Сьогодні вшановуємо пам'ять св. Франциска Асизького.

Святий Франциск – найбільше пошанований серед католицьких святих, у тому числі християнами інших конфесій та прихильниками інших релігій, а також митцями, інтелектуалами, екологічними активістами. Часом його називають «найбільшим радикалом у християнській історії після Христа» чи «другим Христом». Діяльність св. Франциска, спрямована на відновлення гармонії та активний діалог з Богом і світом.

Святий бачив усю природу як відображення свого Творця й іменував звірів, птахів, місяць, зірки, воду своїми «братами» і «сестрами». Землю він називав сестрою-матір'ю. До всіх істот він звертався, як до своїх близьких родичів. Спорідненість цінна своїм зв'язком, але не менш цінний у ній елемент індивідуальності. Як слід поводитися з братом чи сестрою? – Їх не слід експлуатувати, їх треба любити і поважати через родинний зв'язок. Розширення цієї концепції до включення всього сущого і стало проявом геніальності святого. Він виступав на захист звірів у неволі, дбав про них або звільняв. Святий врятував кілька диких голубів, яких несли на базар. Святий Франциск вигукував: «Якби я тільки міг постати перед імператором, я б благав його, заради любові до Бога і до мене видати указ, що забороняє ловити і позбавляти волі моїх сестер-жайворонків». Сокіл добровільно служив йому як будильник.

Він поважав і неживу природу: намагався не наступати на воду і почитав скелі. Він розширив концепцію співдружності до всіх природних створінь. Він спонукав людей годувати вовка, взявши з нього клятву не красти овець. Він просив імператора видати указ про святкове годування домашніх віслюків і волів напередодні Різдва.

Св. Франциск прибирав червів з дороги, де вони могли бути розчавлені. Франциск в будь-якій життєвій формі бачив елемент святості. Споглядаючи квітку, він відчував містичний екстаз. Він просив садівників залишати в садах місце для диких трав, щоб «краса квітів могла сповіщати про можливості батька всіх істот», створивши свого роду прообрази заказників для дикої природи.

Він вірив, що природа сама по собі має значення, тому що створена Богом і не залежить від цінності, наданої їй людиною. Таким чином він передбачив наріжну ідею екологічної етики про внутрішню цінність дикої природи, розроблюваної сучасними екофілософами. Святий не дозволяв рубати дерева в лісі, бо кожне дерево – символ того, на якому був розп'ятий Син Божий.

На думку святого, відносини людини з природою повинні носити характер взаємозалежності. Природа значима не завдяки своїй користі для людей, а й завдяки численним формам вираження доброзичливої присутності Бога.

Франциск Асизький підкреслював присутність Бога в різноманітності істот і бажанні того, щоб люди раділи цій різноманітності й прославляли Бога за це. Його побожність не перетворювати множинність в єдність, але прославляла Бога в кожній створеній істоті й захоплювалася їх індивідуальністю.

Він вважав, що прославляння має виражатися діями, що узгоджуються з повагою до створеної різноманітності, а не просто дотримання суворого правила утримання від заподіяння шкоди живому. Також, на думку святого, з усіма живими створіннями слід поводитися якомога поблажливіше.

Нововведенням Франциска стало його проповідування безпосередньо тваринам і рослинам. Він читав Біблію птахам, квітам і рибам. Франциск вважав, що не істоти повинні служити людині, а людина істотам.

Святий наполягав на первісному добрі й вважав тварин однією сім'єю з людьми. Усі творіння, на його думку, гарні, в них він бачив Бога.

Франциску Асизькому було зрозуміле почуття рівності творінь Божих, почуття однакової гідності всіх і вся, космічної спорідненості.

Святий Франциск у покаліченому й зіпсутому гріхом світі повертав колишню райську гармонію, гармонію між людьми, тваринами й рослинами. Хоча світ був вовком, що клацав зубами й нападав на людей, Франциск усміхався до всіх, бо в кожному, навіть у вовкові, бачив брата. Через любов, яка була в ньому, повертав гармонію, лад, які перша людина колись втратила.

Франциск Ассизький помер у злиднях. Кажуть, що в момент його смерті зграя жайворонків злетіла, щоб супроводжувати святого на небо.

Молитва св. Франциска за мир

О, Боже, вчини з нас знаряддя Твого миру, щоб ми сіяли любов там, де панує ненависть; вибачення там, де панує кривда; єдність там, де панує сумнів; надію там, де панує розпач; світло там, де панує темрява; радість там, де панує смуток.

Вчини, щоб ми могли не стільки шукати відради, скільки давати її; не стільки шукати розуміння, скільки розуміти; не стільки шукати любові, скільки любити. Бо, даючи – одержуємо, прощаючи – дістаємо прощення, а помираючи – народжуємося для життя вічного, через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.