Мр. 40 зач.; 9, 17-31

Слава Ісусу Христу!

«Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа…»

(Мр 9, 17)

Роздумуючи над Євангелієм у четверту неділю посту, ставимо питання: «Чому Ісус зцілює німого…?» Бо Він любить, оздоровлює, щоби цей син зміг увірувати і бути вільним. Подивившись на всю історію Ісуса, бачимо, що кожний Його вчинок був сповнений любов’ю до людини, до творіння. Ісус творить, зцілює, любить, дає і сповнює людей новим сенсом у житті.

Тепер, дивлячись на цього німого сина, кого я бачу? Просту історію з Євангелія, яка не стосується мене чи, можливо, мого власного «Я». Звичайно, цей син був одержимий німим духом, тобто демоном, і, як чуємо, навіть учні не змогли зцілити його. Однак яким чином ця історія про німого стосується мене? Чи можливо, що кожен з нас може мати свого «духа німоти»? Ми скажемо: хіба таке можливе? Я розмовляю, можу висловити свою думку, мене не кидає об землю і я не дерев’янію. Подивімось на сьогоднішній світ і тенденції, які панують у ньому. Світ – це не тільки природні об’єктивно-матеріальні властивості, а передусім особливості людського практично-діяльного ставлення до себе й до умов свого існування. У Ів 15, 19 Ісус говорить: «Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ». Звідси можна зрозуміти, що діяльність Ісуса і Його учнів відрізнялася від діяльності інших людей. Що пропонує нам сьогоднішній світ? Жадібність, бажання наживи, культ споживання, де все крутиться навколо мене, моїх запитів. Як багато шкоди люди завдають сьогодні своєю діяльністю: смітять, забруднюють повітря, річки; вони одержимі духом споживацтва, задоволення власних бажань, які не дають змоги побачити потреби ближнього. Бо, власне, діяльність Ісуса була спрямована на людей, як у випадку з сином, одержимим духом німоти. Цей дух не давав можливості щось сказати у світлі Божої правди.

А скільки з-посеред нас є віруючих, котрі мовчки спостерігають за нераціональним використанням електроенергії, газу, води, тепла? Замість того щоб у цей нелегкий воєнний час, поборовши в собі «духа німоти», стати голосом сумління і прикладом для суспільства, ми не дбаємо про те, щоб зменшити тепловтрати у власних оселях, замінити лампи розжарювання на світлодіодні і такими добрими прикладами спонукати до активних дій тих людей, які ще не збагнули ціну і значення Божих дарів у нашому житті. Своїм стилем життя варто спонукати інших до бажання жити так само – жити по- Божому!

Також сьогодні поставимо собі запитання: як я ставлюся до ближнього й до Божого творіння? Можливо, я настільки одержимий власними бажаннями, що цей «дух німоти» не дає змоги побачити мого ближнього? Я живу, я спостерігаю, як нищиться Боже творіння, і мовчу, бо маю власну одержимість, власного демона, який не дає мені можливості говорити.

Папа Венедикт XVI наголошує, що безвідповідальне використання створіння починається саме там, де Бога відсувають на задній план. «Якщо втрачаються відносини між людськими істотами та Творцем, тоді все, що існує, зводиться до предмету егоїстичного володіння, людина стає «останньою інстанцією», і мета життя зводиться до пожадливого прагнення щодо володіння якомога більшим майном» (Катехиза 26.08.2009). Я маю бути відповідальним в управлінні землею, у служінні ближньому. В апостольському листі Verbum Domini про Слово Боже в житті та місії Церкви Папа Венедикт XVI пише про відповідальність за створіння та про потребу нового виховання для розпізнання справжньої краси.

Саме таке нове виховання здатний дати нам Ісус. Тільки через Нього, Його приклад і Його любов я здатний переосмислити себе, здатний позбутися духа німоти і не мовчати! Бо Ісус – це той, хто не тільки позбавляє нас одержимості, а сповнює любов’ю до ближнього і до Божого творіння. Якщо Божа любов у мені, то Вона не може мовчати!

Підготував о. Андрій Кадлубіцький, референт Бюро УГКЦ з питань екології Чернівецької єпархії.

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2023 р.