Історія Створіння пропонує нам панорамний огляд світу. У Святому Письмі сказано, що «на початку» Господь прагнув, щоб людство об’єдналося, оберігаючи та захищаючи природне довкілля. На початку, як читаємо у Книзі Буття, «не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю» (Бут 2,5). Земля була довірена нам як безцінний дарунок та спадщина, за яку кожен з нас несе відповідальність, аж допоки «наприкінці» все небесне і земне возродиться у Христі (пор. Еф 1,10). Наша людська гідність та добробут глибоко пов’язані з особистою турботою про все Створіння.

Спільне звернення Ради Єпископських Конференцій Європи (РЄКЄ), Конференції європейських церков (КЄЦ) та Європейської християнської екологічної мережі (ЄХЕМ)

з приводу відзначення Дня відповідальності за створіння

Санкт-Галлен – Брюсель, 29 серпня 2016 року

 Пошанування, визнання цінності та духовне споглядання створіння – це спільне завдання  Християнських Церков. Рада Єпископських Конференцій Європи (РЄКЄ) і Конференція європейських церков (КЄЦ) з приводу Дня створіння закликають до спільної молитви та посилення екуменічної праці для захисту створіння.

Відповідальність за навколишнє середовище, ніколи не може бути відокремлена від відповідальності за інших людей: за наших ближніх, за бідних, або забутих – так з почуттям істинної любові й солідарності навчає Євангеліє. Шанувати створіння означає не тільки захищати й охороняти землю, воду та інші складові світу природи. Це водночас вираження поваги до людей, які мають частку на цих дарах Божих і несуть відповідальність за них. Таким чином, ми разом з усіма християнами докладаємо зусиль, щоб радісно свідчити про Ісуса Христа, «бо в Ньому були створені всі речі на небі і на землі» (Кол 1, 16).

Як представники різних віросповідань та релігійних традицій, ми виступаємо разом, щоб висловити глибоку стурбованість з приводу наслідків зміни клімату для Землі та її мешканців, наша віра спонукає нас до спільної відповідальності. Зміна клімату – це справді загроза для життя, дорогоцінного дару, який ми отримали і про який повинні дбати.

Ми визнаємо переконливі наукові докази того, що зміна клімату викликана діяльністю людини і, що без глобальної та всеохоплюючої дії в бік її пом'якшення і виявлення її фундаментальних причин, її наслідки будуть продовжувати зростати в інтенсивності й частоті. У той же час, ми готові до діалогу з тими, хто раніше залишався скептично налаштованим.

«Бо створіння очікує нетерпляче

виявлення синів Божих» (Рим 8, 19)

Дорогі брати і сестри!

У перший день Нового Церковного року, 1/14 вересня, християни різних конфесій в усьому світі відзначають День молитви за збереження природного довкілля та всього створеного Богом світу.

В цей день пригадуємо своє величне покликання «порати і доглядати» (Бут 2, 15) Землю, молитовно єднаємось і прославляємо єдиного у Пресвятій Трійці Бога – Творця і Спасителя, висловлюємо вдячність за дари створіння, просимо вибачення за шкоду, яку свідомо чи несвідомо завдаємо природі й просимо про захист та спасіння всього світу.

Сучасна екологічна криза є закорінена передусім у кризі екології людини, тобто її віри, духовності та моральності. Опанована духом егоїзму і споживацтва людина перетворюється з мудрого і відповідального домоуправителя створеного Богом світу на бездумного користувача та експлуататора, який загрожує всьому створінню, а рівно ж і руйнує передумови свого власного існування. Відповідно, ключовим чинником подолання екологічної кризи є глибоке та цілісне навернення до Бога, свідченням якого має стати також якісно нове та відповідальне ставлення до нашого природного довкілля.

9. Охороняти створіння[1]

З вірою в любов Бога Творця ми дякуємо за дар творіння, цінність і красу природи. Проте, ми з жахом помічаємо, як природні ресурси експлуатуються без врахування їх реальної цінності та обмежених запасів, а також ігнорується необхідність зберегти їх для прийдешніх поколінь.

Разом ми хочемо допомогти створенню гідних умов життя для всього створіння. Зважаючи на нашу відповідальність перед Богом, ми мусимо визначити та надалі розвивати критерії, які були б мірилом того, що люди здатні зробити з точки зору науки і технологій, але не мають права робити з точки зору моральності. У будь якому разі, пріоритет має мати не те, що можна здійснити технічно, але унікальна гідність людини.

Звернення CCEE і СEС до Церков Європи на тему: «Відповідь Церков на кліматичні зміни»

Любі сестри та брати!

Цей лист є спільним зверненням Конференції Європейських Церков (CEC) і Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE). У ньому висвітлено одне з основних питань, якe ми зобов’язані спільно перед собою поставити.

Кліматичні зміни – це проблема,  яка стосується нас усіх і зачіпає питання життя всієї планети. Земля і всі її екологічні системи – це цінний дар, який ми отримали від Бога.

Перед лицем глобальних (економічних, екологічних чи інших) криз ми покликані жити так, щоб засвідчити свою віру, надію і любов стосовно Бога, а рівно ж і вшанувати все Боже створіння.

Зі спільної Заяви папи Венедикта XVI і патріарха Варфоломея І

6. Перед лицем великих небезпек, на які сьогодні наражається природа і довкілля, ми хочемо виразити своє занепокоєння з приводу негативних наслідків для людства та всього створіння, які може мати економічний та технологічний прогрес, що не зважає на свої межі. Як глави Церков ми вважаємо одним із своїх обов’язків заохочувати і підтримувати всі зусилля, направлені на те, щоб захистити Боже створіння і передати майбутнім поколінням Землю, на якій вони могли б жити.

Фанар, 30 листопада 2006 р. Б.

Зі спільної Заяви папи Івана Павла ІI і патріарха Варфоломея І

Пошанування створіння основане на повазі до життя і гідності людини. Якщо ми визнаємо, що Бог сотворив світ, то тим же усвідомлюємо також відповідальний об’єктивний моральний порядок із очевидним етичним кодексом щодо навколишнього середовища. У цьому сенсі особливим завданням християн, як і всіх інших віруючих людей, є зробити внесок для поширення моральних цінностей і пробудження в людях екологічної свідомості, що є нічим іншим, як відповідальністю щодо себе самого, інших людей та створіння. З нашого боку є необхідним акт покаяння і нова спроба побачити самих себе, інших і світ, який нас оточує з перспективи Божого плану створіння. Проблема не є виключно економічної і технологічної, але також моральної і духовної природи. Розв’язка у економічній та технонологічній площині можлива тільки за радикальної внутрішньої переміни, що зможе привести до зміни стилю нашого життя і невиносимої системи споживання та виробництва. Правдиве оновлення у Христі є запорукою для зміни нашого способу думання та поведінки.