Чергова загальна аудієнція, яку Папа провів у режимі онлайн з робочого кабінету в Апостольському палаці, була присвячена Всесвітньому Дневі Землі.

«В цей пасхальний період оновлення, відновімо наші зусилля для того, щоб любити та цінувати чудесний дар землі, нашого спільного дому, та піклуватися про всіх членів людського роду», – таким побажанням Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими він поділився під час загальної аудієнції в середу, 22 квітня 2020 р., що збіглася із 50-м відзначенням Всесвітнього Дня Землі. За його словами, це відзначення є слушною нагодою для того, аби оновити нашу любов до спільного дому та заопікуватися ним і найслабшими членами нашої великої родини.

Сьогодні, переглядаючи новини, натрапила на цікавий допис, в якому йшлося про 93-річного чоловіка, який видужав від вірусу COVID-19, але в лікарні йому надали чек про оплату за користування апаратом штучного дихання і чоловік розплакався. Лікар спробував заспокоїти старенького, що життя важливіше, ніж гроші, на що чоловік відповів, що він плаче не через тих 500 євро, які має сплатити за один день, що був підключений до апарату штучної вентиляції легень, а за те, що він щодня протягом 93 років дихає повітрям, яке дарував йому Господь, і дихає безкоштовно, навіть не дякуючи за це.

Мене дуже вразила ця розповідь, адже більшість з нас навіть не задумується над такими речами. Ми безкоштовно дихаємо повітрям, п’ємо воду, ходимо до лісу збирати гриби чи ягоди. Ми користаємо з багатьох дарів Господніх, якими наповнена Земля, навіть не задумуючись про їхню вартість. Ми звикли сприймати світ, та й навіть все наше життя як належне, так, ніби воно не має жодної ваги і цінності. Ми не зауважуємо ні краси, ні величі Господнього творіння; не шануємо матеріальних речей, адже можемо дозволити собі купувати інші, кращі, новіші, не зважаючи на те, що сотні гектарів землі відведено під сміттєзвалища; а що вже говорити про цінність повітря, яке ми не бачимо? Коли ми цінуємо якісь речі, людей, здоров’я? Хіба тоді, коли втрачаємо…

День Матері-Землі, який ми відзначаємо 22 квітня, створили як нагадування про те, що кожна людина тісно пов’язана з нашою планетою та усіма її екосистемами, і кожна наша дія чи рішення неодмінно відображаються на загальній картині стану справ у світі – залишаючи як поганий, так і добрий сліди.

Усі ті жахливі катаклізми, які звалюються на людство вже зараз, та ще гірші перспективи, які чекають на нашу спільну домівку у найближчому майбутньому – це також результат діяльності кожного з нас. А відтак, свою лепту у відвернення екологічного лиха може внести кожен.

Підпал сухої трави – це вбивство майбутнього української нації.

 «Бо вогонь мого гніву загорівся; (…)
Він пожирає землю з її плодами,
Спалює підніжжя гір».

(Втр 32,22).

Вступ. Церква звертається до свідомості всіх людей довкола нас, щоб уникнути негативних наслідків від спалювання трави. Проблема підпалів навколишнього середовища – це велика екологічна проблема.

По апостольському читанню

Ді 1 зач.; 1, 1-12

«Бо Іван христив водою, ви ж будете хрещені по кількох цих днях Духом Святим».

 Ді 1,5.

У сьогоднішній недільний день наша Церква святкує за східним календарем найбільше і величне свято у церковному році – Великдень, святкуємо подію Воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Пасха є найбільшим торжеством християн, бо це свято перемоги добра над злом, життя над смертю. Великдень – це не просто свято. Це – суть християнства. Саме з любові до нас, людей, Ісус прийшов у цей світ і прийняв людське тіло. З любові до нас взяв на Себе всі наші гріхи, злочини й провини, і добровільно й свідомо прийняв – як покарання за них – неймовірні страждання і смерть на хресті. І, з любові до нас, Він Воскрес третього дня, щоб ми воскресли разом з Ним до вічного й блаженного життя у Його Царстві. І таке життя чекає на нас не колись там, у майбутньому: після нашої фізичної смерті. А може розпочатися вже сьогодні і зараз: якщо ми в щиросердному покаянні й смиренні, подяці прийдемо й навернемося до Нього – нашого Господа і Спасителя Христа.

Україна – лідер серед європейських країн за рівнем забруднення довкілля. І це щодня вражає кожного українця.

Міністерство екології (з різними назвами) існувало в Україні з 1991 року як окрема інституція. Натомість у вересні 2019 року новою владою було прийняте катастрофічне, на нашу думку, рішення об’єднати Мінприроди з Міністерством енергетики, створивши таким чином системні конфлікти в його роботі, що відкинуло питання довкілля на другий план.

Наша країна найбільш розорана країна в Європі і світі, тож завдяки наявності степової кліматичної зони ми більше за всіх в Європі відчуваємо опустелювання.

Світовий океан грає важливу роль в регулюванні кількості вуглекислого газу в атмосфері, поглинаючи щороку мільярди тонн цього газу.

Нове дослідження дозволяє припустити, що ми, можливо, значно недооцінили ефективність цього величезного поглинача вуглецю, оскільки вчені з Вудсхолського океанографічного інституту (WHOI) у ході нового моделювання прийшли до висновку, що «біологічний насос» океану фактично вловлює в два рази більше CO2, ніж вважалося раніше.