Православна екологія

ПРАВОСЛАВНА ЕКОЛОГІЯ – концепція соціальної екології, пропонована сучасними мислителями Руської Православної Церкви (далі – РПЦ).

Причина екологічної кризи в концепції РПЦ зводиться, перш за все, до "гріхопадіння" першої людини: "Гріх, який увійшов у світ, виявився катастрофічним, не тільки для людини, а й для екологічного середовища ... Порушено було і Богом установлену єдність людини і навколишнього світу" . Після гріхопадіння, "підсиленого самовиправданням", розбалансувалося і життя природи, яка стала ворожою людині. Таким чином, гріховність людини оголошується головною причиною екологічної кризи.

Визнаючи, що "гріх значно ускладнив і утруднив початковий шлях" взаємодії людини і природи, ідеологи РПЦ пов'язують негативні наслідки впливу людини на природу безпосередньо з відступом людини від справжніх християнських принципів. Ідеологи православ'я підкреслюють, що якщо б людство дотримувалося основних "богоустановлених" принципів ставлення до природного середовища, воно ніколи не зіткнулося б з тими проблемами природокористування, які набули зараз небувалої гостроти. На їхню думку, відступ від норм моралі можливий в силу моральної недосконалості людини. Тому основним завданням для вирішення екологічних проблем є "моральне вдосконалення людства", яке, в свою чергу, неможливе без віри в Бога.

Представники РПЦ стверджують, що екологічна проблема довгий час назрівала "в надрах європейської цивілізації, в міру відходу її від християнських традицій". Як зазначив доцент Московської Духовної академії М. С. Іванов, в епоху домінування християнського ставлення до світу "людина, хоча підносилася над природою, проте всім своїм єством входила в цю природну рівновагу і як би складала її осереддя", так як релігійні норми направляли й контролювали всю діяльність людини, а принципи "християнського аскетизму" регулювали відносини суспільства і природи. Таким чином, однією з причин екологічної кризи розглядається відмова від принципів християнського аскетизму, який обмежує "людські потреби до найнеобхідніших для життя".

Поряд з концепціями, які вважають, що причини екологічної кризи кореняться в забутті принципів "аскетизму", мислителі РПЦ відзначають, що порушення "екологічної рівноваги" викликано й причинами, які кореняться в зміні самої сутності релігійних вірувань. Закликаючи до дбайливого ставлення до природи, до споглядання її краси, богослови запевняють, що ці відносини були порушені внаслідок зміни релігійних настанов по відношенню до природи. Вони пов'язують виникнення капіталізму з його хижацькою експлуатацією природи, насамперед, з появою протестантизму. Саме протестантизм, стверджують православні богослови, з його вихованням особистої енергії і підприємливості, сприяв збагаченню і наживі.

Ще одна важлива теза сучасних православних мислителів полягає в утвердженні того, що "наука, позбавивши природу" святості ", надала можливість розвитку споживацького ставлення до неї, а поширення атеїзму сприяло" забрудненню людських душ ", і призвело в кінцевому підсумку до забруднення навколишнього середовища. Таким чином, негативні наслідки розвитку науки і техніки ставляться в пряму залежність від порушення релігійно-моральних норм.

РПЦ, визнаючи "величезну роль науково-технічного прогресу у розвитку промислового виробництва і всіх областей світового господарства", прагне звернути увагу віруючих і на іншу "сторону медалі", де "великими літерами викарбувана екологічна проблема нашого часу". Вражаюча своєю необхідністю і особливо глобальними масштабами, ця проблема "заявляє про себе цілим комплексом втрат, лих і труднощів, що виникли перед людством ...". На думку православних ідеологів, "сила техніки", будучи здатною не тільки створювати, а й руйнувати "сама по собі не може забезпечити щасливе майбутнє світу. Вона залежить від тих, хто пускає її в хід. Від тих, кого може трагічно засліпити бажання безпосередньої вигоди, жадоба пристрасті, спрага лестощів".

Мислителі РПЦ задають питання: "Хто допоможе людині знайти справжнє щастя в такій ситуації?" – яка не сприяє спокою і навіть відносному благополуччю людини; вона виснажує людей ... вона все більше скорочує можливості насолоди природою, спотвореної і розореної промисловістю і урбанізацією ... вона робить їх бранцями штучного середовища, яке пригнічує психіку шумом і безглуздою метушнею ". І далі робиться висновок про те , що всі ці проблеми можуть бути вирішені тільки на основі "повернення забутого в боротьбі егоїзмів морального принципу служіння суспільству", що "головне значення має релігія і мораль".

В останні роки богослови РПЦ стверджують, що "християнська віра позитивно ставиться до науково-технічного прогресу". При цьому розвиток науково-технічного прогресу та використання його досягнень ставиться в залежність не від свідомої діяльності людей, а від "здійснення плану Божественного Промислу, який відкрив безмежні можливості для розвитку і вдосконалення людського суспільства". Підкреслюється, що в умовах сучасної науково-технічної революції необхідно відволіктися від матеріальних цінностей і віддати перевагу цінностям релігійним. Основним християнським обов'язком православні богослови вважають "сприяти успіху громадянського руху на захист природи, надавати підтримку громадським, державним і міжнародним заходам, спрямованим до тієї ж мети, і роз'яснювати з церковних кафедр і в церковній пресі моральні основи людського панування над природою".

Констатуючи ту обставину, що Церква "не має науково-технічного арсеналу", ідеологи РПЦ відзначають, що церковна діяльність "може сягати тільки на духовне оздоровлення людської свідомості і суспільні відносини". Вони стверджують, що "християнство, як релігія абсолютна, не може бути залежним у своїй етиці від суспільного ладу".

Православні богослови висувають і деякі конкретні вимоги для подолання екологічної кризи. Насамперед, тут можна назвати спроби відродити принципи "християнського аскетизму" по відношенню до природи. "Новий аскетизм" означає, перш за все, "аскетизм у світі". Для цього необхідно виховувати відповідальність християнина за все, що відбувається в світі, в тому числі його важливою турботою стає і охорона навколишнього середовища. При цьому наголошується, що "новий" він буде лише за методологією, "за коштами християнського аскетичного подвигу в світі". Відповідно до цих вимог треба, на думку богословів, і переосмислити поведінку людини в суспільстві, її ставлення до навколишньої природи. Для християнина "приклад такого осмислення подають ... з давнини християнські аскети".

Г. А. Круглова

Яндекс.Словники›Енциклопедія «Релігія»