Проповіді

Екологічні проповіді на Четверту неділю Великого посту

По апостольському читанню

Євр 314 зач.; 6, 13-20

«Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми»
(пор. Євр. 314 зач.; 14)

 

Дорогі у Христі!

Час Великого посту, в якому ми зараз знаходимося, для кожного християнина є чудовою нагодою змінити стиль свого життя, є нагодою призадуматися: «А, що я особисто ставлю на перше місце у своєму житті? Яке моє відношення до Бога, ближнього, самого себе та оточуючого світу?». Нині людина вкрай рідко задає собі такі питання, через що, на жаль, так багато хаосу є серед нас.

Бог Творець дарує людині цей світ, робить її його опікуном, бажає, щоб людина в гармонії з Ним щасливо верстала дні цього земного життя. Сьогоднішнє читання Апостола є підтвердженням цього: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми» (Євр 314 зач.; 14).

Дуже часто людина виявляє свою невдячність Богові через свою байдужість, непоміркованість та егоїзм. Бог- Творець з великої любові покликав до буття цей світ і людину в ньому. Людина, в свою чергу, має також проявляти свою любов до свого Творця та всього Його творіння. Святий Василій Великий пише: «Хоч би ми і не знали, який Бог добрий, то вистачає лише того, що Він створив нас, щоб Його любити над усе й безустанно пам’ятати про Нього, – пам'яттю бути біля Нього, так, як діти біля матері».

Час святого Великого посту – це час, в якому маємо робити багато добрих справ: щиро каятися за свої гріхи, прощати нашим кривдникам та вчитися любити свого ближнього, Творця та Ним створений світ. Лише в любові до всього, що нас оточує, зможемо зберегти та передати прийдешнім поколінням Богом створену красу.

Сьогодні, в міру наших можливостей та талантів, даних нам Богом, маємо прислужитися, аби зробити цей світ досконалішим та придатнішим до життя. Правдивий християнин в цей особливий час – час святого Великого посту, має шукати можливості зробити добре діло. І такою доброю справою у весняну пору буде висадження дерева, прибирання в парку, очищення джерела чи русла річки тощо.

Ми завжди маємо можливість робити щось добре. Важливо, щоб ми лише мали таке бажання – робити цей світ кращим. На Вечірній службі четвертої неділі Посту, на стихирах на стиховні читаємо такі слова: «Близько Господь, що виноградник насадив і робітників покликав. Прийдіть, подвижники посту, щоб прийняти нагороду, бо працедавець багатий і милостивий; навіть і мало працювавши, приймемо душевну милість».

Син Божий прийшов, щоб показати свою любов до нас, грішних. Він звертається до кожного: «Покайтеся, бо Царство Боже вже близько!» (Мт 4, 17).

Ми, як Його добрі діти, не можемо дозволити собі ображати Творця своїми гріхами, бо Він прийшов за для нас і нашого з Вами спасіння. Стараймося, щоб кожен наш крок, кожне слово, кожен наш вчинок був на Його славу! Не забуваймо про Божу велику любов до нас, бо Він завжди є тут, поруч. Завжди можемо зустрітися з Господом у Святому Причасті та створеній Ним природі.

В сьогоднішньому читанні Апостола чуємо: «В Ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний…». Тож, як Його добрі діти, стараймося бути дбайливими, чуйними та стриманими, такими, котрі ніколи не дозволять собі образити ближнього цього створеного світу та свого Творця. Амінь.

Підготував: о. Микола Пришляк, референт Бюро УГКЦ з питань екології Львівської архієпархії УГКЦ

По євангельському читанню

Мр 40 зач.; 9, 17-31

Дорогі брати і сестри у Христі!

