати з нами, але до кінця розуміти наші проблеми. І цей Архиєрей показує дорогу визволення від страждань - дорогу, яку сам пройшов, будучи в тілі. Ця дорога, як каже сам Христос, спонукає нас бути досконалими, як і отець Наш Небесний досконалий. Ось короткий дороговказ нашого шляху спасіння тут, на землі. Чи, радше, це напрямок самовдосконалення перед дорогою вічності. Коли люди ставлять питання про життя, то зазвичай зовсім не цікавляться, коли їхній подих входить у ніздрі, а коли виходить. Радше вони прагнуть знати, наприклад, що трапиться після смерті. Однак справжня таємниця життя полягає не в тому, що буде з вами після смерті, а що відбуватиметься до того, як ви помрете. Якщо хочете пізнати смерть, вам слід зрозуміти життя. Це короткий екскурс в антропологію спасіння роду людського, проте маємо розуміти, що повнота спасіння та навернення полягає в апокатастазі всього сотвореного, і людина, як найвищий діяльний Божий акт творіння, зобов’язана йти до відновлення втраченого через сопричастя з усім космосом.
Екологічна проповідь на ІІ неділю Великого посту по Євангельському читанні
Слава Ісусу Христу!
Священне Євангеліє в другу неділю Великого Посту описує подію зцілення розслабленого чоловіка. Христос у цій розповіді постає в образі фахового терапевта, який бачить причину хвороби і знає, як її лікувати. Він вказує на невидиме для людського ока походження цієї недуги й очищає серце недужого від гріха. Сьогодні у світі Церква є тією божою установою, яка бачить і готова лікувати там, де її запрошують і вислуховують. Сьогодні Церква на землі залишається голосом божим та інструментом, яким Бог лікує та застерігає від гріха.
Час Великого Посту є особливим періодом нашої застанови над власним життям, вчинками, станом душі. Ми відчуваємо потребу очищення не тільки нашого серця, але й усього того, що нас оточує.
Екологічна проповідь на ІІ неділю Великого посту по Апостольському читанні
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі!
Слова апостола Павла, що їх днесь чуємо, відсилають нас до сотворення світу. Вони пригадують нам, що саме Господь на початку заснував землю. Зрештою, і самі небеса є творінням Його рук. Саме над цими рядками ми з Вами й роздумаємо.
Пригадую, як, будучи дитиною, милувався нічним зоряним небом і завжди захоплювався тим, наскільки все розумно та раціонально впорядковано Творцем у природі, як природа за задумом Творця покірно виконує його веління. Не один раз бачив падаючі зорі, щастило навіть бачити комету. А скільки разів око милував захід сонця, схід місяця, ліс та інші вражаючі краєвиди! Підростав – і змінювалося й побачене, і відчуте та почуте.