Флп. 247 зач.; 4, 4-9

Наше життя переповнене різними обставинами, які викликають різні емоції. Ми перебуваємо у різних середовищах, проживаємо у різних країнах та континентах. Маємо різне матеріальне становище, стан здоров’я, погляди, віросповідання і ще багато іншого, що нас відрізняє один від одного. Але ми маємо дуже багато спільного. Це – бажання бути щасливим, успішним, заможним, здоровим, щоб нас поважали інші, мати гарну сім’ю, улюблену роботу, розкішний будинок, щорічний відпочинок, щоб лихо нас оминало і ми нічим не були засмучені, щоб наші плани завжди реалізовувалися.

Дуже цікаво і важливо подивитися на наше життя крізь призму сьогоднішнього свята – В’їзду Господнього в Єрусалим.

Коли роздумуємо над Євангелієм від Івана та посланням апостола Павла до Филип’ян, яке ми чуємо на святковій Літургії цього дня, перед нашими очима з’являються дві особистості. Це – Ісус Христос, який є Сином Божим, Месією, Спасителем світу і апостол Павло, який, бувши переслідувачем християн, стає досконалим учнем, живе Словом Божим, його проповідує, засновує релігійні громади, їх підтримує та направляє.

Земна місія Христа доходить до кінця. Він не лише показав велику любов Божу до всього Його творіння, але й Своїм життям та науками дав нам дороговкази в житті, які мають нас не лише спрямувати до Творця та Небесного раю, але й тут, на землі, зробити щасливими, радісними, зреалізованими та повними Божого миру в душі, який понесе нас крізь всі труднощі в житті.

Дивлячись на всі страждання Спасителя, особливо, Його смерть на хресті, страждання та сльози Його матері, зречення багатьох людей, яким зробив так багато добра, нам стає важко наслідувати Його, йти за Ним, знайти в цих труднощах та стражданнях мир, радість та любов.

А допоможе нам це краще зрозуміти погляд на перших християн та апостола Павла, приклад його життя.

Скільки довелося пережити першим християнам, нам важко і уявити! Хоча кожного року і в наш час християни віддають своє життя за віру в різних куточках Землі.

Апостол Павло, перебуваючи у в’язниці, пише прекрасне послання до Филип’ян, наповнене радістю та любов’ю.

Він каже: «Браття, радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся». Наголошує, що радість має бути у Господі і через Господа, вона має бути постійно, не залежно від матеріальних чинників, бо матеріальне сьогодні є, а завтра ні, а Господь є постійно біля нас. Він завжди готовий допомогти і розвіяти всяку журбу, але ми повинні просити Його про допомогу, лише тоді, коли дякуємо Йому за все, що маємо, за все, що нас спіткало, добре чи недобре, цілковито віддатися Його волі. Дозволити Йому нас пригорнути до Свого Батьківського серця, повного любові. Віддати всі наші справи, думки, кроки, всі труднощі, наших ближніх навіть наших ворогів. І лише після цього Боже Благословення спочине на нас.

А, щоб краще зрозуміти силу Божого Благословення, потрібно пригадати ті численні приклади, які описані у Святому Письмі.

Знаємо, що життя святих, а особливо життя перших християн. це – Святе Письмо у практиці.

Скільки героїзму, мужності, відваги, покори та смирення у їхніх вчинках та думках. Скільки радості, любові та миру у їхніх серцях, навіть перед мученицькою смертю.

Християнам ніколи не було легко в різні часи, тому що Боже світло у їхньому житті завжди болюче разить всяке зло, яке любить темряву.

Щоб підтримати громаду у Филипах, яка стояла на порозі важких випробувань, а також і нас християн XXI століття, апостол Павло каже, щоб ми брали приклад з його особистого життя та надихалися прикладами інших християн, що пережили достойно ті труднощі, які ми переживаємо, або будемо переживати на шляху випробування та вдосконалення нашої віри.

Сьогодні ми також маємо багато прикладів, які нас надихають: митрополит Андрей Шептицький та патріарх Йосип Сліпий, які разом із духовенством, ризикуючи власним життям, служили своїй пастві та були на сторожі Української національності; люди, які переховували євреїв; численні борці за незалежність Української держави; Блаженіший Любомир Гузар, який не тільки відбудував УГКЦ, але був і є праведником та мудрими Божими устами; Небесна Сотня; воїни, які захищають нас від зовнішніх нападників; волонтери, які невтомно служать; лікарі та весь медичний персонал, які в часі світової пандемії, ризикуючи власним життям, служать всім хворим та ще багато інших, які, відчуваючи Божий вогонь, обороняють істину своєю позицією, своїм життям, не залишаються байдужими до людського горя та потреби.

Ці приклади є справді будуючими та викликають захоплення, але, на жаль, не всі їх наслідують.

Багато в світі є горя та страждання через те, що людина служить не Богові, а гріхові, та дозволяє йому володіти нею.

Не будемо тут перераховувати всі прояви зла, щоб не засмучувати. Лише на одне звернімо свою увагу.

Сьогодні дуже болить те, як людина ставиться до природи, до Божого світу.

