У Євхаристії світ, який вийшов з рук Бога Творця, повертається, визволений Христом назад до Бога

(Енцикліка Ecclesia de eucharistia 17 квітня 2003 року Божого)

8. (…) Наскільки універсальною і одночасно космічною є Свята Літургія. Так, космічною! Оскільки також тоді, коли Євхаристія славиться на малому вівтарі сільської церкви, вона завжди в певному сенсі святкується на вівтарі цілого світу. Вона обіймає і наповнює все створене. Божий Син став людиною, щоби все створене у найвищому акті прослави віддати тому, хто його покликав від небуття до буття. Вічний Архиєрей, входячи ціною крові свого хреста до вічної святині, повертає назад Творцеві та Отцеві все визволене створіння.

Детальніше...

Освячення світу і збереження створіння

92. Для того, щоб розвинути глибоку євхаристійну духовність, здатну суттєво впливати на соціальні структури, врешті-решт необхідно, щоб християнський народ, який возносить благодарення через Євхаристію, був свідомий, що це потрібно робити в ім’я цілого створіння, прагнучи освятити таким чином світ й інтенсивно працювати для осягнення цієї мети. [249] Євхаристія осяює яскравим світлом людську історію і весь всесвіт. В цій сакраментальній перспективі ми день за днем вчимось того, що кожна церковна подія має характер знаку, через який Бог уділяє себе і запитує нас. У такий спосіб євхаристійна форма буття може справді сприяти автентичній зміні ментальності для кращого розуміння історії та світу.

Детальніше...

Папа Венедикт XVI: «Відповідальність за створіння – не мода, але місія Церкви»

Із промови під час загальної аудієнції

до німецьких паломників

Ватикан, 26 серпня 2009

Різноманітні загрози для створіння спонукають нас бути більш обачними, і тому сьогодні, я хочу звернутися до питання нашої відповідальності за створіння.

Це не є для Церкви своєрідною модою, але дійсністю, яка випливає безпосередньо з її віри. Вже в першій главі Святого Письма, у розповіді про створення, дізнаємось, що створіння довірене людині, щоб вона зробила його садом Божим, не руйнувала його, але реалізувала закладений у ньому Богом потенціал. Відповідальність за створіння належить до основ християнської віри і якщо ми будемо трактувати видимий світ і нашу Землю як Боже створіння, то прийдемо до правдивої відповідальності і зрозуміємо ласки доброго Бога, дані нам у створінні, зрозуміємо, що людина також є створінням, що людина не може свавільно ставитись до себе, але має усвідомлювати себе в контексті відповідальності перед Творцем.

Детальніше...

Звернення Святішого Престолу до Генеральної Асамблеї ООН (67 сесія, Другий Комітет) «Подолання бідності» Нью-Йорк, 12 листопада, 2012 року

Вельмишановний пане Голово,

Подолання бідності залишається першочерговим завданням для Організації Об’єднаних Націй. Підсумковий документ Саміту Ріо + 20 у червні минулого року визначив подолання бідності як «всеохоплюючу ціль» і «найбільший виклик перед людством». Далі підсумковий документ наголосив на потребі зменшення бідності в контексті сталого розвитку, в якому має місце рівномірне зростання та належне управління навколишнім середовищем. У документі зазначається, що у центрі сталого розвитку є люди, і ми повинні продовжувати прагнути справедливого світу, з рівними можливостями для всіх – починаючи від найбільш вразливих та найбільш беззахисних.

Святий Престол підтримує міжнародну акцію та економічні заходи, націлені на подолання бідності у рамках сталого розвитку. Ще у 1960-их роках Папа Павло VI у своїй енцикліці «Розвиток народів» (Populorum Progressio) закликав до створення такої ринкової економіки, яка могла би включити всіх людей, а не лише найкращих. Він закликав прикласти зусилля для побудови, за його визначенням, «більш гуманного світу для всіх, світу, у якому всі будуть мати можливість давати та отримувати, щоб одна група людей не досягала успіху за рахунок іншої». Цей заклик, зроблений 45 років тому, відноситься до сутності рівномірного зростання і продовжує залишатись актуальним і сьогодні.

