Календар 2025
КВІТЕНЬ: ПРАЦЯ
«Нехай вже молоді діти вчаться любити свою землю,
нехай діти вчаться при ній працювати…»
Митрополит Андрей, «Перше слово Пастиря», 1900
РОЗВАЖАННЯ
Церква сьогодні навчає, що лише завдяки плеканню фундаментальних чеснот можна самовіддано віддатись екологічному служінню (енцикліка Славен Будь, 211) та що захист Божого створіння є суттю чеснотливого життя (СБ, 217).
Однією з таких чеснот є екологічна чеснота праці. Про покликання до праці, її гідність і важливість свідчить офіційне вчення Церкви: «Праця – це потреба, це частина сенсу життя на цій землі, шлях до зростання, розвитку людини й особистої самореалізації» (СБ, 124, 128); «Ісус власноруч працював.., освятив людську працю» (СБ, 98); іншим прикладом працелюбності є св. Йосиф (СБ, 242), … і тому має бути доступ до праці для всіх (СБ, 127). Земний сад, який ми зобов’язані оберігати («доглядати») й обробляти («порати») (Бут 2, 15) у ширшому розумінні – це «ойкос» планети Земля, у якому людина покликана бути співпомічником й інструментом у Божих руках у процесі творення разом із Ним, тобто «підтримувати вічне творіння» (Сир 38, 34) для розсудливого вдосконалення світу («СБ», 124).
Праведний Митрополит Андрей Шептицький, володіючи цією чеснотою, завжди навчав про цінність праці – у світлі християнського віровчення, заснованого на Євангелії. Більше того, він організовував господарство в маєтках Церкви на екологічних засадах. Він завжди прагнув вирішити проблеми безробіття та бідності українців, адже в ті часи соціально-економічне становище нашого народу було вкрай нестерпним через окупацію (австрійську/польську/німецьку), що призводило до масових еміграцій і навіть до численних смертей від голоду – щорічно аж до 50 тис. (С. Щепановський, «Злидні Галичини в цифрах», 1886).
Як приклад екоорієнтованих економічних проєктів, митрополит Андрей, будучи знаменитим адміністратором митрополичих дібр (їх лісові площі складали понад 30 тис. га), бажав/прагнув вибудувати галузь лісового господарства на екологічних засадах, тобто з максимальним економічним ефектом і мінімальними загрозами для довкілля. Уже понад століття тому в лісових маєтностях УГКЦ ретельно дотримувалися головного правила: «Не рубати дерев більше, ніж у відповідному часі виросте нових» – основного принципу раціонального й невиснажливого господарювання. Це правило нині покладене в основу концепції сталого розвитку, у якому сучасне людство вбачає ключ до вирішення глобальної екологічної кризи.
Упродовж першої третини ХХ ст. Церква видала близько десятка відозв про економічність та екологічність провадження лісогосподарювання. В останні роки перед Першою світовою війною Церква отримувала до пів мільйона австр. корон річного доходу, і він щоразу зростав. Патріярх Йосиф Сліпий свідчив про митрополита Андрея: «…зробив новий контракт з надомниками лісів у Перегінську Глягінберами і підніс дохідність маєтків. Побудовано гірську стокілометрову вузькоколійку, що полегшила перевезення неушкодженої деревини, яка перед цим, обтовчена і обламана сплавами, доходила для оброблення хіба в кількості половини. Так само поставлено лісову і земельну ділянку в Уневі, Якторові, в Галичі, Крилосі. Частку виділено на господарську і садівничу школу в Милованні, створено різні заповідники і зроблено старання о збереження рідкої звірини. Рівно ж купив Зарваницю…, богородчанські ліси, які призначив на вдержання Станиславівської єпархії, Богословської Академії і «Захисту Сиріт».
Крім продажу деревини, лісові угіддя Шептицького славилися й високим рівнем організації полювань, від продажу дозволів на які Церква отримувала чималі доходи. Мисливські угіддя Митрополії в Карпатах площею 30 тис. га, поділені на 13 ревірів, належали до найкращих у тодішній Польщі, адже були найбагатшими на звірину (наприклад, тамтешні олені були одними з найбільших у середньогір’ї Европи). Полювати сюди приїздила відома європейська знать. Греко-Католицька Церква охороняла на своїх угіддях тваринний світ від браконьєрства та бездумного знищення. Як приклад, у період з 1930до 1934 року ведмедів не відстрілювали, а всі економічні збитки від них потерпілим селянам відшкодовувала Митрополія. Мисливство в церковних лісах провадилося на доволі моральних й екологічних (як на ті часи) засадах під відомим гаслом фон Візенталя: «По тім пізнати справжнього ловця, що в звірі почита її Творця. Знає, на що як полювати, коли стріляти, а коли плекати».
Іншим успішним екопроєктом стало створення форельного господарства в Лютошарах у 30-х роках ХХ століття в Ґорґанах. Це унікальне рибне господарство було справжньою новацією не лише в Галичині. Річкову форель почали вирощувати промислово, щорічно випускаючи в ріки 100 тисяч молодих особин.
