Календар 2025
ТРАВЕНЬ: КРАСА СТВОРІННЯ
«Охоронювати й не винищувати самовільно які-небудь пам’ятки природи на церковних ґрунтах,
а особливо старі пам’яткові дерева при церквах…
Заінвентаризувати всі старі дерева при церквах і на приходствах..»
Відозва Митрополичого ординаріату, 1937
РОЗВАЖАННЯ
Митрополит Андрей навчає: шукати й пізнати Бога людина може через те, що від Нього походить, тобто через Його створіння (Муд 13, 5; Рим 1, 20), що є першою книгою об’явлення Божого («Християнська праведність», 1935; «Про безбожництво», 1940), у глибинах власної душі та серця («Божа Мудрість», 1932-33) й у Христі Воплоченому («Найбільша заповідь», 1901), тобто у Святому Письмі. Сьогодні Церква теж навчає, що, крім Біблії, такою «книгою», через яку Бог об’являється людині, є «безліч створінь, що існують у всесвіті», жодне з яких не можна ігнорувати: «Від безмежних краєвидів до найслабшої форми життя природа є постійним джерелом захоплення та благоговіння» (енцикліка «Славен будь», 85).
А. Шептицький ще на початку минулого століття закликав, щоб людина завжди пильно спостерігала за всім творінням (горами, сонцем, зірками, ріками, деревами, квітами, тваринами), за красою та гармонією між ними, і таким чином правдиво пізнавала Бога («Пам’ятка із Зарваниці», 1902), вчилася жити згідно з Божим порядком і законом. Він також підкреслював: людина має таємничий потяг до добра і краси («Найбільша заповідь», 1901), тому найчастіше в повчаннях Шептицького зустрічаємо думку, що всі створіння є «гарні і добрі», і весь світ є «прекрасний» і «гарний»; заклик до людей через красу сотворіння пізнавати Творця, Йому служити й дякувати, любити і прославляти Бога разом із усім Його творінням (лист до матері, 1883; «До моїх любих гуцулів», 1900; «Про церкву», 1901; «Найбільша заповідь», 1901; «Божа мудрість», 1932-33; «Про пантеїзм», 1934). Часто Боже творіння-природа було об’єктом естетичного захоплення Шептицького. Він писав: Господь «відкриває нам твори Своєї премудрости й краси та підносить до своєї любови», називав мальовничі гори «чудотворною іконою» й «кутиком землі.., осяяним Богом» (з листів до матері, 1883); подивляв блиск і світло сонця та спів птахів тощо. Йосиф Сліпий свідчив, що після лікування на гірському курорті в Закопаному (Польща) владика Андрей не раз згадував у розмовах татранські краєвиди.. («Життєпис Митрополита Андрея Шептицького», 1958).
Сьогодні, зауважує Церква, існує проблема обмеження доступу усіх людей до особливо красивих ландшафтів через їх приватизацію більш заможними верствами («Славен Будь», 45). У часи Шептицького, окрім вказаної проблеми була й окупація українських теренів, жахливі наслідки якої для довкілля і людини він бачив й усвідомлював.
З огляду на це, митрополит Андрей усіляко дбав, аби краса Богом сотвореного світу як спільний дар стала доступною для всіх – і сучасників, і нащадків.
З цією метою він створив заповідники й резервати на церковних землях (Кедровий, Ялицевий, Сосновий, Буковий, «Касова гора» біля Галича, «Чортова гора» біля Рогатина, ставок «Нива», та ін. Привертають увагу тогочасні правила/приписи для туристів – відвідувачів заповідників, які, окрім традиційних для нас (заборона розпалювати вогнища, полювати, вирубувати дерев, зривати рідкісні рослини, засмічувати місцевість), категорично забороняли на території заповідника галасувати, співати, грати на яких-небудь інструментах, залишати написи й знаки на деревах, скелях та ін.
Митрополит сприяв розвитку краєзнавчих мандрівок і туризму в горах Ґорґанах, активно співпрацюючи з українськими організаціями («Пласт», УТКТ «Плай», «Вакаційна оселя», «Діточа оселя»); спорудив духовно-рекреаційні та оздоровчі центри («Кедрові Палати» у Підлютому, монаший скит у Лужках, віллу «Зелемінь» у Гребенові тощо); підтримав створення фотоальбому про красу гір із майже півтисячею світлин-пейзажів; організував Музей природи Ґорґанської Верховини в Осмолоді; закликав духовенство активно насаджувати дерева й залучати до цих заходів дітей і молодь (Митрополичий Ординаріат. «О участи Духовенства у Святі садження дерев», 1924). Андрей Шептицький особисто подарував монастирю ЧСВВ у Крехові 150 саджанців лип, з яких на початку ХХ ст. висадили прегарну алею, що дотепер милує око монахів і відвідувачів Крехівської обителі.
