Вплив релігії на формування екологічної свідомості

Екологічна криза в Україні набула великих масштабів. Намагання науковців подолати її не мають успіху. Саме тому вчені почали шукати допомоги у Бога. Чимало вітчизняних і закордонних дослідників у останні роки поєднують питання збереження довкілля та релігійні цінності. Серед західних досліджень найбільш детально розглянуто ці питання у праці "Культурні та духовні цінності біорізноманіття" [1, 74], де наведено зразки понад 300 історій, поем, віршів і наукових досліджень, зібраних Екологічною програмою ООН. Редактор книги з Центру досліджень довкілля, етики і суспільства Оксфорду Даррел Посей, проаналізувавши всі матеріали, робить висновок, що майбутнє природи залежить не тільки від технічних, наукових та економічних експертів, але й від поваги до цінностей людей, які найближчі до Землі. Це, насамперед, нечисленні народи та аборигени. Свої стосунки з довкіллям вони будують на релігійних засадах, які є невід'ємною частиною їх життя.

Учені й релігійні діячі СНД теж намагаються усвідомити роль релігії у збереженні довкілля. До 2000-ліття християнства відбулася конференція "Екологія і духовність" (Москва, 1999). Патріарх Московський Олексій ІІ зазначив, що Руська православна церква стурбована питаннями екології та охорони навколишнього середовища.

Дослідник С. Ф. Хрибар (Російський НДІ спадщини, Москва) у статті "Права природи. Християнський погляд" аналізує, які частини Біблії прямо чи опосередковано закликають до збереження довкілля, і подає думку: "Звичайно, захист прав дикої природи не є першочерговим завданням Церкви, яка, передусім, покликана проповідувати Євангелію. Але, поширюючи радісну звістку про Христа, що примирив світ, Церква може і повинна виховувати у віруючих повагу до прав інших творінь" [2].

Значний внесок у розвиток цієї проблематики роблять директор Київського еколого-культурного центру, головний редактор "Гуманитарного экологического журнала" В. Борейко [3], учені В. Скуратівський [4] , Т. Горичева [5], В. Крисаченко [6]. Загалом подібна тематика ще мало досліджується журналістами, котрі висвітлюють екологічні питання. Ця стаття має привернути увагу вітчизняних практиків і теоретиків журналістики до нових підходів у вирішенні екологічних проблем та активного залучення релігійних діячів до акцій зі збереження природи.

Дослідження сучасних соціологів і психологів переконливо свідчать, що однією з причин глобальної екологічної кризи є зростання в другій половині ХХ століття кризи людської духовності. Це, насамперед, сплеск суспільного егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільствах. Надзвичайно загрозливі й планетарна епідемія аморальності, алкоголізму, наркоманії та проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої наживи, індивідуальна деградація в різних її виявах, зниження культурного й духовного рівня, зростання корупції, людської некомпетентності та непрофесійності в багатьох ситуаціях. Ці питання стоять у центрі уваги як науковців, так і тих, хто покликаний стояти на сторожі наших духовних цінностей. Наприклад, про це, з акцентом на ролі мас-медіа, йдеться в книзі "Трансформація карми" Н. Домашевої-Васильєвої. Авторка вважає: "Природа задихається від черствості та егоїзму сучасної системи відносин у суспільстві, вона гине від байдужості людей до краси і гармонії. Уся планета затиснута в лабетах механічної цивілізації та обплутана фальшивими цінностями, які щодня навіюються нам засобами масової інформації, а точніше, нашими власними стереотипами мислення, котрих ми ніяк не можемо позбутися… на Землі існує лише одна, одна-єдина проблема – відсутність любові. Усе інше виходить із цього" [7, 5].

Чорнобильська трагедія в контексті пророкування Біблії змусила широкий загал журналістів-атеїстів серйозно замислитися над значенням вічних цінностей у нашому житті. В Об'явленні св. Івана Богослова є слова, які в останні післячорнобильські роки часто цитуються: "І засурмив третій Ангол, - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона" (Об. 8:10).

Святійший Патрiарх Київський i всiєї Руси-України Фiларет коментує ці пророцтва в інтерв'ю журналу "Надзвичайна ситуація" так: "Те, що Іоанн Богослов наперед сказав, не є його думкою чи його витвором. Це Об'явлення Бога як Творця усього сущого на Землі. Саме він відкрив Іоанну Богослову, що буде. Бо майбутнє людства нерозривно пов'язане з його духовністю. І якщо ми замислимося зараз над тим, чи є наші теперішні біди, зокрема природні катастрофи, техногенні аварії, Божим покаранням, – то це так. Є за що нас карати. Ви подивіться, що було в не такому вже й далекому минулому. Храми, святі ікони спалювали, духовенство розстрілювали. І якщо влада та її виконавці могли собі дозволити подібне щодо святинь, то можна уявити, якими байдужими і жорстокими вони були до того, що ми називаємо довкіллям, тобто творінням Божим" [8].

