Дорогі Брати і Сестри!

У період з 1-го вересня до 4-го жовтня на прохання Святішого Отця особливо велику увагу приділяємо створеному світу, його захисту, його вшануванню. Будучи відповідальним за екологію Римо-Католицької Конференції Єпископів в Україні, особливо рекомендую цю тему до вашої уваги. Чому? Яке має відношення Церква до охорони навколишнього середовища?

Не випадково, що наша Церква говорить не про охорону навколишнього середовища, а про охорону створеного світу – це охоплює ще більшу тему, і посилається на Творця, Який його створив. Те, що створив Творець, Володар та Мета нашого життя, не може бути для нас байдужим. “Бог побачив, що все зроблене ним – дуже добре”. У створеному світі віддзеркалюється краса Бога, його доброта, справедливість, святість, тобто Він сам. Тому ми маємо звертатися із захопленням та повагою до всього, що Він “так чудово створив” (8 псалом), і в чому можемо побачити Його обличчя.

Я вже неодноразово говорив про те, що означає, що Бог для цього покликав людину: “наповнюйте землю, оволодійте нею!” (Буття 1,28). Отже, Він покликав людину панувати над землею, а не використовувати її, експлуатувати, і не для того, щоб поводитися з нею як вона того забажає. Володар має не тільки права, але і обов’язки, відповідає за щастя довірених йому, якщо потрібно жертвуючи собою. Ми всі знаємо Короля королів, який це зробив заради нас – з того часу всім володарям потрібно було б брати з Нього приклад.

Багатьом відомий гімн Брату Сонцю святого Франциска; він є покровителем екологів – багато людей і не знають про нього більше. Проте його життя набагато більше за це: він віддав усе Богу, він був повністю з Ним як одне, і з усім, що стосується Бога. Його любов до Бога, повна відданість Йому є причиною того, що він так зміг поєднатися і з природою: він називав Сонце братом, а Воду сестричкою. В усьому зміг побачити сліди Божої руки, і в природі шанував, любив, захоплювався ділами Його рук.

В легендах численних святих знаходимо такі історії, коли дикі звірі підійшли до них і не чіпали – з цього теж можна побачити, що людина завжди точно відчувала, що духовна єдність з Богом проявляється і в гармонії з природою. Той, у кого все в порядку з Господом, і з собою все налагоджено, а відтак і з природою, в якій знову ж таки зустрічається з Богом. Цей святий “кругообіг”, ця гармонія є суттю захисту створеного світу. Ми повинні звернути особливу увагу на це – основою наших стосунків зі створеним світом повинна бути єдність з Богом, Його любов. Місією Церкви є проповідування Євангелії Ісуса Христа та робота над спасінням душ; частину цього складає захист створеного світу, але з цим слід поводитися згідно призначення – Церква не може перетворитись на природоохоронну компанію.

Чудові місцевості Закарпаття приваблюють туристів; я і сам залюбки йду на екскурсії, гуляю в лісах та горах, милуюсь озерами, маленькими селами, які трапляються на шляху. Проте мою чисту радість всюди псує так багато викинутого сміття, що заважає не тільки очам, але й отруює природу – а через неї нашу їжу, напої, а зрештою і нас. Мої супутники іноді усміхаються, коли беру пакети і починаю збирати викинуте на обочині сміття. На жаль, мішок завжди повний, навіть посеред лісу. Не говорячи про те, коли ми знаходимо таке місце, куди хтось вивіз багато мішків сміття автомобілем та висипав біля лісу чи річки. У такої людини немає поваги ні до створеного Богом світу, ні до своїх побратимів. Ті, хто читають цю статтю, напевно відносяться не до тих, хто численними мішками вивозять сміття на нелегальні сміттєзвалища.

Можемо сказати, що рішення знаходиться у руках тих, хто керує світом, а що ми можемо зробити? Але, оскільки Бог довірив природу кожній людині, ми не тільки можемо, але і повинні піклуватися про неї. Погляньмо на наш спосіб життя: що ми можемо зробити заради того, щоб наш світ був чистішим?