Важливим аспектом екологічного служіння митрополита Андрея була охорона і збереження давніх дерев’яних церков, історичних сакральних речей та вікових дерев-пам’яток природи. Як свідчать біографи, він завжди любив гарні речі, які є «відбитком вищої Божої краси», і був пристрасним колекціонером, у тому числі старовинних церковних речей. Поступово зібрав доволі багату колекцію і невдовзі заснував у Львові Український Національний музей (К. Королевський, «Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944); Митрополичий Ординаріат. В справі Національного Музея, 1912»), у якому був і природничий відділ. Про цю прихильність до краси й сакрального він особисто згадував: «Ще заки я навчився читати й писати, ще дитиною я серцем відчував красу старої нашої ікони» («Мої спомини про предмет музейних збірок», 1930). Ще в перші роки очільництва греко-католицької церкви Шептицький зауважив непоодинокі явища демонтажу старих дерев’яних церков (Митрополичий Ординаріат, «Про збереження старих дерев’яних церков», 1910). Щоб позбутися такої загрозливої тенденції, ієрархія на чолі з митрополитом Андреєм упродовж першої третини ХХ ст. видала кільканадцять відозв про збереження і захист українських дерев’яних церков, старовинних церковних речей/ікон, давніх творів мистецтва, надгробних пам’ятників і вікових дерев. Також при Церкві було створено Центральну комісію для збереження пам’яток. Незабаром, у 1937 році, Шептицький видав розпорядження про консервацію і захист старих вікових дерев, які називав «прегарними» і такими, що «оживлюють цілий краєвид». Парохи зобов’язувалися всіляко їх оберігати, було заборонено без дозволу Церкви їх рубати. Яскравим прикладом подібних ініціатив стало збереження кількох старезних дубів у Підлиссі, родинному селі о. Маркіяна Шашкевича. Знаково, що тільки тепер, через століття від часу відповідних екологічних ініціатив митрополита Андрея, Церква почала офіційно навчати, що «екологія також стосується й захисту культурних скарбів людства в найширшому розумінні» («Славен будь», 143).
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
Для духовенства:
- плекати екологію душі вірян, допомагаючи їм пізнавати Божественну красу та велич через пізнання краси та унікальної архітектури створеного Богом світу;
- озеленити територію навколо храму, аби віряни отримували й естетичну насолоду при відвідинах церкви (зокрема й під час молитви надворі влітку);
- практикувати екопрощі (зокрема для парафіяльної молоді) задля пізнання краси створіння та молитовного вшанування її Творця;
- організувати прощу до Крехівського монастиря ЧСВВ, де є липова алея Шептицького, та духовну мандрівку в с. Підлисся з фотофіксацією пам’яток природи – вікових дубів;
- під час відповідних катехиз переглянути й обговорити фільми про красу Богом сотвореного світу: «Сіль землі» (2014), «Дім» (2009), «Надзвичайні друзі» (2013), «Планета Земля» (2006) і «Планета Земля 2» (2016).
Для мирян:
- подивляти в красі створінь Божу Премудрість і Велич, духовно й фізично відновлюватись, насолоджуючись красою створеного Богом світу;
- оберігати красу створіння від знищення та руйнування. Не зривати і не купувати первоцвітів. Віддавати перевагу спогляданню живої краси природи. Не намагатись приватизувати її, принести рослини додому, поставити у вазу тощо;
- плекати красу довкілля: висадити сімейно квіти, кущі, дерева поблизу оселі. Якщо можливо, залишити невелику ділянку саду чи городу недоторканними (за прикладом монастиря св. Франциска);
- відвідати Національний музей у м. Львові (на пр. Свободи), заснований Шептицьким, а також Музей митрополита Андрея Шептицького при парафії бл. Клименія Шептицького у Львові;
- відстежувати в соцмережах і поширювати дописи про дивовижну красу світу та окремих створінь: комах, птахів, дерев, рослин тощо (наприклад, деякі птахи в’ють гнізда неймовірної архітектури);
- прочитати й обговорити книгу «Діти, ця планета у ваших руках» (2004);
- переглянути сімейно й обговорити фільми «Птахи – мандрівний народ» (2001), «Блакитна планета» (2001, 2017), «Сезони» (2015), «Ковчег Аттенборо» (2012), «Досконала планета» (2021);
- відвідати Шевченківський гай у Львові, інші музейні комплекси поблизу Києва, Луцька, давні дерев’яні храми Гуцульщини/Покуття/Бойківщини на Івано-Франківщині чи Музей макетів дерев’яних церков у с. Пилипець Міжгірського району на Закарпатті;
- відвідати Діда-дуба в с. Стужиця Великоберезнянського району Закарпатської області, ясен Масарика в м. Ужгород. Віднайти, відвідати та заопікуватися подібними віковими деревами – пам’ятками природи в рідних околицях.