Термін "енергетична бідність домогосподарства" означає нездатність господарів будівель підтримувати комфортну температуру в кімнатах, відсутність у них енергії для приготування їжі. Оцінкою такого стану є визначення відсотка доходів сім’ї для сплати енергетичних витрат. Європейські та міжнародні організації, котрі займаються бідністю, визначають рівень енергетичної бідності на рівні 10%.

Домогосподарство може опинитися за межею бідності через три фактори:

- низький рівень доходів;

- низька енергоефективність;

- високі тарифи та ціни на енергію.

Термоефективність будинку безпосередньо впливає на суму плати за опалення: в не утепленому будинку мешканці платять більше і мають більший ризик опинитися за межею енергетичної бідності. Небезпекою є й те, що низькі доходи не даватимуть можливості застосувати утеплення чи термомодернізацію. І надалі будуть змушені переплачувати зайві кошти.

Нераціональне використання енергії є небезпечною звичкою, котру нав’язала система соціальної допомоги і занижених соціальних тарифів.

В Україні велика частина населення відчуває високий тягар від плати за житлово-комунальні послуги. В 2011 році 5,5% домогосподарств заплатили понад 10% тільки на опалення.

Середньомісячні витрати домогосподарств в 2011 році складали такі суми: 314 грн. за послуги ЖКГ (9,0% від доходу); 138 грн. на опалення (3,4%); 77 грн. на постачання газу (2,3%); 55 грн. за гарячу воду (1,2%); 26 грн. за холодну воду (0,7%); 18 грн. за каналізацію (0,5%).

Частина населення стоїть на порозі енергетичної бідності через наступне: низькі доходи і низьку енергетичну ефективність (відсутність теплової ізоляції будинків і регулювання споживання).

Коли коштів на оплату енергоносіїв не вистачає, скорочується споживання енергії і понижується рівень життя. Мешканці вдаються до обігрівання окремих кімнат, або гріються в певні години. Це погіршення стану здоров’я. Ризики виникають і через надмірну вологість і появу грибка та плісняви. Може виникнути питання: «їсти або обігрівати».

Сучасна політика соцзахисту має хиби. Пільгами охоплено практично все населення України. Пільгами з оплати ЖКГ охоплено більш ніж 22% населення. В 2012 році субсидії отримувало 8% населення. А ще, практично все населення країни користається пільгами, закладеними в занижених цінах газу та електроенергії.

В 2011 році на фінансову підтримку споживачів енергетичних послуг з бюджету виділено близько 100 млрд. грн. (понад 2000 грн. на кожного українця). В основному, 80 млрд. грн., це відшкодування різниці між реальними та фактичними цінами на газ та послуги з теплопостачання.

Хиби цієї політики привели до того, що є низькою адресність допомоги, що приводить допомогу в руки небідних. Умови пільг по газу приводять до того, що появляється не облікований газ, до 2 млрд. грн. щороку, котрий продається по комерційній ціні.

При реформі енергоринку України має бути забезпечена відповідність соціальної та тарифної політики: збільшення адресної допомоги, потрібний проект Соціального плану дій із захисту вразливих груп споживачів, консультації із зацікавленими сторонами в межах соціальних робочих груп.

З публікації «Україна на межі енергетичної бідності: як захистити вразливі соціальні групи»

Міжнародний центр перспективних досліджень, 2013

Джерело: ecotown