Календар 2025
ЛЮТИЙ: ГОРИ
«… гори – це місця, особливим способом посвячені Богу»
Митрополит Андрей, стаття «Церква на горі», 1934
РОЗВАЖАННЯ
Загальновідомою є «слабкість» до гір, яку впродовж свого життя відчував святий Папа Іван Павло ІІ: Татри, Термінілло, Доломіти… Святіший Отець стверджував, що саме в горах «зникає безладна метушня міста, панує тиша безмірного простору, яка дає змогу людині почути внутрішнє відлуння голосу Бога».
А чи відомо нам, українцям-християнам, що ми маємо не лише «гірського» Папу, але й свого «гірського» Митрополита – Андрея Шептицького, котрий завжди плекав неабиякий пієтет до гір, називаючи їх «найкращими частинами нашого краю»?
Гори для нього завжди були особливим місцем зустрічі людини з Богом. Підкреслював, що у Святому Письмі часто траплялися відповідні факти (поклонінь, молитов, жертвоприношень), пов’язані зокрема з Авраамом і Соломоном (г. Морія), Давидом (г. Сіон), Мойсеєм (г. Синай), Христом (Тавор, Голгота) тощо. Шептицький вважав гори «прообразом Христового Царства – Неба». Недарма, як влучно він зауважив, у християнстві зазвичай шукають місця для спорудження храмів саме на вершинах гір чи пагорбів (як, приклад, Святоюрська гора у Львові, Ясна гора в Гошеві), і кожна така церква немов промовляє до нас: «Угору піднесім серця» - до Неба, до Бога! Самі гори та вершини Митрополит називав «голосом, що дає свідоцтво про Бога», вважав їх великим даром і ласкою для людей, нагадував, аби завжди за них дякували, у них Бога пізнавали та Його, як найкращого Тата, усім серцем любили.
«Гори» Митрополит Андрей також шукав у людських серцях, які в переносному значенні поставали немов «височини наших душ», це царює правда, справедливість та любов і до яких провадять людину Боже Слово, Церква, молитва, віра й надія. Він вважав, що лише на таких «вершинах», де панує «чисте серце, щира воля і любов», де є бажання добра, де плекають християнські чесноти, можна правдиво поклонятися Богові, підноситися до Нього вгору. На противагу цим «височинам», у глибині серця існують т. зв. «низини», сповнені «болота і бруду».
Його улюбленими гірськими куточками були насамперед наші Українські Карпати: Сколівські Бескиди (Гребенів, Тухля), Гуцульщина, Ґорґани (літня резиденція в Підлютому). Серед закордонних – Татри (Закопане), краєвиди яких, за свідченням Йосифа Сліпого, часто згадував. Вісімнадцятилітнім відвідав також гори Південного Тиролю в Альпах (м. Мерано), які порівняв із «чудотворною іконою, перед якою треба молитися…».
Митрополит Андрей всіляко заохочував вірних до мандрівок горами. Провадив активну співпрацю з українськими краєзнавчими й молодіжними організаціями, поєднуючи таким чином, туристсько-рекреаційну діяльність з охороною природи. Також з його благословення в церковному часописі «Мета» часто публікувалися враження відомих мандрівників-християн, з якими розділяв свою любов до гір:
- «Чудова природа наших гір викликує такі вражіння, що хто раз там був, цей не може вже опертися спокусі піти ще раз, хоч би навіть у ті самі околиці, щоби ще раз і ще раз упоюватися тою красою й величчю»;
- «На вершині огортає людину почування величі, маєстатичности, душа росте й горить любов’ю до природи, до її Творця; тут возвеличує людина Всевишнього за Його всемогутність, премудрість і доброту. Гори виховують людину на благородну та добру істоту»;
- «У горах … любов ваша до Всевишнього й рідного краю не матиме границь..».
Тепер, у часі жахливої війни, хочеться за прикладом Праведного Митрополита якнайчастіше вибиратися в гори, де в особливий спосіб молитися й взивати:
«Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога?» (Пс 121, 1) та «Хай гори принесуть народові мир, і горби – справедливість» (Пс 72, 3).
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
Для духовенства:
- у проповідях, катехизації та на уроках християнської етики познайомити парафіян із біблійними героями, які молилися, шукали й зустрічали Бога в горах;
- провести тематичну зустріч із парафіянами, на якій представити Праведного Митрополита Андрея Шептицького у світлі любові до гір;
- організувати екскурсії/прощі в гори (у т. ч. під назвою «Гірськими стежками митрополита Андрея»), реколекції (зокрема, у Підлютому) та провести екоакції задля прибирання гір від сміття;
- практикувати звершення Божественної Літургії та інших Святих Таїнств у горах.
Для мирян:
- знайти в соцмережах і вподобати спільноти любителів мандрівок у гори;
- практикувати одно- чи й багатоденні мандрівки горами (із можливим залученням священника для духовного супроводу);
- планувати щорічні сімейні чи особисті відпустки з тривалим відпочинком у горах;
- насолоджуватись величною красою гір і допомагати звільняти їх від сміття не лише в рамках організованих екоакцій, але й під час особистих чи спільних гірських мандрівок.