Актуальні проблеми щодо зниження наслідків екстремальних паводків розглянули учасники міжнародного семінару в рамках спільного проекту Європейської Економічної Комісії ООН, Програми охорони навколишнього середовища ООН та ОБСЄ, котрий протягом двох днів проходив у Львові. Тематика дискусії була особливо злободенною для чисельних представників Карпатського регіону, котрий особливо вразливий до повеневих загроз. Загалом учасники семінару дійшли до висновку, що ситуація тут, особливо, що стосується упереджувальних заходів, знаходиться на незадовільному рівні ще минулого століття.

Скажімо, представник секретаріату Ініціативи “Довкілля та безпека” (ENVSEC, Женева) Микола Денисов вважає, що в Україні ситуація з інформуванням населення щодо загроз паводків типова для країни з перехідним періодом: «Радянський Союз у вас, звісно, ще залишився.

Зокрема, технології, організаційні структури – вони ще радянські. Хоча не завжди це погано. Щодо негативних факторів, то відчувається радянська система відповідальності, коли занадто багато відомств, які, як на мене, дублюють функції. Також немає вільного доступу до багатьох баз даних, інформація часто закрита, і це зрозуміло, бо за радянського часу інформація продукувалася для держави, а не для народу. А у Європі така інформація, в першу чергу, продукується для платників податків».

А представник Великобританії Філ Ротвелл (Агентство охорони довколишнього середовища) порівняв стан інформування українського та молдовського населення з станом оповіщення в його країні багаторічної давності. За його інформацією, на той час з ризиками від паводків були ознайомлені не більше 50% населення.

При цьому під постійною повеневою небезпекою там знаходяться близько 2,6 мільйонів домогосподарств. Сьогодні ж фінансування Агентства складає близько 500 мільйонів доларів в рік. При цій структурі працюють гарячі телефонні лінії, й будь-який громадянин може будь-коли дізнатися про потенційний ризик паводку в його місцевості.

Також понад мільйон британців підписані на безкоштовну розсилку Агентства про ймовірні паводкові загрози. А напередодні й під час паводків Агентство широко застосовує соціальні мережі, де розповсюджує тематичні ролики. Також активно в свою роботу залучає поліцію для оперативного інформування людей про загрозу, що наближається.

Нині Український Гідрометеорологічний центр готує документи для подання пропозицій в Світовий банк з метою отримання кредиту на технічне переоснащення гідрометеорологічних організацій України. Про це на семінарі повідомив заступник Українського Гідрометцентру Анатолій Прокопенко.

Як пояснив чиновник, сьогодні спостережні пункти в Україні, як і в низці країн СНД, працюють за застарілою системою – «по рейкам», на яких фіксується рівень підняття води. Натомість розвинені країни вже давно перейшли на автоматизовані системи. «При автоматизації ми можемо отримати дані в реальному часі, кожні десять-тридцять хвилин і цього достатньо, щоб оцінити ситуацію під час розвитку паводку.

При критичних ситуаціях ця оперативна передача даних дозволить завчасно спрогнозувати показник стихійного гідрометеорологічного явища, завдяки чому будуть вжиті оперативні заходи, щоб уберегти життя людей та врятувати матеріальні цінності», – пояснив пан Прокопенко.

А при нинішній «радянській» системі, згідно з нормативами Гідрометцентру, дані вимірюються кожні чотири години, частіше – при прямій загрозі паводку. Однак ця система не є надійною, оскільки тут повністю задіяний людський ресурс. «Уявіть, на посту працює одна людина і якщо йде стрімкий рівень підняття води протягом двох-трьох діб, то фізично цю роботу вона не може виконувати.

Крім того, паводок розвивається й вночі, а що таке вночі йти на пост, коли темно, дорога не асфальтована? Адже пост не обов’язково знаходиться в селі, це може бути за 4-5 км від населеного пункту, ходити туди й назад – важко», – додав гідрометеоролог.

