Місце створіння Божого в соціальній доктрині Церкви як шлях до нової євангелізації
Італійська Церква є однією з перших, яка під натхненням вчення блаженного Івана-Павла ІІ поглибила і переосмислила значення Соціальної Доктрини на шляху нової євангелізації.
Головним імпульсом для цього переосмислення та поглибленого вивчення Соціальної Доктрини став документ «Євангелізувати соціальне», від 1992 року.
У вченнях попередніх Понтифіків, як рівно ж і у вченні Святішого Отця, Папи Франциска, чітко видно, що існуючі актуальні проблеми суспільства глибоко криються в антропологічній і технічній кризі, які сильно вражають людину й суспільство. Вихід з цієї складної ситуації лише один – зміна серця людини та суспільства через Христа.
Антропологічна криза завжди тягне за собою відповідні наслідки, згубні не лише для самої людини, але й для цілого Богом створеного світу. Неправильне розуміння і сприйняття людини в автентичному розумінні спричиняється до того, що людина в глобалізованому світі, в якому домінує егоїзм та відсутнє відчуття братерства та безкорисливості, втрачає свою неповторну цінність, і як наслідок це призводить до нерівності, дискримінації, знищення людина та усього створіння – природи.
Оскільки соціальна доктрина Церкви стоїть на сторожі насамперед людини і всього того, що її оточує, вона поправу є невід’ємною частиною тієї Правди, яка через Нову Євангелізацію Церкву покликана сповістити усьому світу.
Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології з посиланням на Zenit