Календар 2025
ЖОВТЕНЬ: ДЕРЕВА
«Шваби повирубували усі ліси, то тепер дерева на світі мало»
А. Шептицький, Пастирське послання «До моїх любих гуцулів», 1900 р.
[надмірна експлуатація і вирубка лісів] …
«перетворить заліснені гори у пустелю»
А. Шептицький, Лист до держсекретаря Апостольської столиці кардинала Маріано Рамполлі, 1901 р.
РОЗВАЖАННЯ
У народі кажуть: «Хто ліси рубає – той сушить місця, жене від полів хмари, собі безліч горя готує».
Андрей Шептицький розпочав священиче і єпископське служіння в часі австрійської окупації українських теренів, зокрема, їх західної частини. Внаслідок колонізації безжально експлуатувалося найбільше багатство краю – ліс, щорічний експорт якого лише з Карпат наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. становив більш як 100 тисяч вагонів. Деревину з Карпат також сплавляли гірськими річками на південь України й опісля – у різні куточки світу. Площі лісів у часи Шептицького суттєво зменшувалися, а їх вирубування з подальшим експортом продовжилося й тоді, коли австрійських колонізаторів замінили польські.
Митрополит Андрей цілком усвідомлював ці екологічні загрози та вживав рішучих заходів щодо захисту і збереження лісових багатств, наприклад:
– Львівська архієпархія до жовтня 1900 року зі своїх прибутків виплачувала пенсію колишньому митрополитові Й. Сембратовичу, а після його смерті влада вирішила, що ці кошти (24 000 корон) слід переказувати на утримання Станиславівської єпархії. Владика Андрей категорично відмовився це робити і написав листа державному секретареві Римської Курії кардиналові Маріано Рамполлі, у якому пояснив відмову, зазначивши, що гроші, яких вимагає уряд, можна отримати тільки шляхом надмірної експлуатації лісів, що «перетворить заліснені гори в пустелю»;
– зважаючи на наявність у власності ГКЦ десятків тисяч гектарів лісових угідь (понад 30 тис. га.), Митрополит Андрей поступово вибудував галузь лісового господарства на екологічних засадах, тобто з максимальним економічним ефектом і мінімальними загрозами для природного середовища (зокрема й через використання вузькоколійки);
– створював заповідники в лісах, найперший з яких – резерват сосни кедрової площею 255 га. на горі Яйко Перегінське в Горганах;
– особисто клопотав перед німецькою окупаційною владою і таки зберіг 4 тис. га. церковного лісу між селами Лозина і Янів (територія теперішнього природного заповідника «Розточчя»);
– звертався з відозвами до духовенства про заборону вирубки віковічних дерев на парафіяльних територіях, а також про насадження нових;
– долучався до ініціатив з примноження природної спадщини Творця (як приклад, закладення липової алеї в Крехові, яка постала в монастирському саду за його сприяння).
Заповідна і природоохоронна діяльність Митрополита дала змогу зберегти для нащадків наймальовничіші лісові куточки, стала важливим виховним й екопатріотичним чинником у формуванні свідомого та відповідального українця-християнина.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
Для духовенства:
- дослідити значення дерева й лісу та їх цінності у Святому Писанні;
- у проповідях і катехизах роз’яснювати загрози екологічного гріха, пов’язаного з засміченням лісів та надмірним їх вирубуванням, а також розтлумачувати цінність лісу як Божого дару для спільного блага людства, його значення для збереження кліматичної рівноваги та майбутнього всієї планети;
- долучатись до екосоціальних ініціатив Бюро УГКЦ з питань екології «Посади дерево миру», «Сади Перемоги» та інших, висаджуючи біля церков та на територіях парафій сади, алеї, сквери та парки;
- організовувати (у співпраці з підприємствами лісового господарства) акції з насадження молодого лісу;
- провести екоакцію з прибирання найближчого до парафії лісу.
Для мирян:
- запланувати регулярні сімейні прогулянки лісом;
- разом із дітьми прибрати частину лісу від сміття;
- відвідати з екскурсією один з природних заповідників та національних парків;
- брати участь у висадженні лісів, садів та декоративних рослин, ініційованих Церквою, державними та громадськими природоохоронними інституціями.