Чи “видужає” наша планета? Зараз ми знаємо, що за останні кілька років значно зменшилась інтенсивність ультрафіолетового випромінювання: озоновий прошарок над Європою збільшився, а сонячне випромінювання стало менш агресивним. Але що саме це означає? 

Гарна новина

Вже понад 20 років так звані вуглеводневі сполуки фтору та хлору заборонено, і це має певні позитивні результати, які підтверджують науковці. Група вчених провела дослідження у Європі, Канаді та Японії, під час якого було виміряно інтенсивність ультрафіолетового випромінювання, і довела, що за останні кілька років воно значно зменшилося. Під час дослідів фахівці намагалися враховувати інші фактори, котрі впливають на випромінювання. Вони довели, що людська діяльність не лише впливає на озоновий шар, але й що цей вплив — найбільший. Окрім того, такі природні катаклізми, як, наприклад, виверження вулкану Пінатубо на Філіппінах в 1990-х рр., завдали значної шкоди озоновому шару.

Російські експерти прогнозують, що через 13 років людство зіткнеться з "водною кризою", передає "Інтерфакс".

"Згідно з прогнозом російських вчених, до 2025-2030 років обсяг прісної води, що споживає людство, зрівняється з її ресурсами. Тобто людство вперше серйозно зіткнеться з водною кризою", - сказав засновник об'єднання "Екокластер" Олександр Коновалов.

"Уже зараз наша планета з населенням 7 млрд. чоловік відчуває водний дефіцит.

Четверта Неділя Великого посту, в яку згадується подія вигнання Ісусом німого духа, допомагає нам зрозуміти фундаментальну річ, показуючи, що необхідно для того, щоб відбулось «Екологічне навернення». Щоб воно могло здійснитись, повинна бути виконана основна передумова, без якої це преображення не може бути ніяк здійснене. Ця передумова – це віра, що «спонукає» Бога дарувати нам повне зцілення та звільнення від гріховних тенет.

Як можна побачити зі сцени оздоровлення юнака опанованого німим духом, – передумовою його звільнення стала віра його батька. Цим євангельським епізодом свята Церква заохочує нас до безперестанного прохання Подателя Життя дару живої та дієвої віри, без якої всі наші благі наміри залишаються нереалізованими і мертвими, штовхаючи нас на «викладену добрими намірами дорогу до пекла».

В екологічних проповідях хочемо звернути увагу віруючих на те, що великопосне відродження та поступове наближення до нового етапу життя – Великого Дня – стосується також Божественного довкілля. Адже саме через гріх Адама, втрату сопричастя з Богом, природа зазнала згубної руйнації. Людина втратила відчуття спорідненості з Божественним світом, обравши для себе автономний споживацький спосіб життя. Сьогодні природа змушена терпіти людину, сприймаючи її як свого господаря. Тому, як говорить ап. Павло, «… створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих» (Рим 8, 19). Божественний План визволення людини з пут споживацького життя стосується також беззахисного довкілля, яке Бог довірив людині. Вона стала його розумом і устами.

У таїнстві Хрестопоклонної неділі ми літургійно перейшли основоположний етап відродження Божого створіння. Творячи пам’ять животворящої самопосвяти Ісуса Христа на Голготі, ми віднайшли та заново прийняли безцінний Дар – єство досконалої та непорочної Людини. В Євангелії ми отримали також настанови для збереження та розвитку нового буття: «Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже» (Мк 8, 35).

«Для того, щоб вирішити проблеми доступу до води в світі, необхідним є належне управління, яке гарантувало б це право», – стверджує документ Папської ради «Справедливість і мир», представлений на відкритті VI Світового Форуму Води. З метою вироблення довгострокової стратегії управління безцінним ресурсом води, кожних три роки Світовою Радою Води організовуються Світові Форуми Води, до яких залучаються приватні особи, урядовці і представники міжнародної спільноти. Відзначаючи, що близько одного мільярда людей у всьому світі не мають доступу до безпечної питної води і що попит на воду наступних 38 років зросте до 55%, Папська Рада закликає до «більш ефективного управління» цим ресурсом зі сторони державного і приватних секторів та суспільства.

Вчора прийшлось повертатись автом пізно ввечері зі Львова до Івано-Франківська. Дорогу підсвічували палаючі обочини. Горіла минулорічна суха трава, а з нею напевно також кущі та дерева. В одному місці на обочині стояв протипожежний автомобіль – мабуть була наявною небезпека поширення вогню на ліс, чи можливо і на село.

В одному з місць, де вогонь наближався до самої дороги в авто стало важко дихати. Згадав, що можна зачинити шторку поступу повітря із зовні. Та було вже пізно, авто наповнилося їдким димом і єдиним виходом було тільки прибавити газу, щоб якнайшвидше залишити позаду  цю велетенську газову камеру і вхопити ковток свіжого повітря.

У часі Великого Посту Церква прагне заохотити вірних переживати час цілісного відродження, адже часто забуваємо про довкілля як про невід’ємну складову людського буття. Через провину Адама земля стала проклятою (Бут 3, 17). З того часу ми хворіємо на «амнезію», тобто забуваємо, що ми є органічною часткою Божого світу, котрий нас оточує. Довкілля було нашим тілом, але сьогодні, на жаль, почало сприйматись як щось не рідне, котре можна бездумно по-споживацьки використовувати як матерію та ресурс. Єдиний, хто не забув істинне обличчя нашої природи, – це Ісус Христос – Первородний усього буття. Він прийшов, щоб об’єднати  в собі Бога – людей – довкілля.

Щоразу, коли творимо літургійну процесію – Церкву – це таїнство відновлення цілісності Божого світу стає очевидним. Тепер ми, будучи Церквою – Христовим Тілом, на противагу «амнезії» – повному забуттю, літургійно звершуємо «анамнезіс» – пригадування, щоб людина могла стати такою, якою має бути згідно Божественного плану Отця.

Третю неділю Великої Чотиридесятниці по праву можна вважати половиною вже пройденого нелегкого духовного поступу. Для того, щоб вірні під тиском пристрастей, спокус та духовних труднощів не збились з правильного духовного курсу, метою якого є пристань Воскресіння та щоб не зупинились на пройденому шляху, свята Церква, як добра мати, розуміюча та знаюча своїх дітей, богослужіннями цієї неділі, ставить перед вірними «духовний Маяк» – Непереможне Знамення Хреста. Церква показує вірним те необхідне світло, яке відновлює не лише надію, але і дає впевненість у можливості досягнення поставленої мети. Ця, третя неділя, іменується ще Хрестопоклонною, адже цього дня виноситься на поклоніння Животворящий Хрест і прославляються спасительні страждання розіп’ятого Господа.

Через Євангелію Хрестопоклонної неділі Ісус Христос закликає іти за Ним, не залишаючи жодного місця для компромісу, бо каже: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною». Зовсім непросто в шаленому споживацькому світі почути ці слова, не кажучи вже про втілення їх в повсякденному житті.