«Поміркованість є моральною чеснотою, яка стримує потяг до задоволень і забезпечує рівновагу у використанні створених благ. Вона забезпечує панування волі над інстинктами і не дозволяє пристрастям переступати межі людської гідності. Поміркована особа скеровує до добра свої чуттєві бажання і слухається здорового голосу розсудливості…» – навчає Катехизм Католицької Церкви (№ 1809).

Чеснота поміркованості (стриманості) належить до чотирьох кардинальних чеснот, які лежать в основі морального життя людини і полягають в постійній мобілізації зусиль волі на здійснення добра у різних вимірах життєдіяльності, починаючи від особового життя, і аж до ставлення стосовно всього створеного Богом світу .

На перший погляд може скластися враження, що мова йде про якусь дійсність, яка полягає в тому, щоб від нас щось забрати, обмежити, загнуздати, утримати... Насправді ця чеснота має за мету не забрати, але навпаки – надати, дарувати, гарантувати, повернути… Чеснота поміркованості, у властивому сенсі, полягає передусім у тому, щоб повернути пошкоджену гріхом дійсність до первозданного порядку, цілісності та гармонії.

Всесвітліші і всечесніші отці, преподобні ченці і черниці, улюблені у Христі браття і сестри!

Христос Воскрес!

«Небеса достойно нехай веселяться, земля нехай радіє,
нехай святкує увесь видимий світ і невидимий,
Христос бо воскрес - радість вічна!»
(Стихира Пасхи)

Великодня радість впроваджує нас у глибини Пасхального таїнства, яке є основою нашої віри. Бо «якби Христос не воскрес, даремною б була наша віра» (1 Кор. 15,14). Христове воскресіння є остаточною Божою перемогою над усяким злом: людині дарується визволення з неволі диявола та відкриваються перед нею двері вічності. Без сумніву, це твердження нашої віри, яка «є запорукою того, чого сподіваємося» (Євр. 11,1), творить в собі поєднання священної історії спасіння та надії на сповнення наших буттєвих очікувань вічного життя.

Місцева влада поставила перед собою амбітну мету – до 2020 року перетворити Ванкувер у «найзеленіше» місто світу (вірніше, додати фінальні штрихи). В рамках нової філософії сьогодні реалізується проект по створенню дорожнього покриття з асфальту (80%) з додаванням переробленого пластику (20%). Гібридний асфальт при цьому збереже звичний темно-сірий колір і шорстку фактуру.

Інноваційний процес розробила компанія «Green Mantra» з Торонто, а його реалізацією зайнялась фірма «Green Roads». Ця затія має безліч плюсів, починаючи з можливості переробки пластику з користю для екології та економіки. Пластикові пляшки, пакети з-під молока і одноразові стаканчики – це не просто сміття, від якого потрібно позбутись – це цінна сировина для виготовлення тканин, контейнерів, побутових предметів, а тепер ще й будівельний матеріал для вулиць.

Щоб пластик став частиною асфальту, його розплавляють до стану пасти і змішують з іншими компонентами. В результаті вдалось знизити температуру виробництва повністю готового до використання дорожнього покриття з 160 до 120 ?С, – що дозволяє істотно заощадити енергію. При цьому в атмосферу викидається на 300 тонн на рік менше парникових газів і на 30% менше летучих органічних сполук (ЛОС) в порівнянні з традиційними дорожньо-будівельними роботами. Додаткова перевага – можливість укладати новий асфальт навіть у холодну погоду.

26 квітня у Бродівській Гімназії імені Івана Труша пройшов урок екологічного виховання для учнів старших класів. Захід провів голова екологічної комісії Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ о. Тарас Дзьоба, на запрошення директора гімназії пані Надії Михайлівної Присяжнюк.

У своєму вступному слові директор зазначила, що зазвичай на уроках мова йде про екологію людини, а треба задумуватися і над екологією душі, тому сьогоднішній урок є нагодою перейти від екології душі до екології людини.