Загалом на балансі Гідрометцентру України тепер близько 460 постів спостереження, і лише 5% з них автоматизовані (більшість, до речі, були встановлені коштом закордонних партнерів). Але навіть ті 5% не можуть служити як основне джерело інформації, оскільки досі не сертифіковані в Україні.

Натомість, згідно з дослідженням Екологічної мережі «Зой» (Швейцарія), в Україні та Молдові у сфері інформування населення щодо загроз паводків найбільшими недоліками є: відсутність автоматизованих систем оповіщення в населених пунктах і вихід з ладу старих гучномовців та сирен; брак сучасних карт зон можливого катастрофічного затоплення населених пунктів – здебільшого тут використовуються старі або застарілі карти, розроблені ще в радянський час.

А моделювання та прогнози зміни стоків і затоплення ведуться фрагментарно. Невисокий і рівень підготовки фахівців з цивільного захисту, а можливості навчання та підвищення кваліфікації місцевих формувань цивільного захисту обмежені через брак практичних і фінансових можливостей аби брати участь у тренувальних програмах. Незадовільним є і технічне оснащення місцевих формувань цивільного захисту.

Однією з застарілих проблем в регіоні є також відсутність автоматизованої системи раннього оповіщення. Адже означена система заснована на передачі повідомлень через гучномовці та сирени, які в більшості випадків або відсутні, або вийшли з ладу після 30–40 років експлуатації.

Використовувати церковні дзвони як… сигнал сирени, а парафіяльних священиків як експертів з цивільного захисту для залучення громади у протидії надзвичайним ситуаціям запропонував заступник директора Департаменту з надзвичайних ситуацій Львівської ОДА Сергій Беляєв:

«Ми хочемо повернутися до вирішення цього питання, бо на сьогодні технічні можливості міняються, але і фінансові можливості різні, відповідно, потрібно шукати нетрадиційні шляхи. Зокрема, і використати той момент, що маємо церкву в кожному селі, і хоча би раз на тиждень її навідує кожен мешканець. На сьогодні найкраще озвучені міські території, бо міста і урбанізовані зони насичені потенційно небезпечними об’єктами.

В сільській місцевості тих ризиків менше, але що стосується повеней і паводків, це якраз та ситуація, коли дійсно може виникати необхідність в екстреному оповіщенні населення. Відтак, як і звучання електронних сирен, так і церковний дзвін, а саме відповідна послідовність звуків могла би означати сигнал «Увага всім!». Як повідомили на семінарі представники з Молдови, у них використання церковних дзвонів не передбачено законом, але їх з власної ініціативи прописують в планах цивільного захисту керівники в регіонах.

«Наскільки мені відомо, церковні дзвони як резервний сигнал передбачений у всіх країнах СНД, де проживають християни, тобто де є дзвіниці», – повідомив заступник керівника Служби цивільного захисту і надзвичайних ситуацій республіки Молдова Віталій Мутаф. Він також вважає за доцільне використовувати церкву як авторитетний орган серед сільського населення для мобілізації людей у протидії паводкам: «Рятувальники повинні лише брати участь в рятувальних операціях та невідкладних заходах.

Але часто люди у формі щось ремонтують, носять мішки, будують греблі. Проте всі превентивні заходи повинно здійснювати місцеве населення та спеціалізовані організації. У нас люди звикли нарікати, що їм ніхто не допомагає, при тому забувають, що треба допомагати собі самим». Однак, як зауважив заступник Сергій Беляєв, часто авторитету влади на місцях недостатньо для формування таких народних аварійних бригад.

Тому й виступив з ініціативою залучати до процесу цивільного захисту сільських священиків: «Проводячи роз’яснювальну роботу й не опертися на авторитет священства – було би нерозважливо. У селах під час недільної служби під час проповіді часто порушують серйозні питання громадсько-політичного і суспільного життя. То чому там і не зачепити питань, що стосуються запобігання надзвичайних ситуацій?».

Міжнародні експерти підтримали ініціативу українських та молдовських чиновників щодо залучення церкви до протидії паводкам. Проте відзначили, що паралельно насамперед потрібно розвивати сучасні технології оповіщення.

Ігор Галущак