Цього року зима була дуже короткотривалою, тому коли сонце почало балувати нас та все створіння своїм теплом у наших лісах з’явилися тендітні первістки, оновленої після зимового сну матінки-землі – первоцвіти.

Минулого тижня я повертався з Тернополя і бачив на узбіччі дороги багато дітей та дорослих, які тримали у своїх руках цей безцінний дар природи, першу посмішку весни, прикрасу лісів.

Варто задуматися над таким питанням, а що ми знаємо про ці квіти? Так, дійсно, ми дуже мало знаємо про ці дивні рослини, яким не страшні ні раптовий сніг, ні люті морози – до примх погоди вони прекрасно пристосувуються.  Ці ніжні, витончені, немов ожилі сніжинки, квіти є символами пробудження природи, величності творчого задуму Бога Творця, відродження життя, врешті-решт сподівань на краще майбутнє.

Перші квіти після тривалої зими приносять величезну втіху для душі. Руки так і тягнуться до квітів... Але не поспішайте зривати це чудо! Збирання первоцвітів дуже шкідливе для природи тим, що не дає можливості рослинам утворити насіння. Поступово наші ліси збіднюються на ці чудові створіння Господні (первоцвіт, підсніжник, пролісок, мати-й-мачуха, сон-трава, конвалія, медунка, горицвіт весняний, білоцвіт).