Болить не тільки через безвідповідальність та неусвідомлення наслідку вчинку, але болить те, що ми, бувши вінцем творіння, не гідно несемо те служіння, яке нам довірив Бог. Дивлячись на Чорнобильську зону, на якій діяльність людини є обмежена, а також на весь світ, який зупинився через COVID-19 бачимо значне покращення стану навколишнього природного середовища. Чому ми рухаємось не тим шляхом???!!!

Чому ми, підпалюючи суху траву, не усвідомлюємо, що там гинуть маленькі беззахисні тваринки та інші живі істоти? Чому, викидаючи сміття у лісі та у водойми, погіршуємо цим стан здоров’я свій та своїх дітей, позбавляємо себе чистих місць, де може відпочити наша душа? Чому, вирубуючи ліси, не усвідомлюємо, що позбавляємо себе можливості дихати чистим повітрям? Чому… чому…чому…???  

Боже, пробач нам, що ми спотворюємо красу створену Тобою! Пробач, що завдаємо Тобі ще більших страждань! Пробач, що шкодимо іншим, позбавляючи їх радості. Просимо, навчи нас вчитися із власних помилок, наслідувати тих, які надихають нас бути кращими!

Боже, святкуючи сьогоднішнє свято і перебуваючи перед розважаннями Страсного тижня, допоможи нам переосмислити все наше життя, віднайти справжній сенс і перебувати у мирі та радості, які ісходять із Тебе. Навчи нас бути завжди вдячним за все. Благослови всіх лікарів, воїнів та людей доброї волі, даруй нам здоров’я для душі і тіла і дай нам відчути у своєму житі Твою Спасаючу любов у Воскресінні. Амінь.

Підготував: о. Дмитро Онуфрик, референт Бюро УГКЦ з питань екології Одеського екзархату УГКЦ

Ів 41 зач.; 12, 1-18

Тому й народ вийшов йому назустріч,
бо довідався, що він учинив те чудо. Ів 12,18

Квітна Неділя є великим християнським святом, коли згадується славний в’їзд Христа у Єрусалим. Натовп у захваті вигукував : «Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, цар Ізраїлів!». Проте, причиною такої радості, не було сприйняття Христа, як реального царя, Месії чи Спасителя, але, як чудотворця, який має надприродну силу творити чуда.

Надприродні явища дуже цікавлять і притягують людей. Люди бажають бути очевидцями чогось надзвичайного. Тому і не дивно, що після воскресіння Лазаря, єрусалимська громада почала славити і возносити Ісуса за те, що Він привселюдно зробив таке велике чудо. Але скільки чудес діються навколо нас постійно, скільки чудесних природних процесів оточують нас повсюди, скільки чудес щосекунди відбуваються у нашому організмі? Чи ми сьогодні про це знаємо? Чи ми ці всі дива, які походять від нашого Творця, усвідомлюємо? Чи ми сьогодні здатні милуватись і дивуватись усьому божому творінню і щоденно із глибини серця промовляти Господеві: «Осанна!».

Відомий англійський фізик Ісаак Н’ютон, після багаторічних досліджень, прийшов до наступного висновку: «Чудесна будова космосу і гармонія у ньому пояснюються тільки тим, що вселенна була створена за планом премудрого і всемогутнього єства. Це моє перше і останнє слово». Французький фізик Андре Ампер, який відкрив закон електродинаміки, із наступним здивуванням пояснює існування Бога: «Найбільш переконливий доказ існування Бога – це гармонія речей, за допомогою яких підтримується порядок у всесвіті. Завдяки цьому порядку живі єства знаходять у своєму організмі все необхідне для розвитку своїх тілесних і духовних можливостей».

«Як величні діла Твої, Господи, все премудрістю сотворив Ти» (Пс 104) – так молиться псалмопівець, так належить молитися кожній людині, яка оточена незліченною кількістю божих чудес. Проблемою єрусалимських і проблемою сьогоднішніх людей є те, що люди недооцінюють Творця, швидко забувають про Його діяння, сфокусовані на самих себе і не добачають власної слабкості і обмеженості. Сьогоднішній світ став егоцентричним, зарозумілим і короткозорим. Ми сьогодні дивуємось різними досягненнями людей і боготворимо їх. Проте, ці особи і їх винаходи чи досягнення не зрівняються із Божою силою і Його Премудрістю.

Сьогоднішня Квітна Неділя і те Боже Слово, яке ми сьогодні почули, повинні пригадати нам про те, чи ми не уподібнюємось до тих людей, які спонтанно, під враженням чуда згадують про Бога. Чи ми не захоплюємось занадто якимись сучасними ґаджетами чи людьми? Чи ми, як Божі творіння, достатньо приносимо нашому Небесному Батькові хвалу і слухаємось Його? Незважаючи на неймовірний прогрес різних наук і медицини, бачимо, що людина самостійно не здатна, без Божої допомоги, перемогти мікроскопічний вірус, який косить тисячі людей на планеті.

Тож віддаймося у руки нашого Творця. Покаймося за наші прогрішення супроти Нього і всього Його творіння. Пригляньмося детальніше до всього, що Бог створив для нас. Почнімо дякувати Йому, за все, що Він нам дав, а особливо – за дар нашого життя. Тоді Господь, під оклики нашої душі «Осанна!», увійде у наше життя і залишиться з нами на віки. АМІНЬ.

Підготував: о. Василь Шафран, референт Бюро УГКЦ з питань екології Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ

Ці проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2020 р