На думку святійшого Патрiарха Київського i всiєї Руси-України Фiларета, "збереження довкілля, взагалі всього живого на Землі нерозривно пов'язане з духовним осмисленням суті життя за Божими Законами і Заповідями. Якщо людство це зрозуміє, то існуватиме і далі" [8]. Церква традиційно посідає перші місця в рейтингах довіри суспільства до різних інституцій. Її підтримка екологічної діяльності є надзвичайно авторитетною.

Особливого визнання у справі охорони довкілля заслужив Всесвітній Патріарх православної церкви Варфоломей Перший, який навіть має титул "зеленого Патріарха". Він, зокрема, запропонував об'єднати зусилля щодо порятунку Чорного моря. З цією метою Вселенська церква сприяла створенню Екологічного інституту Халки в Туреччині та проведенню двотижневого семінару журналістів-екологів у червні 1999 року. Автор брав участь у цьому заході, де й зустрівся особисто з Всесвітнім Патріархом православної церкви.

Екологічна ініціатива Всесвітньої Патріархії існує кілька років і намагається зробити, на  перший погляд, неможливе – об'єднати науковий і релігійний підходи до вирішення екологічних проблем. Аби поліпшити екологічну ситуацію, необхідно спочатку змінити свідомість людей. Тому програма семінару передбачала окрему частину – тренінг для журналістів, котрі мають донести цю думку до громадськості. Під час семінару працівники мас-медіа причорноморських країн створили мережу професійної співпраці. Розуміння екологічних і духовних проблем, пов'язаних із Чорним морем, відкриває нові можливості для засобів масової інформації. Журналісти зі США Боб Нессон, Моніка Ален та Девід Хелварг знімали та монтували разом із учасниками семінару фільми та репортаж для CNN, розробляли нові теми з проблем Чорного моря.

Ця унікальна ініціатива об'єднала наукові та релігійні сили для захисту навколишнього середовища. У відкритті інституту та семінарі брали участь 70 священиків, журналістів і вчених з України, Болгарії, Грузії, Румунії, Росії, Туреччини, США, Греції і Чехії. Для священиків проводилися екологічні семінари, разом із ученими вони визначали стан забруднення довкілля, проводили польові досліди тощо. Важливим моментом стала розробка проповідей та молитв на захист довкілля. Учасники семінару переконалися, що тисячі тонн забруднювальних речовин створюють загрозу існуванню Чорного моря як живої екосистеми.

Саме тому міжнародна організація "Релігія, наука та довкілля" проводить, за сприянням Патріарха Варфоломея та Європейської комісії, екологічні симпозіуми з відвідуванням усіх дунайських країн. Хоча Чорне море "хворе, воно ще не померло", тож йому потрібні допомога і лікування – ця думка звучала рефреном протягом усього семінару. Зцілення, але насамперед духовне, необхідне і тому, хто став причиною загибелі моря – людству. "У серцях людей нашого суспільства необхідно відновити почуття святості життя, яке було властиво нашим предкам. Саме життя на Землі зараз знаходиться під загрозою через недалекоглядні і егоїстичні дії людей", – вважає Патріарх Варфоломей [9, 262].

Всесвітня Патріархія запропонувала делегаціям країн, що були присутні на семінарі, невеликі кошти для конкретних природоохоронних справ. Святі отці з Києво-Печерської лаври підтримали проект розчищення колодязів на території лаври та збереження чорних грифів у Криму. Цю ідею їм запропонувала тележурналістка Тетяна Шаманаєва, яка кілька років веде спостереження за цими рідкісними птахами та підгодовує у важкий зимовий період [10]. Точну оцінку цій ініціативі дав отець Джон Крісавгіс, професор теології зі США: "У своїй свідомості ми відділили науку від релігії. Однак, природа є творінням Господа, яке Він вручив нам на зберігання і турботу. Природа – це ікона Бога. Коли ми завдаємо їй шкоди, ми втрачаємо частину нашої душі" [11, 4-5].