Сьогодні ми переживаємо дуже непростий час. Цей період нашого життя позначений багатьма викликами. Війна, різні злочини, соціальна нерівність, забруднення і знищення природи… Разом із всіма ще не вирішеними проблемами людства, з’явилась ще одна – вірус, який нещадно калічить та знищує життя людей. Можливо, для багатьох невіруючих людей ці проблеми людства видаються цілком нормальними. Хтось, дивлячись і аналізуючи ці явища, скаже, що це певний закономірний процес розвитку людства. Але для нас, християн, ці біди і проблеми – це доказ того, що людство веде боротьбу за життя. Це життя дарував нам наш Творець. Він сотворив цей чудовий світ для життя, для щастя, для любові. І сама людина є частиною цього Божого творіння. Хто з нас хоче померти, чи хворіти? Ми прагнемо жити і почуватися щасливими. Про це свідчить нам наше серце. То звідки таке протистояння життю? Хто чи що стоїть за цими проблемами, які нищать життя?

Сьогоднішнє євангельське читання частково освітлює та розкриває нам причину наших проблем і те, хто за цим стоїть. Батько, який любить свого хворого сина, приводить його до Ісуса. Цей хворий юнак вже з дитинства терпів. Якась невидима сила намагалась його погубити. Найстрашніше для мене є те, що юнак не мав сили протистояти тому злу, яке нищило його. Очевидно він був повністю опанований злим духом, який переслідував єдину ціль – знищити. Але зустріч з Ісусом змінила ситуацію. Господь звільняє хлопця від злого духа і дарує йому свободу.

Наш світ у багатьох випадках нагадує мені отого хворого юнака. Так видається, що певні ділянки людського життя є немов під владою якоїсь сили, що спонукає людей робити речі, які приносять розруху, біду, страждання. Але якщо запитати людину чи ти хочеш страждати, то всі, без винятку, скажуть, що ні. Чи не є це доказом того, що інколи люди піддаються впливу зла не усвідомлюючи якими будуть наслідки. Це найкраще і найпростіше прослідковується у ставленні людини до природи і до людського життя. Для чого бездумно знищувати лісові насадження в горах, а потім думати як рятуватися від зсувів і повеней? Який сенс виготовляти біологічну зброю, яка спричиняє страждання і смерть, а потім витрачати мільярди на боротьбу з наслідками?

Кожна людина в особистому житті піддається якомусь впливу. Християнин всеціло підкоряє себе Богу. Він, ведений Святим Духом, керується в житті Божими Заповідями і навчанням Господа нашого Ісуса Христа та Його Церкви. Про таку людину можна із впевненістю сказати, що вона стоїть на стороні всякого добра, вона плекає життя, захищає його. Більше того, християнин покликаний перемагати всяке зло, викривати і поборювати його. Християнську праведність можна висловити простим правилом: «Вистерігайся зла – чини добро».

Час Великого Посту – це час, щоб розпізнати хто чи що скеровує наше життя. Найпростіший спосіб пізнати якому впливу я піддаюсь – це проаналізувати яким є моє ставлення до життя. Я є тим, хто руйнує чи будує, знищує чи зберігає? В глибині мого серця є прагнення розвивати Богом створений і дарований нам світ чи мене вже не дуже цікавить яким є чи буде в майбутньому життя на Землі?

Свята Євангелія нам чітко розкриває, що Господь, наш Творець і Спаситель, стоїть лише на стороні життя. Він, будучи Творцем, сотворивши прекрасний світ, сповнений всякого добра, згодом приходить як Людина, щоб показати людині шлях як відновити, оживити зранене людське життя. Лише Його Божественна сила любові здатна вилікувати те, що захворіло, вирівняти те, що є зігнутим, припинити страждання і повернути свободу там, де вона втрачена. Скрізь, куди приходив Господь, там всяка зла сила відступала, до людей поверталось життя і здоров'я.

У серці кожного християнина повинно завжди горіти бажання жити і розвивати життя. Це є те, що завжди робив Ісус. Будучи Його учнями, ми покликані наслідувати нашого Вчителя. Ісус є світлом світу. Він сказав: «Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя»(Ів 8,12). Господь також дає нам силу протистояти всякому злу і перемагати його. Лише разом з Ним ми можемо бути ефективними оборонцями життя і розпізнавати всякі замисли спрямовані проти нього.

Нехай Господь запалить у наших серцях вогонь життя і любові, щоб завдяки цій силі ми змогли виконати своє призначення! Амінь.

Підготував: о. Володимир Лещишин, екореферент Луцького екзархату УГКЦ

Ці проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2020 р

за підтримки

Реновабіс