Цього тижня на Брідщині можливо стало на одну онкохвору людину більше, а вона мабуть ще про це і сама не знає. Більше стало людей, що захворіли на астму та інші легеневі хвороби. Цього тижня кілька сотень людей, що хворіють на алергію, серед яких і діти, отримали приступи і, задихаючись, з надією дивилися в очі своїх батьків, шукаючи рятунку – ковтка чистого повітря, а його немає, повітря отруїли!

Хто? Хто той, хто вбиває нас – жителів Брідщини і заставляє мучитися дітей?

Ви здивуєтеся відповіді, адже вона більш ніж очевидна. Кожен, хто підпалив цього тижня листя, суху траву, картоплиння та інші органічні залишки, кожен є винним у вищенаведених стражданнях людей нашого краю. Дихнути не було чим – все сиве, все в диму…

Як священик, можу сказати, ті, що це зробили порушили щонайменше дві заповіді: «Не вбивай!» і «Не кради!».

Заповідь «Не вбивай», тому що завдали непоправної шкоди здоров’ю ближніх. Бо, при спалюванні листя та залишків рослинності в повітря вивільняються окиси азоту, важкі метали, низка канцерогенних речовин.

Заповідь «Не кради», адже крадемо у ближнього і наших же дітей можливість дихати чистим повітрям.

Така людина на сповіді неодмінно повинна визнати цей гріх перед Богом – Творцем всесвіту, який створив світ чистим і прекрасним, гармонічно упорядкувавши все у ньому. Чомусь християнин готовий визнати гріх, коли десь когось образив словом, але не розуміє, що, забруднюючи довкілля, – чинить гріх з набагато важчими наслідками.

Багато хто каже, що так робили колись (спалювали рослинні залишки), за союзу, але ж ми не хочемо повертатися в СССР? Наш народ, зокрема Брідчани, засвідчували на майдані свій європейський вибір, але таке ставлення до довкілля є зовсім не європейським, а радше – пострадянським.

Відтак, коли хто надумає запалити на полі рослинні залишки, нехай поставить собі перед очі людину помираючу від раку легень чи дитину, що задихається від астми, та подумає про відповідальність перед Богом, який бачить усе і дає кожному за ділами його…