По апостольському читанню

Єв. 6,13-20

Дорогі во Христі сестри і браття!

У сьогоднішньому посланні апостола Павла до євреїв ми почули обітницю, яку Господь дав Авраамові, якщо той увірує й довіриться Йому: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми». Так і ми нині маємо можливість стати співучасниками цієї обітниці Творця, якщо будемо, подібно як Авраам, сповняти всі божі настанови.

Господь у розмові з Авраамом обіцяє забезпечити всім необхідним для теперішнього і прийдешнього життя. Від нього залежить життя і добробут людини. Він є гарантом земних і небесних благ. Віра й уповання на когось іншого чи на власні сили означає ігнорування божої турботи про людину. Усі наші літургійні богослужіння містять прохання до Творця про добробут, мир, урожай, захист від повені, засухи, війни тощо. Цю обітницю Божу збагнув і цар Давид, який у своєму 23 Псалмі молиться: «Господь — мій пастир: нічого мені не бракуватиме. На зелених пасовиськах він поселив мене». А в 90 Псалмі Давид називає Бога прибіжищем і охоронцем, який визволяє від усіх бід: «Ти не злякаєшся ні страху вночі, ані стріли, що вдень літає, ані чуми, що в пітьмі бродить, ані зарази, що нищить опівдні».

Відхилення Божої пропозиції робить нас подібними до Блудного Сина, який залишив батьківський дім і згодом почав бідувати. Не варто нам виходити поза межі дому Отця, не варто  йти на компроміс із гарантом нашого добра. Берімо приклад з Авраама: він, як навчає апостол Павло, отримав великі небесні дари і був благословенним з усім його родом: «І він, (Авраам) завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю…»

Цю ж думку про Божу обітницю, дану Авраамові, розвиває Апостол Народів у четвертому розділі Послання до римлян. Він повчає нас: «Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, зовсім був певний, що він обіцяне спроможний виконати. Тому і пораховано йому це за оправдання. І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання».

Павло наголошує, що обітниця дана не тільки Аврааму, але й усім нам, яким віра у Творця гарантує всі потрібні блага для тіла й душі. Цей універсалізм обітниці дає змогу кожному забезпечити своє життя зараз тут, на землі, і в майбутньому – у вічності. Чуємо довкола пропозиції щодо безпеки нашого майна, здоров’я, майбутнього. Від того, кого  поставимо на перше місце задля власної безпеки, залежить наше сьогодення і майбутнє. Не приватні страхові компанії, не військові міжнародні об’єднання, а Бог-Вседержитель є першочерговим гарантом нашого здоров’я, безпеки, добробуту і життя нинішнього і прийдешнього.

Сучасні світові політичні, епідеміологічні, фінансові й екологічні кризи стали наслідком відхилення Божої пропозиції, Божої обітниці, даної Авраамові й усім людям доброї волі. Щоб вирішити ці глобальні проблеми, слід вибачитися і знову запросити Бога-Творця, щоб простив наше відступництво та повернув божий лад на землю. Богові єдиному під силу швидко й конструктивно відновити свій устрій і порядок у світі, який він для нас створив. Нам усім треба глибоко покаятись, як це зробив Блудний Син, і повернутись обличчям до Бога, щоб Він відчинив нам двері Спільного Батьківського Дому.

Не варто сьогоднішньому суспільству опускатись до межі існування, як Блудний Син. Не варто сьогодні випробовувати Боже довготерпіння. Нам  усім слід пильніше прислухатись до Божих Обітниць і довірити своє життя єдиному гарантові –  всемогутньому Творцеві й нашому спільному небесному батькові. Свідченням такого фундаментального рішення має стати не лише вербальна прослава Творця, але й усе наше життя, яке уприсутнює Божу любов до створіння і солідарність з нужденними. Амінь.

Підготував о. Василь Шафран референт Бюро УГКЦ з питань екології у  Тернопільсько-Зборівській архієпархії

По Євангельському читанню

Єв. Мр. 9, 17-31

У Божому слові Христової Євангелії, яку ми щойно чули, євангелист Марко розповідає нам про одного батька, який у хвилини глибокого відчаю, внутрішньої кризи чи зневіри приходить до Христа з проханням оздоровити його сина. Ми чуємо, що ніхто не міг допомогти зцілити його дитину від недуги, якою той був уражений. Навіть учні Христа, його апостоли не могли розв’язати цю складну, екстраординарну ситуацію, у якій перебував одержимий дияволом юнак.

Коли спроектуємо Боже слово на сучасну дійсність, то можемо спостерегти, що образ цього сина сьогодні впізнаваний у багатьох індивідах. На жаль, нині людина рідко задумується над своїм внутрішнім станом, власною свідомістю, цінностями, життєвими пріоритетами чи наслідками буття.

Сучасна людина через власний егоїзм, короткострокову матеріальну перспективу, жадобу збагачення часом стає  одержимою, опанованою демоном. Замість того, щоб бути співпрацівником Бога, доброю дитиною, приносити гарні плоди праці й життєдіяльності, вона стає узурпатором, руйнівником, який нищить життя свого ближнього і Богом створений світ. Сьогодні це проявляється в неефективному використанні природних ресурсів, зловживанні Божими дарами, забрудненні довкілля.

Чи замислювалися ми колись, наскільки вистачить нам природних ресурсів, чудових карпатських лісів, нафтогазових родовищ, з чистої, незабрудненої атмосфери України для якісного, комфортного життя? Чи, можливо, уже сьогодні фіксуємо багато проблем в екологічній сфері?

Багато існуючих у сучасному світі хвороб виникли через гріх, екологічний гріх. Їх подолання потребує неабияких людських, матеріальних та часових ресурсів для створення високотехнологічної медицини. Можливо, краще сказати «Стоп!» власному егоїзму, меркантильності, байдужості та безвідповідальності? Щоб не було занадто пізно…

В одному селищі на Полтавщині побудували свиноферму. Місцеві люди зраділи, бо отримали робочі місця. Але з часом мешканці цього населеного пункту почали хворіти. Усе зароблене, а навіть більше витрачали на лікування. Виявилося, що власники свиноферми не облаштували очисні споруди. Люди збунтувалися, ферму закрили… Місцеві втратили робочі місця, але принаймні зберегли власне здоров’я і своє селище від екологічної катастрофи.

Дорогі во Христі! Плекаймо відповідальне ставлення до життя, до праці, до усіх тих дарів, якими маємо відповідально управляти. Не будьмо одержимі демонами цього світу, які руйнують, нищать та поневолюють. Сповнюймося Святим Духом, шукаймо своє спасіння в Господі, зростаймо у вірі в нашого Творця і Спасителя. Хай Надія, яку подає Воскреслий Христос, перетворює наше життя і через нас зцілює й відновлює все Боже створіння – природу. Амінь.

Підготував о. Максим Кролевський референт Бюро УГКЦ з питань екології у Харківському екзархаті

Ці проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2021 р.