Детальніше...

Документ з викладенням позиції Святого Престолу до третьої сесії Підготовчого комітету Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань сталого розвитку Ріо+20 Ріо-де-Жанейро, 13 - 15 червня 2012

Документ з викладенням позиції Святого Престолу

до третьої сесії Підготовчого комітету

Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань сталого розвитку

Ріо+20

Ріо-де-Жанейро, 13 - 15 червня 2012


1. ВСТУП

Конференція Організації Об'єднаних Націй з питань сталого розвитку Ріо +20, являє собою важливий крок у процесі, який вніс істотний вклад для кращого розуміння концепції сталого розвитку і взаємодії трьох відомих стовпів цієї концепції: економічного зростання, захисту навколишнього середовища, забезпечення соціального добробуту. Процес, започаткований у Стокгольмі в 1972 році, мав дві найголовніші зустрічі: у Ріо-де-Жанейро в 1992 році, на так званому "Саміті Землі", та у Йоганнесбурзі в 2002 році.

Детальніше...

«Зелена економіка» має стояти у службі охорони людської гідності, - посол Святого Престолу до «Rio+20»

Виступ глави делегації Святого Престолу

Його Високопреосвященства кардинала Оділо Педро Шерера

Спеціального посла Його Святості папи Венедикта XVI на

Конференціі Організації Об'єднаних Націй зі сталого розвитку

Ріо-де-Жанейро, 22 червня 2012

 

Пані президент,

Ваші Високоповажності,

Пані та панове!

Моя делегація висловлює глибоку вдячність уряду Бразилії за організацію цієї важливої конференції зі сталого розвитку. Висловлюємо подяку народу Бразилії за його теплу гостинність. Ми були раді взяти участь в цьому важливому зібранні представників міжнародного співтовариства, у цій знаменній події в історії людства.

Детальніше...

Послання Папи Івана Павла II з нагоди Всесвітнього Дня миру 1 січня 1990 року на тему “Мир з Богом Творцем, мир із всім створінням”

Послання Папи Івана Павла II з нагоди Всесвітнього Дня миру 1 січня 1990 року на тему “Мир з Богом Творцем, мир із всім створінням”

1. Сьогодні все більше зростає свідомість, що загроза для миру у світі  полягає не лиш у гонці озброєнь, регіональних конфліктах і постійних проявах несправедливості між народами і націями, але також у дефіциті належної уваги до природи, спустошенні природних ресурсів і у прогресуючому погіршенні «якості життя». Почуття невизначеності і небезпеки, яке виникає з такої ситуації, є основою для групового егоїзму, байдужості до інших та нечесності.

Стоячи перед фактом руйнування природного довкілля, яке має далекосяжні наслідки, люди повсюди приходять до висновку, що ми не можемо надалі використовувати блага землі так, як це робили в минулому. Громадськість в цілому і ті, хто несе політичну відповідальність, стурбовані цією проблемою, тому експерти найрізноманітніших сфер та напрямків досліджують її причини.

Детальніше...

Руйнування природи – соціальний гріх, який кричить до неба

Руйнування природи – соціальний гріх, який кричить до неба

Уривок з апостольського листа Святішого Отця Івана Павла ІІ

Ecclesia in America“, № 56

56. У світлі соціальної доктрини Церкви виразніше усвідомлюється також важкість „соціальних гріхів, які кричать до неба, оскільки вони спричинюють насильство і руйнують мир та гармонію між спільнотами в межах держави і між різними країнами та частинами континенту”.  До цих гріхів слід також „зарахувати торгівлю наркотиками, відмивання грошей, корупцію у всіх без винятку сферах, жахіття насильства, гонку озброєнь, расову дискримінацію, соціальну нерівність і безрозсудне руйнування природи”. Такі гріхи вказують на глибоку кризу, спричинену втратою віри в Бога та руйнуванням моральних принципів, які б, власне, мали визначати життя кожної людини. Без певної точки моральної опори людина є приреченою на підпорядкування необмеженому прагненню багатства і влади, яке затемнює будь-який орієнтований на Євангелію погляд суспільної дійсності. (...)

за підтримки

Реновабіс