Екосистему карпатських пущ доповнювала й велика пасіка в Осмолоді, що відповідала найновішим досягненням світового пасічництва.
Дослідники переконані, що митрополит Андрей – єдиний із відомих та впливових ієрархів, який зміг настільки гармонійно поєднати власні обов’язки як щодо Церкви (духовне пастирство) з громадянськими й культурними обов’язками щодо свого народу. Його фінансово-економічна діяльність сприяла розвитку середнього та великого українського бізнесу, створенню банківських установ, акціонерами і клієнтами яких були переважно українці. Засадничо вся його фінансово-економічна діяльність мала харитативну спрямованість, а прибутки перерозподілялися на добродійні цілі. Владика стверджував, що тільки віруючі й високоморальні особи спроможні побудувати добрий економічний лад, оскільки їхньою метою є не лише особистий дохід, а й загальний добробут: «Нарід моральний, – фізично сильний, здоровий і тверезий, – при своїй усильній праці та ласці Божій легко здобуває собі, навіть і серед важких відносин, економічний добробут. Моральність, потрібна для економічного добробуту, мусить бути така, щоби не була залежна від людей і їх самоволі, щоби всіх однаково обов’язувала, щоби мала свою санкцію, вищу від світових трибуналів, щоб порушення якої було незмінно каране якоюсь справедливістю безоглядною, якої немає на цьому світі. Словом, моральність потрібна для дотримання суспільного порядку, втім, для економічного добробуту повинна бути Законом Божим» («Перше слово Пастиря» (1900). Таким чином, його діяльність мала і виховну ціль – виплекати в українців солідарність та відчуття громадянського обов’язку. Як приклад, заохочував і високо оплачував практику студентів-українців у своїх лісах під час літніх вакацій, плекаючи в них працелюбність, патріотизм, солідарність та екологічну свідомість «Нехай вже молоді діти вчаться любити свою землю, нехай вчаться при ній працювати…», – навчав Праведний Митрополит («Перше слово Пастиря» (1900).
Революційність і новизна екоекономічних ідей Шептицького полягає й у тому, що тільки на століття пізніше Церква офіційно заявила про працю подібно/відповідно? до його ідей і практик:
– пройняту духовним змістом і засновану на гаслі «ora et labora», що сприятиме ще більшому захисту й повазі до довкілля (СБ, 126);
– у глобальному масштабі щодо якої слід змінити ряд сучасних економічних систем і підходів на більш шанобливі та відповідальні за довкілля (СБ, 16, 32, 109, 123, 129, 138, 189);
– з основної мотивації щодо якої має зникнути «заробіток будь-яким способом» (СБ, 36, 190), а натомість з’явитися «любов» (СБ, 211) і «спільне благо» (СБ, 95), адже сьогодні нам вкрай бракує усвідомлення спільного походження, взаємної належності та спільного майбутнього (СБ, 202);
– у цілях якої має бути піклування про світ та якість життя найнужденніших з почуттям солідарності, адже живемо в спільному домі – на планеті Земля, що її Бог довірив нам (СБ, 232).
Таким чином, церковне господарство, лісове господарювання та інші економічні проєкти митрополита Андрея були взірцями, у яких чеснота праці характеризувалася продуктивністю, ефективністю, екологічністю, моральністю і харитативністю, мотивація й цілі якої ґрунтуються на християнській вірі (Пс 8), спільному благові й любові.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
Для духовенства:
- представити вірним у проповідях і катехизах концепцію чесноти праці у світлі віри та вчення Церкви, а також у конкретних прикладах із життя й служіння митрополита Андрея Шептицького;
- організувати весняну толоку спільно з парафіянами задля чистоти довкілля та добробуту громади;
- організувати паломництво в Марійський Духовний Центр «Зарваниця» та провести тематичну екскурсію у одне з церковних фермерських господарств чи інших господарських об’єктів, де максимально впроваджені екологічні інновації;
- організувати духовну мандрівку в Карпати – місця успішних екогосподарських проєктів митрополита Андрея Шептицького, зокрема у форельне господарство біля Підлютого.
Для мирян:
- впровадити у власний спосіб життя і практикувати молитву перед роботою і після неї, таким чином освячуючи її;
- відмовитися чи максимально мінімізувати використання хімічних засобів у садах і полях, впроваджуючи принципи органічного садівництва та землеробства;
- не спалювати біологічних решток сільськогосподарських рослин (бадилля картоплі, солому, траву тощо), надаючи перевагу компостуванню як найбільш дружньому до довкілля та безпечному для людей способові утилізації органічних речовин;
- не викидати господарські відходи в лісах чи на полях, а також хімікати та мийні засоби в річки, озера, моря;
- придбати екоінвентар, встановити енергоефективні верстати/прилади та відповідні засоби для використання у своєму роді занять та в оселі;
- якщо їздимо на місце праці автом, то постановити хоча б раз на тиждень користуватися громадським транспортом, велосипедом чи йти пішки.