«Від першого зерна, засіяного в невинному серці дитини,
буде залежати часто не тільки вартість тієї одиниці,
але може навіть ціла її дочасна й вічна доля»

Розпорядок Митрополичого Ординаріату про захоронки й дитячі садки ч.48/Орд. /1939 р. 

РОЗВАЖАННЯ

Відомі українські педагоги доводили, що природа – це велика сила, яка сприяє вихованню в дітей як любові до Батьківщини, тобто патріотизму (В. Сухомлинський), так і любові до Бога. Як слушно зазначав Г. Ващенко, «дітям слід не тільки показувати красу й величність природи, а й наводити їх думку на те, що ця краса створена Вищою Силою».

Владика Андрей надзвичайно любив діточок, бо розумів, що вони – цвіт нації, майбутнє Церкви й України. Був переконаний, що виховання має на меті сформувати в дитині особистість з розвиненими розумом, волею і серцем. Він вважав, що «на таку ціль, де йде про душу дитини, не вільно жалувати ні труду, ні видатків» (Розпорядок Митрополичого Ординаріату про захоронки й дитячі садки, 1939). Практично з перших літ перебування на митрополичому престолі Шептицький піклувався про дітей і молодь, велику увагу приділяв їх вихованню, зокрема, через літні табори в горах.

Праведний Митрополит активно підтримував українські молодіжні організації (зокрема, «Сокіл» і «Пласт») у проведенні літніх вишкільних таборів, навчань, екскурсій тощо. Він подарував пластунам чималу територію на горі Сокіл у Ґорґанах, де згодом було споруджено табір для молоді, освячений у 1926 році. Для дітей молодшого віку, тобто «новаків», започатковано табір в Остодорі, що був ближче до Підлютого. Владика Андрей любив перебувати серед пластунів, відвідуючи їхній табір. У розпорядок дня пластунів входили одноденні походи на вершини гір Ґрофа, Висока, Ігровище, Сивуля та інш. Поряд з одноденними, широко практикувалися багатоденні походи Ґорґанами. Адже, як вважали тогочасні природолюбителі, «мандрівництво – це тілесний і духовний відпочинок, це духовне відродження людини… Воно корисне і для здоров’я, що є незаперечним фактом, бо ж упоюватися тижнями бальзамом гірського повітря, купатися в кришталевих гірських ріках, вдихати запах смерекових лісів, – це не може лишитися без наслідків для здоров’я і загартує його на понурі холодні дні осени й зими» («Мета», 1939). «Побут в гірських оселях і таборах, участь у мандрівках дає ще один позитивний наслідок. Під впливом безпосереднього перебування з природою (…) родиться потреба якнайчастіше повертати на лоно природи.., що стає для людини джерелом здоров’я, фізичної та моральної сили. …вплив цього життя є великий, це явище якоїсь незвичайної сили… Усяка зустріч дітей і молоді з природою – це зближення до первісних форм життя, це відклик до найглибших основ життя («Мета», 1935).

Усвідомлюючи всі вищезазначені переваги відпочинку дітей на природі в таборах, Церква в особі Митрополита також сприяла діяльності туристичного товариства «Плай», культурно-просвітницьких організацій «Діточа оселя» та «Вакаційна оселя», що займалися рекреаційно-туристичною діяльністю в Карпатах, поєднаною з охороною природи.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

Для духовенства:

• використовувати такі дієві знаряддя душпастирювання, як проведення виїзних літніх таборів для дітей і молоді, а також для дорослих на лоні природи (оптимально – у Карпатах);
• підтримувати духовно-екологічні табори від Бюро УГКЦ з питань екології (на загальноцерковному, єпархіальному, деканальному та парафіяльному рівнях), під час яких діти та молодь вчаться брати на себе відповідальність за створений Богом світ, любити свою Землю і бути її справжніми патріотами в повсякденному житті; скеровувати до цих таборів парафіяльну молодь та дітей, а також запрошувати єпархіальних та екзархальних референтів Екобюро УГКЦ для проведення тематичних екоднів у рамках своїх парафіяльних таборів, напр. «Веселі канікули з Богом»;
• практикувати мандрівки з парафіяльними дітьми і молоддю різними мальовничими куточками України.

Для мирян:

• затвердити «сімейне правило» віддавати своїх дітей щоліта в табори (християнські, екологічні, патріотичні);
• спонукати своїх дітей хоча б один раз взяти участь у духовно-екологічних таборах від Екологічного бюро УГКЦ;
• записати дітей у молодіжну організацію (наприклад, «Пласт», «Бойовий Гопак», «Католицьке Скаутство», «СУМ» тощо), які традиційно практикують виховання через участь у вишкільних таборах.