Вічний Бог людину у Собі задумав. Цей задум Бог в Собі народив. Ось є і світ, все творіння, є і людина. І Бог нам цей образ у світі відкрив.

Створіння у світі – це Божа ікона. І слід його людям усім шанувати. Не є одне більше, не є жодне менше. До всього сотворіння нам любов треба мати.

Від Бога створіння з любові повстало. І вона завжди у Бога триває. Цей дар створіння і нам слід любити. Бо життя і здоров'я вона в собі має.

Бог і створіння заодно є у світі. Через створіння любов відкриває людина до Бога. Коли людина не має її. Тоді сотворіння для нас є загроза.

На свій образ Бог світ сотворив. Наш катехизм так навчає. Бог Отець споглядає цей світ. І в ньому лик Сина Свого відкриває.

Ми в цьому образі маємо місце. Разом з усім створінням земним. Любов'ю своєю Бог світ так уладив. Що лиш тільки любов його робить живим.

Буття Бога є в Тройці Єдиній. Бог Отець, Бог Син і Дух Бог святий. Боже буття, любов наповняє. І Бог у любові світ творить живий.

Реальний світ, в якому ми живемо. Це не лишень те, що бачимо ми в нім. В ньому живе Слово є і вічно діє. І благодать Його нам відкривається усім.

Свого часу Живе Слово входить у творіння /воплочення/. Щоб все творіння піднести до Отця. Це не спроста Бог дав себе для світу. Але щоб Його ласка світ і нас вела.

Без Бога в світі нічого не існує. А все, що є, має підставу в Бога для життя. Наше покликання тепер, з життям признати Бога. Щоб Його ласка успішною була.

Людина і все творіння захищені авторитетом Бога. Призначення і ціль творіння є свята. В творінні теж для нас є ласка Божа. Його нам шанувати треба як життя /катехизм/.

Ми віруємо в Триєдиного Бога і світу Творця. Що Його ласка у світ цей прийшла. Його ласкою світ цей існує і ми. І так маємо Бога сприймати завжди.

Свого часу Бог світ весь довірив людині. Це поручення триває від тоді по нині. Він в Його світі нам велів панувати. І це означало, щоб достаток в нім мати.

Від того часу Бог не змінився. Нам лишень світ цей перемінився. Від коли ми Бога в житті забуваєм, відтоді ми на цей світ нарікаєм.

Ми тепер в Бога шукаєм Покрову. Він, щоб вказав нам безпечну дорогу. Щоби мир і достаток ми у світі знайшли. І Богові вдячні були завжди.

Світ весь від Бога почався
Від вічності його Бог творив.
Задум свій поклав Бог у ньому,
Щоб в радості Божій світ Його жив.
Людину поставив вінцем Бог створіння,
Їй в Своїй ласці панувати велів,
А ангел Спокусник пізнав, що він втратив,
І людину гріхом обманути зумів.
Через людину гріх стався у світі –
І це цілий світ на собі відчув.
Світ Божий втратив сенс для людини,
Гріх бо ворота до раю замкнув.

Колись все пусткою було. І хто б міг знати про життя. А Божий задум тоді був. Щоби був світ і щоб людина в нім жила.

Задум Свій нам Бог відкрив. І не лиш світ і в нім життя. А дав нам ласку понад світ. Щоб радість Божа в нас була.

Ласка – це Божий дар нам даром даний. На нього ніхто нічим не заслужив. Це Бог дає, як і життя колись всім дав нам. Щоб ласкою цією кожен дорожив.

 Миколай святився тим, що він добро робив. 

Бог нам світ подарував, щоб кожен в світі життя мав.

Порівняймо це добро, яким наше є воно?

Ласка Божа до нас йде, щоб святилось все живе. 

Так як Бог для нас вчинив, кожен з нас, щоб так робив. 

Ласка Божа є в добрі, щоб ділились нею всі. 

Божий світ – це світ добра, хай частка в нім буде твоя.

Різдво усіх нас переймає.

Бог народився у наш час.

Уся Вселенна колядує.

"З нами Бог", Бог серед нас.

Колись померкла наша віра.

А тепер вона жива.