Дорогі читачі сайту Екологічного Бюро, ми зараз стали свідками страшних, моторошних подій – потопів на Західній Україні. Я не є фахівцем у лісоохоронній сфері, але, маючи деякі свої спостереження, перечитавши багато коментарів з цього приводу, послухавши інтерв’ю фахівців, сформував для себе певну думку щодо причин таких паводків і хочу поділитись нею з вами. Це буде дещо суб’єктивно, хоч і посилатимусь на думки фахівців!

Вода неймовірного рівня заливає подвір’я, городи, дороги, руйнуючи все на своєму шляху. Дивитись на це все не можливо спокійно. Сприймати ті події без емоцій, зокрема страху, обурення та співчуття не реально. Хтось боїться за своє життя, свою садибу, бізнес, хтось співчуває постраждалим, хтось зловтішається, мовляв так тим горянам і треба, нехай знають як рубати ліси, і все таке! Я переконаний, що більшість людей співчувають постраждалим від цієї стихії, бо це дійсно велике горе – залишитись без покрівлі над головою, без господарки, фактично без засобів до існування. Думаю, що боятись, обурюватись, співчувати – це цілком адекватні емоції, спостерігаючи таке жахіття.

Одним із антропогенних факторів, що за принципом бумеранга тільки негативно впливають на людину є війни, які порушують рівновагу в природних екосистемах. Цікава логіка прослідковується у Homo sapiens, спочатку людина нищить довкілля, а потім вона воює за нього, тобто за воду, нафту та інше, в наслідок чого знову помирають люди і нищиться все живе. Саме таку парадоксальну логіку розумної людини варто розглянути детальніше, щоб застерегти її від самознищення.

На початку зазначимо найважливіші природні ресурси, якими обдарована наша Земля, та які, нажаль, є обмеженими й це якраз і є найчастішою причиною різних збройних конфліктів. Найнеобхіднішим добром для всього живого є безумовно чиста вода, яка вже перебуває на межі вичерпання, а її значення для живого годі перебільшити.

Коли питання стосується якоїсь проблеми глобального масштабу, дуже часто можна почути від людей таке оправдання: «що я можу зробити, що від мене одного залежить, адже це держава має колосальні впливи на те, чи інше, і вона повинна вирішувати подібні проблеми, або влада, яка керує країною, вони за це відповідальні, а ми так, «капля в морі»»? Такі люди забувають, що держава – це ми всі разом взяті, і влада – теж ми, адже ми її обираємо, і тому відповідальність за різного роду проблеми лежить на кожному з нас. Якщо ми себе позиціонуємо як християни, то першочергово повинні розуміти про виключно персональну відповідальність перед Богом, тобто: прийдеться дати Всевишньому звіт за свої гріхи, а не за чужі і не потрібно дивитися, хто там що робить, а робити те, що особисто від мене вимагається, що я можу на даний час зробити своїми силами. Якщо кожний стане думати про свою особисту відповідальність, а не буде дивитись на інших, тоді можливим є спільне вирішення певних проблем, в тому числі і екологічної, позаяк всі будуть розуміти, що від них щось тай залежить. 1+1=2 – це є аксіома, де 2 – вже сила. Повірте, таких одиниць (1), із правильним розумінням своєї персональної відповідальності та правильною поведінкою немало, і ви не одні, разом ми зможемо щось змінити, кожний у міру своїх сил та можливостей, головне, щоб свідомих людей ставало дедалі більше. Важливість кожного у серйозних проблемах гарно відображена у наступних роздумах:

Згідно з екологічним календарем, 6 серпня – День дій за заборону ядерної зброї. Варто бодай у цей день акцентувати свою увагу на даній проблемі і ґрунтовніше ознайомитися із її суттю.

Війна – це суцільна катастрофа для цілого людства. Не буває локальної війни в буквальному сенсі, адже наслідки навіть найменших військових дій поширюється на цілий світ і мають виключно згубні наслідки для здоров’я та життя цілого людства. Однак, найнебезпечнішою зброєю на світі є, безумовно, ядерна зброя, результати якої дуже трагічні як для самої людини, так і для природи в цілому. На думку багатьох спеціалістів, як закордонних, так і вітчизняних, найбільш важкими наслідками війни буде, «по-перше, радіоактивне забруднення навколишнього середовища ізотопами стронцію-190, цезію-117, йоду-131, вуглецю-14, плутонію-239… По-друге, внаслідок величезних пожеж у населених пунктах, а особливо в лісах, утворяться гігантські хмари сажі та пилу. Вони закриють на багато місяців значні території Землі від сонця. Настане так звана ‘ядерна зима’» [2, С. 220-221]. За оцінками фахівців: «У Північній півкулі відбудеться різке зниження температури від – 23 до – 53  С. Спостерігатимуться й інші зміни в атмосфері. Збільшиться кількість кислотних дощів. Під впливом ядерного вибуху на 30% зменшиться вміст озону, і поверхня Землі підпаде під дію згубного ультрафіолетового випромінювання» [там же]. Чимало людей та всього живого загинуть від наслідків ядерного вибуху – радіації. Вчені без перебільшення вважають, що при ядерній війні рівновага в біосфері настільки порушиться, що цивілізація може загинути повністю.

Щороку, 21 березня, Всесвітня спільнота відзначає день лісів. Хоча б в цей день варто звернути особливу нашу із вами увагу на такий безцінний Божий дар як ліси, а саме на їхній стан, дефіцит, колосальний вплив та значення для життя і здоров’я людини.

Отож, одним із Богом створених живих організмів на землі є рослинний світ, який ми зобов’язані берегти, адже він створений насамперед для прослави Бога. Це яскраво видно зі слів архиєпископа Луки (Войно-Ясенецького), який, роздумуючи зокрема про квіти, стверджував, що пахощі квітів – це фіміам для Бога, а самі квіти – це кадильниці. Окрім «кадила» Господу, значення рослин на загальнопланетарному рівні є колосальним. За задумом Всевишнього, вони відіграють велику роль у кругообігу речовин в природі, завдяки здійсненню складного біохімічного процесу – фотосинтезу, внаслідок якого в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вуглекислий газ. Таким чином, рослинність забезпечує життя на Землі.

Для того, щоб спастись самій та врятувати своє довкілля, людина повинна добре усвідомити собі хто вона, та яке її призначення у цьому світі. Людське єство органічно пов’язане із всім створеним Богом світом, і в той же час людина має природне покликання бути «священиком створіння».

Хто такий священик? Це той, хто бере в свої руки світ, щоби віддати його Богу, а у відповідь отримати Боже благословення. Через цей акт творіння комунікує із самим Богом і в такий спосіб спасається, адже воно є скінченне, дочасне. Апостол Петро вчить: «Ви ж – рід вибраний, царське священство» (1 Пет.2:9). Це означає, що кожен християнин має брати активну участь у священичому покликанню і освячувати своїм життям увесь світ. Нині люди часто не виконують цього призначення, і в цьому ховається корінь екологічної проблеми. Людина піддалася спокусі зробити останньою точкою відношення себе, а не Бога. Ми повинні свідомо і з вдячністю повертати світ Богу Творцю як жертву хвалення.