Екологічний імператив у соціальній доктрині католицької Церкви

Одним із основоположних завдань учительського уряду Церкви є герменевтичний переклад морального Одкровення про суспільний порядок у світі на мову, спосіб думання та ситуацію певного часу і проголошення цього вчення з відповідним ступенем зобов’язання [див. 15, с. 932]. Соціальна доктрина католицької Церкви (далі СДКЦ), яка включає в себе сукупність орієнтирів для формування суспільного порядку, відповідно до основоположних правд віри, стоїть на службі виконання місії Церкви, тобто спасіння людини, яка живе в конкретному часі та середовищі і зустрічається з конкретними суспільними проблемами, які, суттєвим чином, впливають на її життя.

Згідно з ІІ Ватиканським собором Церква покликана “завжди розпізнавати знаки часу й пояснювати їх у світлі Євангелія” [2, № 4]. Одним із емінентних знаків нашого часу є екологічна криза, що виражається в антропогенному виснаженні, забрудненні та руйнуванні природного довкілля в глобальних масштабах з катастрофічними наслідками для всього людства.

Хоча на сьогодні ще не з’явилась довгоочікувана, в середовищі богословів-моралістів, екологічна енцикліка, все ж більшість соціальних документів римських архиєреїв та ієрархії католицької Церкви на локальному рівні, останними десятиліттями торкаються окремих соціально-екологічних питань та намагаються запропонувати свій погляд щодо причин їх виникнення і шляхів розв’язання.

Екологічне покликання християн в контексті глобалізації кризи природного довкілля

Постановка проблеми

Сучасність демонструє гостроту і складність екологічних проблем, які вимагають невідкладного вирішення, адже будь-яке зволікання означає подальше загострення екологічної кризи з фатальними наслідками для навколишнього середовища, здоров’я людей та їх матеріального добробуту.

Оскільки екологічні проблеми є глобального характеру, то зусилля спрямовані на їх вирішення, мусять також мати комплексний та глобальний характер і, відповідно, провідною етично-політичною ідеєю 21 століття має стати концепція сталого розвитку [4, с.206-112]. Будівля сталого розвитку – це складно збалансована конструкція, що тримається на кількох колонах: крім традиційно згадуваних економічної, соціальної та екологічної складових, важливу роль, відіграє віра, духовність та моральність людей.