Слово ректора Івано-Франківської Духовної семінарії, протоієрея д-ра Олександра Левицького з нагоди Дня Бога Творця 2011 р. Б.
Споконвіку Господь Бог всілякими способами рятував людство, обдаровував його численними дарами, навіть у часи найбільшого його відступництва, – але при тому вчив людину одного: – умій бути вдячним і не забувай милостей Господніх.
Сьогодні, в перший день Церковного року, маємо нагоду разом з усім християнським світом, який живе за юліанським календарем відзначати вагоме свято День Бога Творця, який не випадково з ініціативи його Святості Димитрія І, Константинопольського Патріарха, відзначаємо саме сьогодні, щоб разом об’єднатися у спільній молитві до Бога Творця всіх речей, висловити Йому вдячність за дар життя, за прекрасний світ природи, в якому живемо, просити вибачення за завдану шкоду і благати про збереження та спасіння всього створіння. Адже ми є вінцем Божого творіння і тому зобов’язані стояти на сторожі відповідальності за увесь створений світ і всі ті природні блага, якими маємо нагоду користуватися.
Найперше ми повинні зрозуміти фундаментальну різницю між Творцем і Його Творінням. Будучи Його творінням ми не можемо ігнорувати цієї істини і ставити себе на місце Творця, бо ця роль не належить до нашої сутності.
Апостол Павло заявляє: «Бо знаємо, що все створіння разом зітхає й разом мучиться аж досі» (Рим. 8:22). О, якби вміла заговорити земля, птаство піднебесне, скотина й риби водних просторів! Вони неодмінно розказали б Всевишньому про тяжкі злочини їхнього господаря – людства – над ними, про страхітливі прокляття людські та руїну Божого творіння його безбожним управителем.
Древні античні філософи поклонялися чотирьом стихіям: воді, повітрю, землі і вогню й вважали їх складниками матерії як загальної основи сущого. Отим сущим є сам Бог Творець, а матерією – всі створені Ним речі. Та ці філософи не знали об’явленої Істини про сутність створіння, що міститься на сторінках книги Буття, але власним розумом доходили до пізнання цієї Істини. Ми ж – представники третього тисячоліття нової ери опісля Христа – повинні зрозуміти одну просту правду, що отримали ці блага в тимчасове користування і не можемо нехтувати ними.
Сьогодні ж ми вже починаємо розуміти, що природні ресурси не є невичерпними, але рано чи пізно закінчаться. Найбільший ресурс нашої планети – вода вже не є сьогодні доступним для всіх у чистому природному вигляді. Повітря і земля забруднені. Вода є настільки важливим компонентом Божого творіння, що читаючи перші стихи книги Буття є незрозумілим, чи вона належить до неба, чи до землі, які Бог створив на початку: “На початку створив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами” (пор. Бут. 1, 1-2).
Тож ми стоїмо перед вибором, чи зуміємо зберегти наш дім – планету Земля чистим, чи залишимо нашим нащадкам забрудненим і вичерпаним без природних ресурсів.
Саме Церква і ми її представники покликані донести до всіх людей правду про неминучість згубного впливу на довкілля. Вагомим і знаковим є сьогоднішній День пам’яті Бога Творця і всього того, що Він створив для нас. Рівно ж маємо нагоду замислитись над наслідками свого безвідповідального ставлення до життєво необхідних природних ресурсів. Кожен з нас повинен у повсякденному побуті навчитися морально і відповідально використовувати воду, повітря, електроенергію, газ і т. п.
Найголовніше завдання полягає в тому, аби навчитися відкидати спокусу, ставити себе на місце Бога. Ми не повинні бути бездарними користувачами, але співробітниками Божими, які мають завдання доглядати і вдосконалювати світ Божого створіння. Будучи створеними на образ Божий ми не є самодостатніми, але повинні відповідати за свою поведінку.
Насамкінець хотів би процитувати слова Святійшого Отця Бенедикта XVI, який, будучи 18-21 серпня на Світовому Дні молоді у Мадриді, особливо наголошував на тематиці екології, проблемах довкілля та християнської відповідальності за створений Богом світ: “Володійте життєвою мудрістю, яка полягає в тому, щоб будувати своє життя на міцному фундаменті, яким є Христос та щоб зрозуміти, що Він є скелею, на якій тримається вся наша будівля – все наше життя, що Він є нашим другом, братом і Господом, Сином Божим, який став чоловіком і дарує буття всьому всесвіту”. Понтифік також наголосив на важливості перебування у Божій благодаті, завдяки якій “всі люди стають однією сім’єю, яка визнаючи спільного Отця своєю працею та шанобливим ставленням доглядає все, що Він дарував у створінні”.
протоієрей Олександр ЛЕВИЦЬКИЙ
Ректор Івано-Франківської Духовної Семінарії
Джерело: ifds.org.ua