Бог повелів і створилося. З своєї вічності Бог ввійшов в світ. Він своїм задумом захотів поділитись. І людині відкрив Він свій вік.

Божий вік – вічне вчора, сьогодні і завтра. Це ми в Його вічності є. Він Себе об'явив, що нас любить. І це є наш захист, що Він нам дає.

Божий захист, це є Його воля. А воля Його, це святе. На землі і на небі вона святиться. Вона в життя наше Покровом іде.

Бережіть красу людськую. Вона ваша і ви в ній. Усе, усіх любіть навколо. Бо ви вінець в красі земній.

Життя нас тримає у світі. А віра наша є така. Відкрити в собі красу Бога. Яку нам Бог дав для життя.

Краса Бога – це не колір. Краса Бога – це не смак. Це любов Його в усьому. Це для нас, це Божий знак.

Всі ми зріднені зі світом. В ньому закладена краса. Щоби красу ми цінували. І в нас вінчалася вона.

Ангели в небі життя споглядають. В нім премудрість, і слава, і Божа краса. Навколо і в собі вони Бога сприймають. І Божа любов, це є їхнє життя.

Світ був задуманий Богом, як рай. Так для людини себе Бог об'явив. Дав їй життя, щоб вона споглядала. І любов так свою Бог в людині відкрив.

Від того часу Бог не змінився. Бог це любов і життя. Своєю любов'ю Бог світ зодягає. І любові до нас Він не має кінця.

Зелені Свята…

Бог колись нам дав життя.

І про нас не забуває.

Ми Його руки, ноги, очі – все.

Через це нам світ Бог відкриває.

Ми бачимо світ, що від віку існує.

Ми бачимо в світі нерукотворну красу.

Світ для нас лише існує.
Світ для нас Бог сотворив.
І нема у нім такого,
Чого би Бог в нім не любив.

Ми ніхто не є забуті.
Ми не самі є по собі.
Але всім нам Бог задумав.
Любов відкрити у житті.

Любов таку, яку Бог має.
На цілий світ і всі часи.
На кожну хвилю і зокрема,
Щоби життям втішались ми.

На світ дивімось Божими очима. Щоб нам відкрилась божественна краса. І цю красу ми так сприймали. Як Бог, що дав її нам для життя.

Краса самою не буває. Людина адресатом є її. Щоб теж людина красою відкривалась. І храм краси творила на Землі.

Для нашого життя в красі Бог нам відкрився. Усе премудрістю Він сотворив. Коли у квітах таку красу Бог відкриває. То для людини свою божественну вложив.

Для чого було Христові у жертвенних терпіннях умирати? Для чого Він воскрес і мир нам дав? Для того, щоб в людині красу у мирі відкривати. І до людини, її життя та гідності пошану кожен мав.

Світ, який Бог сотворив. Він для нас, щоб кожен жив. Але сповнились люди зла. І знецінили життя.

Не пізнали в світі Бога. Що це Він в життя дорога. І засліплені від зла. Розп’яли святе життя.

І на Бога гріх натрапив. А Христос цей гріх пробачив. Те, що Він нам гріх простив. Його Бог з смерті воскресив.

Наша Пасха – це прощення. Бог дає нам це знамення. Те, що Бог нам гріх простив. Це Він ласку нам зробив.

Вічний Бог людину у Собі задумав. Цей задум Бог в Собі народив. Ось є і світ, все творіння, є і людина. І Бог нам цей образ у світі відкрив.

Створіння у світі – це Божа ікона. І слід його людям усім шанувати. Не є одне більше, не є жодне менше. До всього сотворіння нам любов треба мати.

Від Бога створіння з любові повстало. І вона завжди у Бога триває. Цей дар створіння і нам слід любити. Бо життя і здоров'я вона в собі має.

Бог і створіння заодно є у світі. Через створіння любов відкриває людина до Бога. Коли людина не має її. Тоді сотворіння для нас є загроза.