Дорогі читачі сайту Екологічного Бюро, ми зараз стали свідками страшних, моторошних подій – потопів на Західній Україні. Я не є фахівцем у лісоохоронній сфері, але, маючи деякі свої спостереження, перечитавши багато коментарів з цього приводу, послухавши інтерв’ю фахівців, сформував для себе певну думку щодо причин таких паводків і хочу поділитись нею з вами. Це буде дещо суб’єктивно, хоч і посилатимусь на думки фахівців!

Вода неймовірного рівня заливає подвір’я, городи, дороги, руйнуючи все на своєму шляху. Дивитись на це все не можливо спокійно. Сприймати ті події без емоцій, зокрема страху, обурення та співчуття не реально. Хтось боїться за своє життя, свою садибу, бізнес, хтось співчуває постраждалим, хтось зловтішається, мовляв так тим горянам і треба, нехай знають як рубати ліси, і все таке! Я переконаний, що більшість людей співчувають постраждалим від цієї стихії, бо це дійсно велике горе – залишитись без покрівлі над головою, без господарки, фактично без засобів до існування. Думаю, що боятись, обурюватись, співчувати – це цілком адекватні емоції, спостерігаючи таке жахіття.

Читаючи всі ці новини та коментарі в соцмережах, складається враження, що чи не кожен має рацію. Праві ті, що кажуть, що це через вирубку лісів. Так, дійсно, вирубка лісів – одна з причин теперішніх повеней, але, думаю, що далеко не єдина! Проблема і втому, що дощів випало дуже багато. Так, дерева вбирають вологу, хвойні (за різними даними) біля 1 т., а листяні більше – біля 4 т. Вони то вологу вбирають, але хтось замислювався куди та волога дівається? А вона випаровується в особливий спосіб тоді, коли світить сонечко (часто після дощу, коли пригріло сонечко ми спостерігаємо як ліс «димить) чи дуже тепло.

Важливе тут значення мають рельєф та ґрунт. І, як зазначають науковці, територія Карпат (басейни Тиси, Дністра та Пруту) є одним із найбільш паводконебезпечних регіонів Європи. Чим крутіші схили, тим швидше стікає вода, тим більшої шкоди вона завдає, а Карпати якраз дуже схилясті гори.

Лісівники кажуть, що руйнівні паводки здавна були у Карпатах, навіть тоді, коли вони повністю були вкриті лісами, наприклад в 1164, 1230, 1649, 1668, 1700, 1730 та у 1864, 1867, 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980 і 2008 роки. І лісівники до певної міри теж праві. Однак, руйнівним наслідкам сприяє лісова безгосподарність, оскільки, знову ж таки, на думку компетентних людей, при рубках в горах забороняється трелювання дерева, їх потрібно спускати серпантином і без трельовочних важких тракторів, а в нас же стягують вниз або по потоках, або по дорогах напряму, вода при сильних опадах так і злітає стрімко по цих трельовочних «маршрутах». Ще один фактор, який впливає на наслідки таких злив, це коренева система дерев. Корені дуже добре захищають ґрунт від зсувів, а особливо корені живих, не зрізаних дерев. Самі паводки не такі страшні як селеві потоки, бо вони мають значно сильнішу руйнівну силу і наслідки.

Праві і ті критики, які кажуть, що самі люди і винні, бо вирубали ліси. Так, не без їхньої участі. Ми дійсно безвідповідально ставимось до лісу, до заготівлі тих же самих дров, бо коли лежить якась колода, цілком придатна для дров, так ні, ми беремо і ріжемо живе; чи вершечок, цілком здоровий, залишаємо в лісі, а його можна б використати для опалення. Так, ми є співучасниками тих вирубок, в більшій чи меншій мірі!

І, думаю, чи не найголовнішою причиною тут є кліматичні зміни, глобальне потепління, яке безпосередньо впливає на кількість опадів. Звісно, як ми вже знаємо, і раніше були такі зливи, потопи, але чим раз – тим сильніші вони і сильніші і це не спроста, і тут також не без нашої з вами вини… Але це вже інша тема.

Біда минеться. Бог нам допоможе і це нещастя побороти, але чи зробимо ми відповідні висновки, чи навчить нас чомусь це стихійне лихо? Важко сказати. На жаль, як показує досвід, після паводків у 2008 році необхідні висновки не були зроблені. Чомусь ми завжди боремось з наслідками, а не з причинами, але будемо сподіватись, що ми змінимо свої погляди, принципи життя і задумаємось над своїми вчинками, які мають однозначно екологічні наслідки!