Мр. 37 зач.; 8, 34 – 9, 1. 

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішня неділя називається Хрестопоклоною, а це означає, що ми вже пройшли половину Великого посту. Для зміцнення наших сил на середині шляху Господь дає нам дві важливі речі.

Першою є сьогоднішнє Євангеліє, а другою – вияв пошани перед хрестом, на якому наш Спаситель відкупив увесь світ.

Євангелист Марко передає вражаючі слова Ісуса Христа про те, що ми маємо йти слідом за Ним. На цій дорозі починаємо розуміти, що є добре для кожного з нас, нашої душі й веде до спасіння, а що, навпаки, ранить її, завдає великої шкоди й веде до погибелі.

Євр. 311 зач.; 4, 14 – 5, 6.

Слава Ісусу Христу!

У третю неділю Великого посту – Хрестопоклонну – в особливий спосіб вдивляємося в Христовий хрест – дерево, яке стало престолом благодаті й невимовної Божої любові до нас. Справді, ми живемо в непростий час. Війна в Україні спричинила не лише людські страждання, але й серйозні екологічні та енергетичні виклики. Знищення екосистем, забруднення довкілля, дефіцит енергоресурсів через ракетні удари по енергетичній інфраструктурі – усе це ставить перед нами нові питання про те, як мудро використовувати Божі дари.

Уривок з Послання до євреїв, який ми щойно чули, дає нам цінні настанови з цього приводу.

Мр. 7 зач., 2, 1-12.

Слава Ісусу Христу!

У Божому Слові Христової Євангелії, яку ми чуємо в ІІ неділю Великого посту, євангелист Марко розповідає нам про чудесну подію оздоровлення розслабленого чоловіка.

Напевно, нам, сучасним людям, досить важко уявити стан цього бідолашного чоловіка. Адже в нашому світі, зокрема і в нашій державі, особи, які нездужають, мають хоч якісь соціальні гарантії, виплати, а, отже, надію, що можуть якось прожити цей день. Але в стародавньому світі людина, яка була лежачою, яка тяжко хворіла, не мала жодних соціальних гарантій, була нікому не потрібною, бо вважалася неповноцінним членом суспільства. Важко уявити, напевно, стан цього недужого чоловіка, важко осягнути, що він насправді відчував.

Євр. 304 зач.; 1, 10 - 2, 3

Слава Ісусу Христу!

У другу неділю Великого посту, при читанні Апостола, ми чуємо нагадування, ким є Бог і як ми маємо йти Його дорогою спасіння. Це читання пригадує нам історію сотворення світу, його спасіння та Божий план спасіння людини й усього Його створіння.

«Ти, Господи, на початку заснував землю і небеса – діло рук твоїх...» (Євр 1, 10). Господь наш Творець. Він є автором усього довкілля. Він сотворив нас і все, що нас оточує. Бог є господарем цього світу, і ми завжди повинні пам'ятати про це. Початок молитви «Вірую», де ми звертаємось до Бога як до Творця і Вседержителя, також повинен нам про це нагадувати. Наша віра, наше світосприйняття будується і починається від цієї істини, що Бог увесь світ видимий і невидимий сотворив і ми є також частиною цього створіння. Тому в час Великого посту Церква пригадує про наше походження і про нашу дорогу спасіння.

Йо. 5 зач.; 1, 43-51

Слава Ісусу Христу!

Євангельська історія першої неділі Великого Посту звертає нашу увагу на подію, яка має на меті відкрити певні риси перших апостолів, про які вони, мабуть, і не здогадуються, що ними володіють.  Здається, що діалог між Спасителем та Филипом, а згодом і Натанаїлом, є доволі буденним. Та Христос виставляє акценти і зосереджується на важливості особистого спілкування та значенні спільноти при формуванні та зростанні – як  індивідуальному, так і колективному в усіх аспектах своєї ікономії спасіння. 

Щоб простежити великий учительський потенціал Христа, маємо зазирнути в історію людини. Можемо стверджувати, що певні нав’язані ідеї про людину індивідуальну та раціональну, – це міф. На спосіб сприйняття, думання та ухвалення рішень часто впливає наше середовище, спільносвіт, частиною якого є кожна людина. Так як для виховання дитини потрібна група, вона необхідна і для винаходу інструментів, вирішення конфліктів чи лікування хвороб. Жоден індивід не знає всього, що потрібно для побудови храму, виготовлення літака чи атомної бомби. Вищість людини над усіма істотами або над усіма тваринами й перетворення нас на господарів планети забезпечила не наша індивідуальна раціональність, а безпрецедентна здатність думати разом у великих групах.

Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32 - 12, 2.

Слава Ісусу Христу!

Цього тижня, дорогі брати і сестри, ми ввійшли у Великий Піст – час молитви, покути та переосмислення свого життя. Цей час можна ілюструвати тим, про що не згадує притча про Блудного сина. Йдеться про дорогу, якою простував блудний син до дому свого отця. Про цю подорож ми нічого не знаємо з притчі, але можна здогадуватися, що вона була часом призадуми і висновків з плачевного стану, у якому опинився блудний син, коли покинув свого батька. Сьогоднішній апостол також слугує тому, щоб ми над дечим застановилися в контексті духовної подорожі до Воскресіння, що є дверми до Отчого Дому. Для цього апостол Павло наводить приклад Мойсея, суддів, царів, пророків, святих жінок і чоловіків Старого Завіту. Вони всі пройшли горнило терпінь, щоб осягнути спасіння, не дочекавшись самого Спасителя.

Йо. 1 зач.; 1, 1-17

Христос Воскрес!

Дорогі брати та сестри в Христі!

Сьогодні, у неділю Воскресіння, ми згадуємо про те, як Ісус Христос, Син Божий, воскрес із мертвих, даруючи нам надію на вічне життя та спасіння. З цього приводу я хотів би поділитися з вами думками про те, як ми можемо зберегти дарований нам Богом світ, адже, ми, люди, маємо велику відповідальність за те, що робимо з цим світом.

Україна зараз переживає складні часи: війна забирає життя найкращих дочок і синів нашої нації й завдає серйозної руйнівної шкоди довкіллю. Природа страждає від забруднення та знищення, спричиненого війною.

Ді. 1 зач.; 1, 1-8

Христос Воскрес!

«Господи, чи цього часу

відбудуєш царство Ізраїля?» (Ді 1,6)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі в Христі!

Напевно, сьогодні, коли на українських землях триває широкомасштабна війна з росією, ми по-різному відчуваємо одну і ту ж саму дійсність.

Ми не вибирали цієї війни, але багато хто з нас став пліч-о-пліч з тими, для кого Україна як Держава є великою цінністю. Сьогодні багато чоловіків і жінок, об’єднаних християнськими цінностями, віддають найкращі роки, навіть здоров’я та життя в ім’я Любові до свого ближнього, рідних та української землі.