У своєму зверненні з нагоди початку Різдвяного посту (2011р.) та нового літургічного року (за римо-католицьким обрядом), під час молитви Ангел Господній, папа Венедикт XVI наголосив на тому, що цей час є чудовим часом, в якому в серцях та пам’яті людей пробуджується трепетне очікування на прихід Христа. Посилаючись на недільне читання і заклик Христа «чувайте», папа підкреслює, що наше життя має значення не лише у земній та горизонтальній площині, але повинне бути зверненим і спрямованим до чогось іншого. Понтифік порівнює людське життя до саджанця, який, проростаючи з землі, відкривається для неба. Кожен з нас є «думаючим пагінцем», наділений Творцем відповідальною свобідною волею, тому кожен зокрема здаватиме рахунок за прожите та використане життя, та за вживання здібностей: чи життя було використане виключно для себе, чи воно було спрямоване також на добро інших.

Намагаючись підсилити думку про відповідальність людини за власне життя та за життя довкілля, Венедикт XVI посилається на інший уривок з Святого Писання, наголошуючи на молитві пророка Ісаї (Іс 64,6), який, звертаючись до Господа від імені свого народу, визнає те, що ніхто не призиває імені Господнього і не звертається до Бога, тому що Господь заховав своє обличчя від народу, видавши його у руки власних гріхів. Цим посиланням папа проводить паралель між часами пророка та нашим постмодерним віком, показуючи, що Слово Боже живе і що Воно є зверненим до кожного з нас у всіх часах. За допомогою цього уривка з пророка Ісаї, папа допомагає побачити, як у дзеркалі, що володарювання у світі без Бога призводить до катастроф та бід, які в свою чергу провокують відчуття покинутості Богом.

Звертаючись цим коротеньким недільним посланням папа підштовхує нас на думку, що не дивно, що в світі, в якому Бог ніби відсутній, а людина стає єдиним його «володарем», який поводиться так, ніби все залежить від нього, Творець немовби залишає людину на неї саму. Людство, перебираючи на себе місію Творця, через техніку, науку, економіку і т.д., намагається володарювати у світі без справжнього Господаря; тому не дивно, що в світі, який виглядає таким досконалим, стається стільки страхітливих речей у природі та суспільстві. За цей безлад, який вносить людина через своє безвідповідальне володарювання, прийдеться відповідати. Справжнім господарем світу є не людина, а Господь, тому, спираючись на слова з Євангелії від апостола Марка (13, 35-36) «пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому…», Венедикт XVI наголошує на важливості того, що потрібно гідно приготуватися до приходу Спасителя, будучи готовими здати звіт за управління дорученим нам «домом».