Політики наслідують дружній до довкілля стиль життя Папи Франциска
Постать новообраного Верховного Архієрея, Франциска, Папи Римського, його простота та скромний стиль життя вже дають перші свої плоди. До таких перших плодів можна безсумнівно зарахувати жест уряду Фландрії (регіон в Бельгії), який відмовився прибути на інавгурацію нового Понтифіка з благородних мотивів, а саме: заощадженні кошти (30 тисяч євро), які мали б бути витрачені на подорож бельгійських політиків, спрямувати на благодійні цілі.
До такого вчинку іноземних політиків без сумніву спонукали заклики наслідувача святого Франциска до турботи про бідних.
Екобюро УГКЦ закликає до екологічного навернення у Великому пості
Бюро УГКЦ з питань екології закликає долучитися до ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння», яку воно вже традиційно проводить в часі Великого посту.
У спеціальному зверненні з цього приводу йдеться про те, що «відчуження людини від Бога і бажання поставити на Його місце себе чи якесь інше створене добро призводить до важкого захворювання особи – гріховного рабства, яке становить загрозу не тільки для її життя, але, рівно ж, і для людської спільноти та всього створіння».
Звернення Бюро УГКЦ з питань екології з приводу Великопосної ініціативи 2013 р. «Екологічне навернення для порятунку створіння»
«Бо створіння очікує нетерпляче
виявлення синів Божих» (Рим 8, 19).
Дорогі у Христі!
Великий піст – це той духовний оазис посеред шаленого ритму сучасного споживацького суспільства, в якому ми знаходимо Джерело відродження свого єства і покликані зростати у Божих та моральних чеснотах.
Великий піст жодним чином не зазіхає на нашу свободу і не має за мету щось забрати. Його призначення полягає передусім у тому, щоб збагатити нас і визволити із рабства гріха для правдивої свободи дітей Божих, щоб ми були справді щасливими, щоб ми були благословенням для наших ближніх та всього створеного Богом світу.
Відчуження людини від Бога і бажання поставити на Його місце себе чи якесь інше створене добро призводить до важкого захворювання особи – гріховного рабства, яке становить загрозу не тільки для її життя, але, рівно ж, і для людської спільноти та всього створіння. Поневолена гріхом людина стає бездумним споживачем, експлуататором та руйнівником, який сіє навкруги пустку та смерть. Екологічний вимір гріха стає сьогодні все більш очевидним і спричинює глобальну екологічну кризу з катастрофічними наслідками для всього людства.
Папа Франциск: «Я бажаю Церкву бідну і для бідних!»
Сьогодні, 16 березня 2013, о 11:00 за європейським часом, розпочалася зустріч Святішого Отця, Франциска, Папи Римського з працівниками соціальних комунікацій. Під час своєї промови новообраний наступник апостола Петра в простій формі, притаманній справжньому пастирю, звернувся до усіх присутніх словами привітання, наголошуючи на тому, що він високо цінує роботу ЗМІ.
Розповідаючи в жартівливій формі історію свого обрання на Вікарія Христа, Папа розповів також і те, чому саме вибрав ім’я Франциск, розвіявши таким чином припущення і здогадки тих, хто цими днями намагався прив’язати це ім’я до різних інших людей з минулого. Наголосивши, що він вибрав ім’я святого Франциска з Ассизу, Вселенський Архієрей підкреслив, що це зробив, щоб не забувати про бідних. «Я бажаю Церкву бідну і для бідних», – під аплодисменти задекларував Святіший Отець.
В Тернополі говорили про екологічну відповідальність
14 березня, в рамках Школи біоетики, виклади якої відбуваються в Тернопільському державному медичному університеті, розпочався курс Екологічної етики, який читає проф. д-р. Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології. Мета курсу полягає в тому, щоб не тільки ознайомити слухачів із ключовими екологічними проблемами сучасності і представити основні моделі філософсько-етичної аргументації відповідальності за природу, але, передусім, щоб застановитися над питанням внутрішніх антропогенних причин екокризи і запропонувати ключові орієнтири та механізми для її подолання.
Тема формування «екології людини», як ключа для вирішення екологічних проблем сучасності, була також присутньою на засіданні Катехитичної комісії Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ, яке проходило в п’ятницю 15 березня. Д-р Володимир Шеремета презентував головам деканальних катехитичних комісій діяльність Екобюро УГКЦ, особливо, на полі формування цілісної і автентичної віри, до якої належить також усвідомлення і здійснення християнської відповідальності за створений Богом світ.