Церква постійно приділяє увагу охороні навколишнього середовища, оскільки воно створене Богом. Часто релігійні діячі самі беруть участь в екологічних заходах або заохочують до них віруючих. "Релігійні мотиви, як показує практика, – дуже сильні мотиви для залучення людей в охорону природи" [12, 196-202], – вважає український дослідник В. Борейко. Він наводить чимало прикладів такої діяльності. Так, київські священики провели екологічну тризну на підтримку протесту з приводу вирубки місцевою владою частини київського міського парку; закарпатські священики у проповідях закликали парафіян допомагати "зеленим" у боротьбі з Пістряловською радіолокаційною станцією. Традиційно віруючі охороняли природу, адже обирали для заснування монастирів найкращі куточки. Скажімо, оселившись на березі ріки Сіверський Донець у середині ХІІІ століття, монахи були вражені красою, а в 1936 році ця місцевість стала обласним заповідником. У 90-х роках ХХ століття, коли йшлося про релігійні цінності, створений саме тут Святогорський ландшафтний заказник був реорганізований у національний парк "Святі гори".

Олександр Мень уважав, що в природі закладена Божа мудрість і Божа краса. Архієпископ Саратовський Пімен склав спеціальну проповідь "Краса природи". Пюхтинський жіночий православний монастир в Естонії став спонсором тульської екологічної газети "За выживание". Чимало прикладів можна навести, розглядаючи вплив церкви на формування екологічної свідомості за кордоном. Франциск Ассизький (1182-1226), син багатого купця з італійського міста Ассиза, був після смерті канонізований католицькою церквою. Він визнаний Ватиканом у 1980 році заступником екологів. Німецька католицька церква брала активну участь у проведенні Радою Європи Року охорони довкілля. А в Нью-Йорку на базі однієї з церков діє "Зелений собор", при якому працюють спеціальний екологічний інститут і Рада з охорони природи.

Кандидат медичних наук, Президент Асоціації Живої Етики імені Реріхів Л. Стрельцова акцентує увагу на любові до природи та до тварин, про що свідчить Вчення Живої Етики [13, 100]. Вчена вважає, що моральність, духовність, сила психічної енергії – життя. Аморальність, розпуста, падіння сили і якості енергії – хвороба і смерть. Це чергова екологічна проблема, але тепер не навколишнього середовища, а внутрішнього, психічного, – стверджує Л. Стрельцова [14, 83-86].

На думку українського філософа В. Крисаченка, на теренах релігійної свідомості відбуваються істотні зрушення. Зростає кількість модерністських течій, що акцентують увагу на "кінці світу", обґрунтовуючи це сучасними екологічними реаліями. Помітним стає тяжіння багатьох релігій, насамперед християнства, до пошуку контактів зі суспільством з метою подолання негативних наслідків екологічної кризи. Впливовішими стають об'єднувальні тенденції представників різних конфесій, спрямованих на інтеграцію зусиль у розв'язанні проблем миру, збереженні довкілля, усталенні здорового способу життя тощо [15, 51].

Отже, значення релігії у вирішенні екологічних проблем постійно зростатиме. І від релігійних лідерів теж залежатиме формування екологічної свідомості не тільки працівників засобів масової інформації, але за їх допомогою і всіх громадян.


1. Byelyakov O. Cultural and Spiritual Values of Biodiversity: Review // Cultural Survival Quarterly. Cambridge, USA. - 2002. - Vol. 26. - № 3. - P. 74.
2. Хрибар С. Ф. Права природы. Христианский взгляд // Гуманитарный экологический журнал. - 2003. - Спецвып.
3. Борейко В. Е. Священные горы. - К., 1999; Борейко В. Е. Лесной фольклор: Древа жизни и священные рощи. - К., 2000; Борейко В. Е. Постижение экологической теологии. - К., 2000.
4. Скуратівський В. Т. На криласах храму: Екологічні уявлення українського народу. - К., 1998.
5. Горичева Т. Святые животные. - К., 1999.
6. Природа і етнос / За ред. В. С. Крисаченка. - К., 1994; Людина і довкілля: У 2 кн. / В. С. Крисаченко. - К., 1995; Крисаченко В. С., Мостяєв О. І. Україна: природа і люди. - К., 2000.
7. Трансмутация кармы / Сост. Н. Домашева-Васильева.- Минск, 2001.
8. Догоряє Зоря Полин… // Надзвичайна ситуація. - 2000. - № 12.
9. The Black Sea in crisis. - Bristol, 1997.
10. Бєляков О. Очищенням Чорного моря опікується православна церква // День. - 1999. - 26 черв.
11. Ecology and the church / Chryssavgis J. Beyong the shattered image. - Minneapolis, Minnesota, 1999.
12. Борейко В. Е. Экологические традиции, поверья, религиозные воззрения славянских и других народов. - К, 1998. - Т. 1.
13. Стрельцова Л. В. Путь к здоровью души и тела. - К., 1997.
14. Стрельцова Л. В. Мамам, папам и ребятам о космосе и человеке. - К., 1999.
15. Крисаченко В. С. Екологічна культура. - К., 1996.

Бєляков О.

Джерело: Інститут журналістики