Влада країн Європи та США поступово відмовляється від використання великих гідроелектростанцій, оскільки ті завдають великої шкоди екології та до того ж є економічно невигідними, стверджують американські вчені.

Щороку в розвинених країнах демонтують десятки ГЕС.

Натомість країни, що розвиваються, продовжують активно будувати греблі на великих річках.

Сьогодні 71% відновлюваної електроенергії у світі виробляється саме гідроелектростанціями.

Пік будівництва ГЕС в Європі та США припав на 1960-і роки, після чого почався спад. Сьогодні в США на гідроелектростанції припадає лише приблизно 6% виробленої електроенергії.

Як відзначають автори дослідження, опублікованого в науковому журналі PNAS, раніше влада була зацікавлена в дешевій електроенергії та не враховувала повною мірою екологічні і соціальні ризики.

Понад 90% ГЕС, побудованих з 1930-х років, виявилися дорожчими в експлуатації, ніж спочатку передбачалося. Крім того, вони завдали шкоди екології річок, привели до переселення мільйонів людей і сприяли зміні клімату через парникові гази з затоплених територій.

"Описуючи користь ГЕС, нам зазвичай малюють райдужну картину вигод від їхньої експлуатації. Але ця картина оманлива, а про ризики воліють не говорити", – зазначив автор дослідження, професор Мічиганського університету Еміліо Моран в інтерв'ю кореспонденту ВВС з питань науки Метту Макграту.

У доповіді як приклади наводяться дві дамби на річці Мадейра в Бразилії, будівництво яких завершилося лише п'ять років тому і які, за попередніми прогнозами, через зміни клімату будуть виробляти набагато менше енергії, ніж очікувалося.

У країнах, що розвиваються, зараз будують близько 3 700 великих і середніх ГЕС.

Автори доповіді стурбовані тим, що багато з цих проектів можуть завдати непоправної шкоди великим річкам, на яких вони будуються.

Електростанція "Гранд Інга" на річці Конго, як передбачається, має виробляти більше третини від усього нинішнього обсягу електрики в Африці.

Однак, на думку вчених, проект вартістю в 80 млрд доларів спрямований, перш за все, на забезпечення потреб промисловості.

"Понад 90% електроенергії від цієї станції піде на видобуток корисних копалин в Південну Африку, а люди в Конго не отримають цієї енергії", – говорить професор Моран.

"У Бразилії лінія електропередач проходить над головами людей і тягнеться на 4 000 кілометрів, але ця енергія не доходить до їхніх будинків", – нарікає він.

"Добрі цілі масової електрифікації повністю затьмарені інтересами великих гравців, які й просувають ці технології. Влада піддається на їхнє запевнення в тому, що все так і треба", – пояснює вчений.

У доповіді наголошується, що величезні споруди на цих річках знищують джерела продовольства. Зокрема, від них можуть постраждати приблизно 60 мільйонів чоловік, що живуть коштом рибальства на річці Меконг: збиток може скласти до 2 млрд доларів.

Греблі можуть призвести до вимирання тисяч рідкісних біологічних видів.

У Бразилії, де 67% електрики виробляється ГЕС, кількість гребель зростає в міру зменшення потужності річок.

З приходом до влади в країні нового президента Жаїра Болсонару тимчасову заборону на будівництво нових гідроелектростанцій, як очікується, знімуть. Влада вже планує побудувати 60 нових гребель.

Автори дослідження вважають, що з урахуванням розвитку відновлюваної енергетики слід поєднувати потужності ГЕС з іншими джерелами енергії.

"У величезних ГЕС немає майбутнього, це наш однозначний висновок. Щоб зберегти гідроенергетику в XXI столітті, нам потрібно поєднувати кілька джерел відновлюваної енергії", – стверджує професор Моран.

"Потрібно більше інвестувати в сонячну, вітряну і в гідроенергетику (там, де це необхідно) – але ми маємо дотримуватися чітких стандартів, де було б видно всі ризики та переваги", – підсумовує вчений.

Джерело: ВВС