По перше, не кидаймо сміття ні на вулиці, ні на ярмарках, ні на природі. Ані недопалки, ані шкурки банана, ані нейлон, ані пластикові пляшки, ані пакети, ні будь-що інше. Можемо казати: “це ж тільки одна штука, воно не має значення”. Але той, хто вже бачив центральну площу міста вкриту недокурками, або “натюрморт” після закриття ярмарку, або ж тисячі зліплених пластикових пляшок, які, утворюючи бар’єр, пливуть по Боржаві, той знає, про що я говорю. Так як наші не спокуті гріхи накладаються один на другий, створюючи перепону між нами та Богом, так піднімається перепона між нами та природою, і на одну територію стає менше, де ми могли б виявити Божу присутність та різноманітність.

До створеного світу відносяться і тварини, живі створіння Бога, які також заслуговують більшої поваги. Ми отруюємо і їхній життєвий простір, спричиняючи їм хвороби, виродження, і часто сповнену страждань загибель. Мотузка, яка обмотується навколо ніг лелеки і спричиняє відмирання кінцівок, багато дельфінів і китів в океані, які заплутуються у покинутих рибальських сітках і потопають, чимало спалених тварин при недбалому спалюванні стерні та безвідповідальна поведінка, що спричиняє лісові пожежі… А передусім величезна кількість пластику, що складає найбільшу частку сміття. Одного разу я дізнався за який період часу розкладаються певні речовини і не хотів повірити даним. Одна пластикова пляшка добре якщо розкладеться протягом тисячі років… Що ми залишаємо у спадщину своїм дітям, внукам?

Якщо добре подумаємо, чого ми потребуємо, і тільки стільки будемо купувати, тоді ми вже зробили щось заради створеного світу. Наближається день Усіх Святих та Померлих – не несімо на цвинтар пластикові вінки і квіти! Вони перетворюють цвинтар на море сміття, і таким чином проти своєї волі ми не вшановуємо, а вкриваємо сміттям могили наших дорогих померлих.

На багатьох місцях організовують акції збирання сміття, коли чистять від сміття окремі території. Про такі акції я чув і в Берегові, і в Мукачеві (теж люблю брати у цьому участь), але напевно і в інших місцях є подібні ініціативи. Заохочую вас до цього: батьків, вчителів, катехитів, керівників установ, щоб організували такі програми для дорослих, молоді та дітей. Той, хто візьме у цьому участь і стикнеться з жахливою кількістю сміття, той двічі подумає чи викине непотрібне на вулиці, що б це не було обгортка від цукерки чи  будь-яке пластикове сміття. Ту чистоту, над створенням якої працював, цілком ймовірно, що буде цінувати.

Було б варто краще пізнати природу, дивитись фільми про природу, і особливо ходити на екскурсії. Добре би було відчути смак того, коли ми споглядаємо не створене людиною – будинки, заводи, різноманітні товари у магазинах, а щоб наша увага була спрямована на чудове творіння Бога у природі: на спів пташки, на барвисте квіткове поле. Ми також можемо побачити лісову тварину, якщо тихо ходимо, можемо натрапити на гриби, каштани, шипшину, і ми можемо милуватися тим, наскільки досконалим є створений світ, який мир він дає людині. Звичайно тільки тоді можемо це відчути, якщо йдемо по лісу не з криками та слухаючи музику з навушниками, а мовчки спостерігаємо за звуками природи. Ми позбавляємося від диктатури шуму, який затопив наші дні, і там в тишині знову знаходимо Бога і самого себе. Той, хто це пережив, і вдома буде намагатися створити тишу в собі і прислуховуватись до Бога. Тоді диктатура шуму не буде над ним володіти.

Яким чином можемо бути шанобливими, відповідальними по відношенню до створеного світу? Після написаного вище, я вважаю, всі можуть дати на це відповідь, зробивши самоаналіз. Зробімо, отже те, що ми в змозі зробити, тому що про це будемо звітуватися перед Отцем-Творцем. А тим часом молімося за навернення тих, які мали б владу робити великі зміни у всьому світі, але відмовляються це робити через нерозуміння, прагнення панування чи фінансового прибутку, і тому не є справжніми володарями природи.

Коли у день спомину св. Франциска закінчиться місяць відповідальності за створений світ, продовжуймо і надалі виконувати всі ті завдання, які торкнулися нас у цій темі, на які ми можемо натрапити навколо нас, і намагаймося їх виконати на радість Бога та всіх нас!

+ Антал Майнек мукачівський дієцезіальний єпископ

Джерело: munkacs-diocese