Вельмишановний пане Голово,

Подолання бідності залишається першочерговим завданням для Організації Об’єднаних Націй. Підсумковий документ Саміту Ріо + 20 у червні минулого року визначив подолання бідності як «всеохоплюючу ціль» і «найбільший виклик перед людством». Далі підсумковий документ наголосив на потребі зменшення бідності в контексті сталого розвитку, в якому має місце рівномірне зростання та належне управління навколишнім середовищем. У документі зазначається, що у центрі сталого розвитку є люди, і ми повинні продовжувати прагнути справедливого світу, з рівними можливостями для всіх – починаючи від найбільш вразливих та найбільш беззахисних.

Святий Престол підтримує міжнародну акцію та економічні заходи, націлені на подолання бідності у рамках сталого розвитку. Ще у 1960-их роках Папа Павло VI у своїй енцикліці «Розвиток народів» (Populorum Progressio) закликав до створення такої ринкової економіки, яка могла би включити всіх людей, а не лише найкращих. Він закликав прикласти зусилля для побудови, за його визначенням, «більш гуманного світу для всіх, світу, у якому всі будуть мати можливість давати та отримувати, щоб одна група людей не досягала успіху за рахунок іншої». Цей заклик, зроблений 45 років тому, відноситься до сутності рівномірного зростання і продовжує залишатись актуальним і сьогодні.

Нещодавно Папа Венедикт XVI, у своїй енцикліці «Любов у Правді» (Caritas in Veritate), висловив заклик до, за його словами, «відповідального управління природою». Святіший Отець настоює на тому, що технологічно розвинуті країни повинні знижувати споживання та підвищувати ефективність використання енергії, а також закликає до світового перерозподілу енергетичних ресурсів, щоби країни, обмежені в ресурсах, мали до них доступ. Далі Папа закликав всіх – всі країни та всі народи – відповідально визнати свій вплив на майбутні покоління, і особливо, на багатьох молодих людей із бідних країн. Він охарактеризував цю відповідальність як «глобальну», що має життєво важливе значення для того, щоб не виснажити ресурси необхідні для життя майбутніх поколінь. Цей заклик до відповідального управління природними благами є невід’ємною частиною будь-якої стратегії сталого розвитку.

Оскільки ми наближаємось до кульмінаційного 2015 року, який був визначений роком досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ), поставлених у 2000-му році, ми потребуємо підсумувати прогрес, якого ми досягли на шляху до досягнення кожної з цих цілей, з особливим акцентом на країнах, що розвиваються, у яких бідність є найбільш гострою. Перша Ціль Розвитку Тисячоліття – подолати крайню убогість та голод – є ключовим першим кроком у ширшій боротьбі проти бідності. Ця Ціль Розвитку Тисячоліття містить в собі три підкатегорії, кожна з яких є необхідною для запевнення мінімуму людської гідності: по-перше, зменшити вдвічі частку людей, дохід яких складає менше 1 долара в день; по-друге, забезпечити повну і продуктивну зайнятість для всіх; і по-третє, скоротити вдвічі частку населення Землі, що страждає від голоду.

Дану Ціль Розвитку Тисячоліття, та й інші, що слідують за нею, буде складно досягнути у сучасному глобальному середовищі. Тим не менше, ми можемо навчитись у країн, що розвиваються, чиї стратегії зменшення бідності були підтверджені успіхом протягом останнього десятиріччя або давніше. У глобальній економіці, яка переживає застій від часу фінансової кризи 2008-2009 років, пошук шляхів віднови економічного зростання є необхідним першим кроком, проте не останнім. Як було зазначено під час діалогу з розвитку на Генеральній Асамблеї минулого місяця, інші аспекти також є важливими: стратегії, що підтримують бідних і націлені на задоволення потреб найбідніших верств у таких сферах як забезпечення питною водою, житлом, охорона здоров’я та освітні послуги. Важливим є також хороше управління, здатне втілити в життя ці стратегії та запевнити, що вони досягнуть тих, на покращення життя яких були скеровані. Під кінець – у світі зростаючої глобалізації та взаємозалежності, ми потребуємо знайти механізми та шляхи для більш ефективної координації політики, ніж ті, які ми спостерігали протягом останнього десятиліття чи від того часу, як були узгоджені ЦРТ.

Шановний пане Голово,

На завершення, моя Делегація хотіла би знову наголосити на наших зауваженнях, зроблених у Ріо, стосовно справжньої стратегії сталого розвитку. Ключові елементи стратегії сталого розвитку – економічний, соціальний та екологічний – повинні також базуватись на чіткому розумінні того, ким є людина насправді, або, як це називає моя Делегація, – на етичному вимірі людської особи. Так як контрольні критерії успішності є необхідні для оцінки прогресу на шляху до поставлених віх у трьох складових сталого розвитку, ми хочемо запропонувати, щоб аналогічні критерії були розроблені також і для етичного виміру.

Дякую Вам, пане Голово.