У 135-ту річницю «Rerum novarum» Папа у своїй першій енцикліці «Magnifica humanitas» розмірковує про соціальну доктрину Церкви в епоху штучного інтелекту, закликаючи зберегти «величне людство», в якому живе Бог, підтримуючи істину, гідність праці, соціальну справедливість і мир.

«Величне людство, створене Богом, сьогодні стоїть перед вирішальним вибором: звести нову Вавилонську вежу чи збудувати місто, де Бог і людство мешкають разом». Ці слова з початку першої енцикліки Лева XIV Magnifica humanitas «про захист людської особи в епоху штучного інтелекту» узагальнюють її основні мотиви та мету. Документ, опублікований у понеділок, 25 травня 2026 р., Папа підписав 15 травня, у 135-ту річницю проголошення енцикліки Rerum novarum Лева XIII. Папа Превост перейняв спадщину від свого попередника, написавши соціальну енцикліку, яка торкається одного з головних викликів сучасності: штучного інтелекту.

Відправною точкою Magnifica humanitas, що складається з п’яти розділів, а також вступу та висновку, є переконання, що технологія не є «силою, яка протистоїть людині» (4), ані «злом сама в собі» (9). Проте вона «не є нейтральною, бо набуває обличчя тих, хто її розробляє, фінансує, регулює та використовує». Звідси заклик Папи «залишатися людяними», дотримуючись логіки відважної співвідповідальності, субсидіарності, сопричастя, щоб «світ міг розпізнати... у серці людини місце, де Бог бажає мешкати» (16).

Слід зазначити, що у четвертому розділі «Збереження людського в умовах трансформації. Істина, праця, свобода» енцикліка розглядає істину як спільне благо та невід’ємний елемент демократії. На думку Лева ХІV у цифровому середовищі істина має втілюватися в «екології комунікації», щоб культура, породжена інтернетом, не стала інструментом «уніфікації та домінування», а ставала простором для дозрівання «внутрішньої свободи та критичного мислення» (136–137).

Папа вказує на деякі інструменти: прозорість у логіці відбору контенту, захист персональних даних, серйозну журналістику, засновану на аргументації та перевірці, нове усвідомлення щодо «правильного та критичного» використання штучного інтелекту, інтеграцію знань. Прозора та чесна комунікація вимагається також від Церкви, особливо у випадках несправедливості та зловживань. Центральним у енцикліці є заклик до оновленого освітнього союзу, щоб у молоді не згасало «бажання ставити запитання» з-за досконалих машин, через які людське мислення може здаватися непотрібним (140).

«Ми повинні навчитися постити від ШІ» – підкреслює Лев XIV, усуваючи нерівності в доступі до освіти та роблячи ставку на школу як місце, де вчаться «шукати та любити істину» і де навчають того, чого не може дати цифрове середовище: «часу, проведеного спільно з метою навчання, та гідних довіри стосунків» (147).

Наприкінці енцикліки Святіший Отець закликає вірних осмислювати нові технології у світлі Євангелія, дотримуючись «поміркованого і вимогливого шляху християнського життя», щоб також і в часи штучного інтелекту всі могли свідчити про «красу величного людства, в якому живе Бог».

Джерело: VATICAN NEWS