Екологічні проповіді на Квітну неділю

Фил 4, 4-9

Христос і апостоли закликають християн не прив`язувати свого серця до земних турбот, а довірити власні потреби нашому Творцеві

«Ні про що не журіться, але в усьому являйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (Фил 4, 6). Ці слова апостола Павла в сьогоднішньому читанні співзучні з закликом Христа: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам докладеться (Мт. 6, 31). Вони для нас є закликом до досконалості в духовному житті і водночас пересторогою перед такими екологічними гріхами, як споживацтво та нераціональне використання Божих дарів.

Долаючи земний шлях, людина звикає до щоденного побуту та різних земних утіх. Вона бачить, скільки радості та щастя може одержати вже зараз, тут, на землі. Проте Христос навчає і каже: «Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити, ні тілом вашим, у що одягнутись...Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує!» (Мт 6, 25-26).

Ненаситність багатьох людей та егоїстичне сприйняття світу та всіх Божих дарів, як наслідок, призводить до великих суспільних недуг та екологічного дисбалансу. Причиною численних природніх і техногенних катастроф сьогодні є людина, яка на взірець євангельського безумця промовляє до себе: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк 12, 19). Нераціональне використання земних ресурсів та енергії, надмірне споживання різних продуктів та нагромадження речей занечищують нас великими і малими екологічними гріхами. У час Великого Посту ми повинні очиститись від цих та інших провин і спонукати наших рідних, близьких та знайомих до глибокого іспиту сумління та екологічного навернення.

Людині варто переоцінити власні життєві цінності і підвести погляд від землі до неба. Апостол Павло у восьмому та дев`ятому віршах цього читання промовисто закликає до оновленого життя в Божих чеснотах та примирення з Творцем: «Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, - про те думайте! Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені, - те чиніте, і Бог миру буде з вами» (Фил 4, 8-9).

Наслідки екологічного навернення людини мають видиму і невидиму площини. Нашими земними очима ми не бачимо Божих Ласк і благодатей, які зсилає Творець, проте можемо спостерігати позитивні зміни, які помічаємо у ставленні до природи. Такі позитивні приклади доброзичливого ставлення до божих дарів знаходимо в житті усіх божих угодників. Книга «Життя Святих»  рясніє свідченнями, де благочестиві наші попередники жили в гармонії з Творцем та усім Його створінням.

Євангельські науки Христа, заклики апостолів та достойні приклади святих отців повинні пробудити в нас відразу до гріхів, особливо екологічних. Довірмо Господеві всі наші земні потреби! Не прив`язуймо своїх сердець до всього того, що збіднює і занечищує наші душі й серця! Будьмо добрими дітьми Божими, які всім серцем і душею люблять свого небесного Творця і з великою відповідальністю доглядають усе  Його творіння!  АМІНЬ.                                                               

Підготував: о. Василь Шафран, екореферент Тернопільсько-Зборівської архієпархії

 

В’їзд Ісуса в Єрусалим

Подія в’їзду Ісуса в Єрусалим, описана євангелистом Іваном, є радісною і водночас сумною. Радісною тому, що ми, утішаючись із натовпом, мабуть, і собі промовляємо в душі: «Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє», розуміючи, що той, хто їде верхи на молодій ослиці, є Месією, переможцем та істинним Царем всього світу, видимого і невидимого, Царем Миру. А сумною, тому що мало хто з натовпу розумів, хто перед ними і в чому полягає Його месіанство; сумною тому, що через певний час та ж юрба буде кричати: «Не цар він нам! Розіпни Його!».

Слухаючи читання Євангелія від Івана на свято В’їзду Ісуса в Єрусалим, мабуть, переживаємо багато емоцій.

Чуючи згадку про Лазаря та його смерть, а найголовніше - його Воскресіння, розуміємо, що тільки в Бозі криється повнота життя, і той, хто живе з ним, ніколи не ходитиме дорогою, яка веде до смерті, - лише дорогою життя.

Дивлячись на постать Марти, яка служить Господу, усвідомлюємо, що ті, хто виявляє любов через служіння не лише безпосередньо Богу, а й усім тим, хто цього справді потребує, завжди милі в очах Божих і на них чекає істинна нагорода в Царстві Небесному.

Вчинок Марії викликає захоплення: її істина любов засвідчує, що маємо приходити до Бога в цілковитій покорі, смиренні, відданості, незважаючи навіть на висміювання, презирство та всі виклики, які має здолати людина, якщо хоче жити з Богом.

Презирство Юди, всі його вчинки, а зрештою, його зрада викликають справедливе обурення. Виникає питання: «Чому людина чинить зло? Як Юда міг зрадити того, хто стільки зробив добра іншим і не раз і йому давав шанс усе змінити і виправити?» На жаль, зрада Юди повторюється і в нашому житті, коли зраджуємо ті моральні принципи, які Бог заклав у світ та людське серце з моменту сотворення. Кожний християнин розуміє: будь-який гріх більшою чи  меншою мірою - це зрада і великий біль для нашого Господа. Людина свідомо відвертається від обличчя того, хто все створив, всім управляє, того, хто послав у світ на страждання Сина, щоб показати свою безмежну любов, знайти заблукану вівцю і знову дати людині шанс повернутися до раю.

Люди в натовпі, які горять люттю і бажанням погасити жадобу ненависті та злості через смерть того, хто забрав їх сон, авторитет, через кого їх становище опинилося під загрозою, - це закриті для сприйняття істини особи, котрі власні бажання і пріоритети ставлять вище від інших, а їх поведінка просто суперечить здоровому глузду.

Ще один образ, на якому хотілося б зупинитися, - це увесь натовп, який бачить Ісуса як царя, але земного, який звільнить від римського гніту.

Дивлячись на всіх персонажів, названих вище, чіткіше розуміємо, де перебуває і в чому полягає Царство Христа. Наша життєва позиція виявляє, до якого царства ми належимо і хто для нас є цар.

Спостерігаючи трагедії сучасного світу: війни, насильство, злобу, а особливо екологічні кризи, - усвідомлюємо  сутність людини, яка не дякує Творцеві за дар, а щосили намагається зайняти Його місце; розуміємо, що не тільки свідомо відмовляємось належати до царства Христового вже тут, на землі, а будуємо власні царства, де хочемо задовольнити егоїстичне бажання панувати над іншими.

Ставлення до створеного Богом світу, Його дарів, багатства, зрештою, до самого Бога й інших людей у сучасному світі інколи набуває настільки спотворених форм, що хочеться кричати і просити Христа Царя про допомогу, щоб Він втрутився, відкрив людині її покликання та істинне призначення Божих дарів.

Бог створив багатство і красу природи не лише для нашого існування, але щоб ми віддали Йому хвалу за турботу і побачили, хто є істинним Володарем усього живого.

Папа Венедикт ХVI говорить, «що Царство Боже там, де Ісуса визнають за Царя». Лише один погляд на Ісуса на хресті, Його любов до нас, приклад земного життя, прощення не тільки кривдникам, але й тим, хто не розпізнав у ньому Господа, Бога і Творця, розкриває суть та дорогу до Царства Небесного, яке бере початок вже тут, на землі.

Тож пам’ятаймо: Христос є Цар миру, і там, де є справжній мир, там є Христос, є життя, любов, розуміння, повага, відповідальність, милосердя і вдячність Богу за всі дари, які Він нам дає, а особливо за Його Царство, яке Він створив для нас.

Підготував: о. Дмитро Онуфрик, екореферент Одеського екзархату

Фото: charnetskyj.org.ua

Дані проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2018 р