Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з приводу проблем, пов'язаних з весняними підпалами рослинності та її залишків
Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з приводу проблем, пов'язаних з весняними підпалами рослинності та її залишків
Дорогі брати і сестри!
З приходом весни все Боже створіння – природа пробуджується із зимового сну до життя і все більше та більше милує людське око своєю нерукотворною красою, приносячи людям емоційне задоволення, душевну рівновагу та життєву наснагу.
На жаль, милі нашим очам весняні метаморфози природи часто супроводжуються таким негативним явищем, як спалювання минулорічної трави, опалого листя та інших рослинних залишків. Як наслідок, в пік весняного і осіннього підпалів, повітря в містах, а особливо в селах перетворюється із ароматного та життєдайного в отруйне та небезпечне для нашого здоров'я і життя.
Причини цього явища неоднорідні. Часто діти підпалюють суху траву на луках та пасовищах просто задля розваги. Працівники комунальних господарств та дорожніх служб спалюючи рослинні рештки полегшують собі працю. Господарі присадибних ділянок і фермери роблять це не лише для наведення порядку, але, як правило, також у добрій вірі про позитивний ефект попелу для підвищення врожайності.
Недарма вже великий німецький поет Гьоте констатував, що "немає нічого страшнішого за діяльне невігластво". І справді, спалювання рослинних залишків спричинює багатогранну шкоду, яку ми зазвичай не усвідомлюємо через дефіцит екологічної освіти i, таким чином, не тільки стаємо жертвами власної діяльності, але й наражаємо на небезпеку здоров'я своїх ближніх та суттєво погіршуємо якість нашого природного довкілля.
У цьому сенсі важливо взяти до уваги, що при згорянні рослинних решток у повітря вивільняються такі шкідливі для людини та її довкілля сполуки, як окиси азоту, чадний газ, важкі метали та ціла низка інших канцерогенних сполук, найвідомішим представником яких є бензапірен. Окрім того, з димом, у повітря вивільняються діоксини. На присадибних ділянках рослини нерідко обробляють пестицидами, які вивільняються у повітря при згорянні рослинних залишків.
Додаткова проблема полягає в тому, що з листям часто горить і безліч усілякого сміття, що істотно підсилює забруднення атмосфери. Так, наприклад, при згорянні поліетиленового пакету в повітря вивільняються десятки хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа і оксиди сірки, що викликають респіраторні захворювання. Відповідно, підпали є особливо небезпечними для здоров'я дітей, а також для тих, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзилліти.
Окрім безпосередньої загрози для здоров'я людини, спалювання листя і сухої трави призводить до такої екологічної шкоди як руйнація ґрунтового шару, адже вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли листя перегниває, речовини необхідні для розвитку рослин повертаються в ґрунт. При згорянні ж утворюється зола. Не зважаючи на загальноприйняту думку, зола є далеко не найкращим добривом. Більше того, щорічне спалювання листя спричинює виснаження ґрунту та, відповідно, зменшення врожайності.
Попри те, на природних ділянках вогонь знищує насіння і коріння рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів, а інколи, також, верхні частини їх коріння. При спалюванні трави на присадибних ділянках або стерні на фермерських полях виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки. Саме із спалювання стерні та соломи на полях починається більшість степових пожеж. Аналогічним чином, існує загроза лісових пожеж і загоряння житлових будинків.
На основі безперечного чинника широкого спектру негативних наслідків підпалів, а особливо небезпеки для здоров'я та життя людей, спалювання сухої трави, опалого листя та інших рослинних залишків, без дозволу відповідних органів, є заборонене законодавством України. Відповідальність за порушення цієї норми є передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення: "Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та листя у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу (...) – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 гр.) і на посадових осіб - від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1190 гр.)" (ст. 77-1).
З огляду на викладене вище необхідно зробити належні висновки, які є необхідними для суттєвих перемін на краще та поступу вперед у процесі вирішення проблеми підпалів. Якщо мова йде про підпали, спричинені дітьми через брак культури поведінки, то, насамперед, необхідною є освітньо-виховна інтервенція сім'ї та школи.
У випадку підпалів спричинених працівниками комунальної та дорожньої служб необхідним є підвищення їхньої інформованості щодо негативних наслідків такої діяльності на стан довкілля і здоров'я людей, а також щодо відповідних карних санкцій, передбачених законодавством України.
В ситуації підпалів у процесі фермерського господарювання особливо важливими є фахові агротехнічні знання, впровадження в сільськогосподарське виробництво біоорганічних агротехнологій для відтворення родючості ґрунту, а зокрема, використання техніки для подрібнення та загортання в ґрунт рослинних решток (соломи злакових і бобових культур, стебел кукурудзи та соняшнику, гички буряків). На присадибних ділянках найбільш дружнім, по відношенню до довкілля, видом утилізації опалого листя та інших рослинних залишок є компостування.
Зрозуміло, що особлива роль у вирішенні цього питання належить органам місцевого самоврядування та органам державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, першочерговим завданням яких є турбота про людей та їх природне довкілля.
У свою чергу і Церква покликана зробити свій автентичний внесок для попередження явища підпалів, які спричинюють вагому шкоду для здоров'я людей та погіршують якісний стан природного довкілля. Вклад Церкви лежить насамперед в інформативно-виховній площині. Церква є відповідальною за формування доброго та правильно освіченого сумління, на основі якого людина стає здатною приймати об'єктивно правильні рішення в процесі своєї повсякденної життєдіяльності і, таким чином, уникати гріха та наближатись до своєї остаточної Мети. У цьому сенсі надіємось, що запропонована вище інформація, належним чином акцептована та поширена душпастирями серед місцевих громад, стане вагомою допомогою для дотримання заповіді "не нашкодь!" – не нашкодь собі, своєму здоров'ю, благу своїх ближніх i всього Божого створіння – природи.
д-р Володимир Шеремета,
керівник Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології
12 березня 2008 року