Перші антиспоживацькі кроки Папи Франциска
Папа Римський Франциск після традиційного благословення «Urbi et Orbi» (Місту і світу), вимовленого в середу ввечері з балкону Собору св. Петра, відмовився повернутися в резиденцію учасників конклаву, Будинок св. Марфи, на чорному лімузині з папським номером SCV1.
Новообраний понтифік віддав перевагу поїхати туди на автобусі разом з іншими кардиналами, повідомив у четвер журналістам офіційний представник Ватикану Федеріко Ломбарді.
У четвер вранці, під час відвідин римської базиліки Санта Марія Маджоре, Папа Франциск приніс з собою невеликий букетик квітів, який поклав на вівтар Паолінскої капели до ікони Salus Populi Romani (Порятунок римського народу). За свідченнями очевидців, понтифік попросив співробітників італійської поліції та ватиканської жандармерії не перекривати вхід у храм для звичайних віруючих, а також не охороняти його під час цього візиту. «Я паломник і хочу увійти сюди разом з іншими паломниками», – сказав Франциск.Чому людина не відчуває себе щасливою?
Нещодавно в одній книзі прочитав, що людина опанувала землю, повітря, воду. І чомусь само собою виникло запитання, а чому ж тоді вона (людина) не виглядає щасливою? Чому, розпоряджаючись стількома ресурсами і технологічним прогресом, який розвивається прямо-таки семимильними кроками, в результаті це приносить людству замість „глобального щастя” лише „глобальне розчарування”?
Дивно, але навіть люди, яким багато хто заздрить через їхнє „розкішне” життя, виглядають ще більш пригніченими. Дивлячись інтерв’ю, яке вони дають у брендовому одязі й дорогій біжутерії, складається враження, що їхнє життя практично складається з проблем, а поняття щастя якесь вкрай розмите. Хоча, за звичайною логікою, володіння значними земними благами та влада мали б дати щастя. То чому ж ці люди, в більшості випадків, говорять не про красу життя, як гармонійного процесу, а про турботи, клопоти, проблеми, подолання яких зводиться до матеріального еквіваленту. Та хіба так можливо досягти щастя ?
Людина-творець: образ Божий, який себе нищить
В середині ХІХ століття німецький фізик і фізіолог Герман Фердінанд Гельмгольц (Helmholtz, 1821-1894), ще будучи молодим науковцем, разом з двома іншими колегами (Е. Брюке [Br?cke] та Е. ДюБуа-Реймондом [DuBois-Reymond]) склав «матеріалістичну клятву»: поширювати «матеріалістичну правду» про те, що в людському організмі не діють жодні інші сили, окрім хіміко-фізичних. Всі троє залишилися вірними цій клятві протягом усього життя [10, c. 83 і далі]. Щодо самого факту складання такої «матеріалістичної клятви» Йозеф Зайферт (Seifert) слушно зауважує, що всі троє, склавши її та залишившись їй вірними, спростували свою власну матеріалістичну позицію.
Адже якщо в людському організмі не діють жодні інші сили, окрім хіміко-фізичних, то все, що діється в духовній та психічній сфері людини, включно з клятвами, обіцянками та вольовими рішеннями, є наслідком чи проявом («епіфеноменом») цих хіміко-фізичних процесів. Відповідно, якщо ці процеси йдуть певним чином, то людина конче вестиме себе теж відповідним чином: у такому випадку не потрібно складати клятву чи обіцяти. Якщо ж під дією якихось фізичних чи хімічних факторів (наприклад, опромінення чи токсичних речовин) ці процеси змінилися б, то у такому випадку людина конче не могла б виконати того, в чому поклялася, чи що пообіцяла. Отож, якщо зміст згаданої «матеріалістичної клятви» був би правдивим, то сама клятва чи обіцянка втратили б сенс. Адже коли людина у чомусь клянеться, чи щось обіцяє, то вона знає, що може виконати обіцяний зміст, а може й не виконати: це залежить від її свобідного рішення, яке походить з її свобідного особового центру, що, в свою чергу, не може бути матеріальним та не може бути наслідком чи проявом хіміко-фізичних процесів. Отож, сам факт клятви чи обіцянки та її свобідне дотримання або недотримання засвідчує існування нематеріальної душі.