У Львові у конференц-залі Патріаршої курії УГКЦ, що на території Святоюрського комплексу, 1 березня 2012 року відбулося чергове засідання Голів та представників Комісій УГКЦ. Цього разу на зустріч було запрошено п. Володимира Шеремету, Керівника Бюро з питань екології УГКЦ, на якій він представив працю цієї структури.

Зустріч розпочалася традиційно спільною молитвою у Соборі Святого Юра. На початку робочого засідання о. Петро Рак, керівник Відділу Патріарших Комісій УГКЦ, представив п. Володимира Шеремету, який безпосередньо і розповів про роботу Бюро УГКЦ з питань екології. Відтак, з метою подальшої співпраці із Комісіями УГКЦ він визначив основні напрямки діяльності Бюро. Вони полягають у поширенні в українському суспільстві вчення Церкви щодо питань екології та збереження створіння;

Першу неділю посту називають неділею Православ’я. Слово «православ’я походить від грецького – «ортодоксія», що означає істинну віру і правдиве почитання Бога. Христова Церква, спираючись на Об’явлення Боже та його святоотцівське тлумачення, так сповідує віру в Бога Отця в Нікейсько-Царгородському Символі віри: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого» (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», № 74). Віра в Бога Творця є несумісною з гріховною поведінкою, якою людина виснажує, спустошує та знищує створений Ним світ.

З перших сторінок Святого Письма дізнаємось про величне екологічне покликання людини – «порати і доглядати» Боже створіння. Це покликання ми можемо реалізувати тільки тоді, коли «пануємо над світом» (пор. Бут 1, 28) на Божий спосіб, у відповідності до гідності «Божого образу» (пор. Бут 1, 26) – з Божою мудрістю, у повноті Божої любові та милосердя, будучи відповідальною головою цілісного організму Божого створіння, беручи до уваги встановлений тут порядок, гармонію та спрямованість до Остаточної Мети. Євангелія Першої неділі Великого посту розповідає про покликання учнів Ісуса Христа – Филипа і Натанаїла.  «Іди за мною» (Ів 1, 43) – закликає Христос. Цей заклик є завжди актуальний для нас християн.

В Австрії стартувала щорічна ініціатива під назвою «Автопіст». Акція закликає австрійців залишити машину в гаражі і використовувати більш екологічні засоби пересування, такі як велосипед або поїзд, а найкраще ходити пішки.

Ідея носить екуменічний характер: «автомобільний піст» залучає як католиків, так і протестантів. Австрійська Церква закликає віруючих змінити стиль життя, і на цей заклик відгукнулися не тільки австрійці: у Німеччині, Люксембурзі, Бельгії десятки тисяч людей вирішили взяти участь в акції. В минулому році «автопосту» дотримувалися понад 30 тис. людей.

Біблійні розважання 1-го тижня великопосної ініціативи Всесвітньої Ради Церков та Екуменічної мережі охорони водних ресурсів на тему «Сім тижнів з турботою про воду»

Біблійні писання Старого Завіту відображають умови життя країни, в якій води було мало і через це вона була цінною та вважалась основним засобом для виживання. Люди залежали від вод з джерел та криниць, чи від дощової води, яка збиралась в цистерни. Для напів-кочівних народів і їх стад, доступ до криниць або цистерн мав особливе значення. Конфлікт між Авраамом і його сином Ісаком з Авімелехом показує, що володіння однією криницею легко може стати предметом конфліктів з власниками великих стад (Бут 21, 22 і далі; 26,15 і далі).

Вода в Біблії, є одним із символів Божої щедрості і Його благословення, бо Бог дає людям все те, що вони потребують у житті.

«Покайтеся, бо Небесне Царство близько» (Мт 4, 17)

Дорогі брати та сестри!

У часі Великого посту Церква запрошує нас здійснити кардинальне навернення: споглядаючи Таїнство Хреста – вмерти для гріха, беззастережно відкритись дії Святого Духа та милосердній любові Небесного Отця. Таке навернення передбачає визволення від власного егоїзму та хворобливого бажання «мати та володіти» і цілковиту орієнтацію нашого життя на Бога.

Опанована гріхом та поневолена споживацькою ментальністю людина не тільки деградує на особистому рівні і згубно впливає на своє соціальне довкілля, але й сіє руйнування та смерть у всьому створеному Богом світі. Сьогодні помічаємо все більше і більше «ознак смерті» в нашому довкіллі, які науковці називають симптомами екологічної кризи: забруднена вода, отруєне повітря, виснажена земля, вирубані ліси, переповнені сміттєзвалища, безповоротно вичерпані природні ресурси… Цей сумний перелік можна було б ще довго продовжувати. Планета не витримує, її лихоманить, починають давати збій її ключові системи, про що зокрема свідчать прогресуючі кліматичні зміни і зростання кількості та руйнівної сили природних катаклізмів з катастрофічними наслідками для сотень мільйонів людей.

«Постити – це насамперед стримуватися від гріха, від злих звичок і пристрастей. Це також відкинення байдужості, злих помислів та егоїзму», - про це наголосив блаженніший Святослав у своєму пастирськокому посланні на Великий піст, роз’яснючи глибинну суть цього благодатного часу.

Глава і Батько УГКЦ акцентувавши на тому, що Великий піст є особливим часом покаяння та покути, назвав його, в дусі духовних вчителів Церкви, духовною весною, часом пробудження і оновлення людини. Блаженніший Святослав проводить паралель між весною – пробудженням всього створіння до нового життя і весною людської душі, яка через покуту та покаяння теж оживає до нового життя у Бозі.

Чого стосується моя віра? Таке примітивно-провокативне питання. Звісно, що всього. Або, принаймні, має цього «всього» стосуватися. Спершу, як кажуть історики, християнство не сприймалося як віра – воно було філософією. Способом жити. Певною мірою, переінакшуючи слова Апостола, можна сказати: християнство як спосіб жити – те ж саме сьогодні, вчора і повіки. 

А стосуватися цей спосіб життя може – і повинен – будь-якої дрібниці цього життя. (Тільки не натужно: «Я слідкуватиму за кожною дрібницею» – бо такий підхід закінчиться у кращому разі розчаруванням, а в гіршому – немалим неврозом.) Щодо дрібниць, то моя сьогоднішня пошта принесла таку нібито нехристиянську новинку, як місця утилізації відпрацьованих батарейок.

Вступаючи в період Великого посту, ми стаємо співучасниками відродження Божого створіння – нас самих та навколишнього середовища. Очолює та звершує цей процес невидимий Голова Божого створіння – Ісус Христос. Він, будучи Взірцем уособлення Божого Плану спасіння світу, робить кожного з нас спроможним до участі в порятунку Божого створіння.

В часі м’ясопусної неділі, споживаючи м'ясо, ми в такий спосіб визнали наш сьогоднішній статус як руйнівника і насильника Божого створіння. Замість того, щоб створіння бачило в нас його захисників та господарів (Бут 1, 28), воно має перед нами «страх і ляк» (Бут 9, 2). Ця утаєна правда повністю стається явною тоді, коли приходить Суддя. Саме тому дійсність м’ясопусної неділі розгортається у світлі та реальності Страшного Суду. Особливість м’ясопусної неділі полягає в тому, що не ми своїми мудруваннями об’являємо правду про себе як насильників, але це відкривається нам у літургійному пережитті Божого суду, якого ніхто не може уникнути.