На початку уроку священик розповів про значення слова «екологія», та яке відношення Церва має до екології. Отець зазначив, що кожен християнин перейняв від Адама благословення: «порати і доглядати землю», кожен несе моральну відповідальність за стан нашого спільного дому – Землі, в якому все взаємопов’язано, «людина є не над світом, а у світі, серед всього створеного і як ніяка інша жива істота залежить від світу», – підкреслив священик.

28 квітня 2013, в Римі, завершив свою роботу національний конгрес Pax Christi, який пройшов під гаслом «Це час ненасильства». Конгрес проходив у Римі при інституті Серафікум. Гасло конгресу стало водночас і головним його висновком, до якого спонукали спостереження за актуальним станом суспільства: не може залишитись не поміченим той факт, що важко досягнути миру, коли особисті інтереси поодиноких людей, чи цілих груп, ідуть в розріз з основними потребами людей та їхніми конституційними правами.

В часі конгресу в особливий спосіб було наголошено на тому, що миру можна досягнути, пам’ятаючи слова Папи Франциска, що мир можливий тоді, коли всі будемо людьми миру, людьми, які оберігають створіння.

26 квітня 2013 року, в день 27-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові відбулась спільна молитва за жертв цієї катастрофи.

Поминальне богослужіння очолив о. Микола Пришляк, референт у справах екології Львівської архиєпархії. Разом з ним молились працівники Курії Львівської архиєпархії та люди, небайдужі до цього жахливого екологічного лиха.

Згадуючи про цю страшну подію, о. Микола наголосив: «Кожен з нас повинен пам’ятати за тих людей, які пожертвували свої життя заради того, щоб жили ми».

 «Не варто шукати сьогодні винних, – зазначив проповідник, – важливо молитися і робити конкретні висновки, щоб ця трагедія вже ніколи не повторилася».

26 квітня 2013 року Божого, в день відзначення 27-ї річниці Чорнобильської трагедії, в храмі св. Юрія Побідоносця, який знаходиться в парку «Воїнів – Інтернаціоналістів» (в минулому – «Піонерський парк») відбулась Хресна дорога в наміренні за жертв Чорнобильської трагедії.

Перед початком спільної молитви, до чисельно зібраних вірних звернувся о. д-н. Володимир Містерман, заступник керівника Бюро УГКЦ з питань екології. Працівника Екобюро було запрошено, щоб, роздумуючи над XII-ю стацією «Ісус умирає на хресті», зробити особливий акцент на взаємозв’язку екології та християнської віри.

Диякон Володимир під час духовної науки запропонував усім вірним в особливий спосіб призадуматись над власним, повсякденним способом життя та над тим, чи наші ближні і ціле створіння Боже-природа відчувають на собі, що ми постимо та що черпаємо з діла відкуплення Спасителя. «По-справжньому оцінити те, що Ісус умер на хресті – це усвідомити своє місце серед створіння Божого та наше покликання по Божому турбуватися ним, – наголосив заступник екологічного бюро, додаючи, що – таких трагедій як Чорнобиль та Фукусіма можна було б уникнути, якщо б людина покірно розуміла своє покликання та визнавала Бога своїм Творцем, Спасителем та справедливим Суддею».

Книга віри – Катехизм Католицької Церкви, визначає мужність як чесноту, яка «забезпечує стійкість в труднощах і витривалість у старанні про добро. Вона зміцнює рішучість протистояти спокусам і долати перешкоди в моральному житті» (№ 1808).

Християнська мужність основується на перемозі воскреслого Ісуса Христа, яка відкриває нам двері до вічності. Ця чеснота уприсутнюється і стає дієвою через живу віру й служіння любові (див. 1 Петр 1, 3-9; 1 Петр 3, 13 – 4, 16). Підтверджуючи своєю вірою істину в Бога Творця і Спасителя світу, людина в надії довіряється Йому. При цьому, той, хто надіється на Бога, почуває себе сильним і впевненим у боротьбі зі злом (гріхом), яке сьогодні набирає найрізноманітніших виглядів і загрожує людині, суспільству і всьому створеному Богом світу.

Чеснота мужності: